Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2011 року Справа № 2а-7243/11/1270

          головуючого судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання Саприкіної Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача –   ОСОБА_1, довіреність №7486 від 05.05.2011р.

від відповідача  -  не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2011 року позивач - Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 103,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської Ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і йому присвоєно ідентифікаційний номер суб’єкта підприємницької діяльності – НОМЕР_1.

Відповідач на момент виникнення податкового боргу був платником податків і зборів.

Станом на 07.07.2011 року відповідач має податковий борг на загальну суму 103,06 грн., який складається з:

- податку на доходи фізичних осіб у розмірі 100,00 грн., що підтверджується декларацією від 09.02.2010 року;

- пені за несвоєчасну сплату у розмірі 3,06 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку.

Відповідачу надіслано податкове повідомлення форми «Ф» № 0001981701/0 від 12.04.2010 року з сумою податкового зобов’язання 600,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть  докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

 Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від  22 травня 2003 року № 889-IV втратив чинність. Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати платником податків – відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосовувати саме норми Закону України Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від  22 травня 2003 року № 889-IV, які встановлюють порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та   правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Сєвєродонецькою міською радою від 29.05.2000 року за № 263 (а.с.14 зворотній бік).

05.02.2010 року позивач подав до ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в якій зазначив, що доходи, одержані від підприємницької діяльності, та інші доходи, оподаткування яких проводять податкові органи (здавання в оренду приміщень, майна та ін.)  за 4 кварталу 2009 року становить 4000,00грн. (а.с.11-12).

12.04.2010 року позивачем був зроблений перерахунок податку за 2009 рік, згідно якого недоїмка по податку становить 600,00 грн. (а.с.13).

Позивачем відповідачу було надіслано 26.04.2010 року податкове повідомлення форми «Ф» № 0001981701/0 від 12.04.2010 року з сумою податкового зобов’язання 600,00 грн., яке було отримано ОСОБА_2 30.04.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.7-10).

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника, станом на 21.06.2011 року недоїмка складає 100,52 грн.(а.с.19).

Згідно до розрахунку ціни позову по заборгованості по податку на доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності станом на 07.07.2011 року по підприємцю – фізичній особі ОСОБА_2 заборгованість станом на 07.07.2011 року складає 103,06 грн., з яких недоїмка 100,00 грн., пеня 3,06 грн.(а.с.5).

Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року  № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:

- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;

- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується  платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;

- якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року     № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.

Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.

Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року              № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Згідно із пунктом 11 статті 10 Закону України 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, серед іншого, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені, а податкові органи відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України є органами, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Враховуючи те, що за час судового розгляду справи сума заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 103,06 грн. відповідачем у добровільному порядку не погашена, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

   Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 93400, АДРЕСА_1) податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 103,06 грн. (сто три гривні 06 коп.) на користь державного бюджету України (р/р 33218801700080, код платежу 11010200, отримувач УДК в м.Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО – 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

           СуддяН.В. Мирончук