Категорія №10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 серпня 2011 року Справа № 2а-6309/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Мирончук Н.В.
при секретарі: Саприкіної Т.О.
за участю:
позивача: не з’явився,
представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність №93/09-25 від 06.01.2011 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, визнання незаконним рішення № 202 від 29 квітня 2011 р. про застосування фінансових санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
20 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, визнання незаконним рішення № 202 від 29 квітня 2011 р. про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що ним, як платником збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку подано заяву до управління ПФУ у м.Первомайськ про реєстрацію його як платника збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування», але документ про реєстрацію ПП ОСОБА_2 як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не видано до цього часу.
Позивачем за період з 01.01.2011 року до 14.07.2011 року сплачувався єдиний податок на суму 200,00грн.
Позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що його не було взято на облік та не було надано статус платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до п.3 ст.15 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» управлінням ПФУ у м.Первомайську, він не може вважатися платником єдиного внеску відповідно до п.3 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464, яким встановлено, що виключно платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вважаються платниками єдиного внеску.
Відповідачем відповідно до норм ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» складено рішення № 202 від 29.04.2011 року про застосування до нього штрафних санкцій.
У судове засідання позивач не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання з?явився, надав суду заперечення по справі, в яких позовні вимоги не визнав, зазначивши, що доводи позивача ґрунтуються на невірному застосуванні чинного законодавства і не спростовують підстав для застосування до нього фінансових санкцій. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2, і.к НОМЕР_1, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, зареєстрований виконавчим комітетом Первомайської міської ради 22.03.2000р. як фізична особа-підприємець, про що свідчить реєстраційний запис про державну реєстрацію №2 388 001 0002 002032 (а.с.8).
ОСОБА_2, як приватний підприємець, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську з заявою про реєстрацію його платником страхових внесків. (а.с.43) .
ОСОБА_2 був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 03.10.2005р., виданим ДПІ у м. Первомайську Луганської області (а.с.9).
29 квітня 2011 року УПФУ в м.Первомайську було винесено рішення № 202 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в якому вирішено застосувати до позивача штрафні санкції за неподання за встановленою формою звітності, у розмірі 170,00грн. (а.с.10-11).
18.05.2011 року позивач подав до головного управління ПФУ у Луганській області скаргу на рішення про застосування штрафних санкцій № 202 від 29.04.2011 року про надання звітності за невстановленою формою складеного на підставі п.4 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в якій просив скасувати рішення № 202 від 29.04.2011 року як незаконне.(а.с.12-13).
27.05.2011 року головне УПФУ в Луганській області винесло рішення № 3895/0910 про результати розгляду скарги, в якому вказано, що рішення, яке оскаржується, залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с.14).
06.06.2011 року позивач подав до Пенсійного Фонду України скаргу на рішення про застосування штрафних санкцій № 202 від 29.04.2011року про надання звітності за невстановленою формою складеного на підставі п.4 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в якій просив скасувати рішення № 202 від 29.04.2011 року як незаконне (а.с.15-16).
30.06.2011р. Пенсійним Фондом України винесло рішення № 13322/09-10 про результати розгляду скарги, в якому зазначено, що рішення УПФУ в м.Первомайську Луганської області про застосування фінансових санкцій № 202 від 29.04.2011 року, передбачених п.4 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в розмірі 170,00 грн., залишити без змін, скаргу скаржника – без задоволення (а.с.17).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Спеціальним Законом України, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(далі –Закон №1058)
Відповідно до п.1 ст. 14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Позивач просить в позові зобов’язати відповідача надати йому документ про реєстрацію його – ОСОБА_2 в управлінні Пенсійного фонду України як платника збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, та зобов’язати відповідача утриматися від вчинення дій по взяттю його - ОСОБА_2, як платника внесків на пенсійне страхування. (а.с.4-5).
Згідно з ч.3 ст. 15 Закону №1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Доказом взяття на облік в органах Пенсійного фонду України ОСОБА_2 як страховика та набуття ним статусу платника страхових внесків до Пенсійного фонду є його заява, подана до територіального органу Пенсійного фонду України, яка була зареєстрована в установленому законом порядку та яку представник відповідача надав у судове засідання (а.с.43).
Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону №1058 взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку для страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців”, у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п.2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152, страхувальники формують формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що фізичні особи – підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування та використовують найману працю (крім членів сім’ї, які допомагають здійснювати підприємницьку діяльність), у встановленому порядку та у встановленій формі повинні подавати до органів Пенсійного фонду звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.4 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до страхувальників виконавчими органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції за неподання до територіальних органів Пенсійного фонду, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, накладається штраф у розміпі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з вище викладеного, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивачем до УПФУ в м. Первомайську не було подано своєчасно за встановленою формою звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та про відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, визнання незаконним рішення № 202 від 29 квітня 2011 р. про застосування фінансових санкцій, відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Н.В. Мирончук