Справа № 2-5035/11
провадження № 22-ц/0390/1781/11 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.
Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.11.2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.
суддів Русинчука М.М., Мудренко Л.І.
при секретарі Губарик К.А.
з участю позивача –ОСОБА_1
представника позивача –ОСОБА_2
представника відповідача –Павліка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення процентів, інфляційних нарахувань, три проценти річних у зв’язку з простроченням виконання грошових зобов’язань за депозитним вкладом, моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача –ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 21 вересня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення процентів, інфляційних нарахувань, три проценти річних у зв’язку з простроченням виконання грошових зобов’язань за депозитним вкладом, моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.12.2009 року, яке набрало законної сили 12.01.2010 року, постановлено стягнути з відповідача на його користь кошти за договором банківського вкладу в розмірі 1 037 501,60 грн. та судові витрати. Однак, банк рішення суду не виконує та не виплачує позивачу належні йому кошти по договору банківського вкладу у зв’язку з чим останній просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсотках за користування вкладом за період з 01.12.2009 року по 14.08.2011 року в розмірі 340 004,68 грн., 168 760,86 грн. інфляційних нарахувань, 53 003,82 грн. –три відсотки річних від простроченої суми, 2000 грн. моральної шкоди та 150 грн. матеріальних втрат.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення процентів, інфляційних нарахувань, три проценти річних у зв’язку з простроченням виконання грошових зобов’язань за депозитним вкладом, моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_1 просив вказане рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», за умовами якого ОСОБА_1 передав банку 830 000 грн., а банк прийняв суму вкладу і зобов’язувався виплатити вкладникові суму вкладу та 22 % процентів річних на умовах та в порядку, визначеному законом.
П. 2.2. договору встановлено строк дії вкладу 12 місяців.
П. 4.2. договору передбачено, що проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунку вкладника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.12.2009 року встановлено, що 8.10.2009 року за два дні до закінчення терміну дії договору позивачу був надісланий лист з пропозицією продовжити термін дії депозиту. Позивач відмовився продовжити дію договору і 19.10.200 року звернувся до банку з вимогою про повернення банківського вкладу, однак йому було відмовлено в поверненні вкладу. Рішенням суду стягнуто в користь ОСОБА_1 банківський вклад в розмірі 830 000 грн. та проценти за користування вкладом з 11.10.2008 року по 29.11.2009 року в розмірі 207 501,61 грн., всього 1 037 501,60 грн. Стягнуті судові витрати в розмірі 80 120 грн. (а.с.34-35).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відмовляючи в позові про стягнення відсотків за користування вкладом за період з 1.12.2009 року по 14.08.2011 року суд в рішенні не навів мотивів прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню.
Зазначеним положенням закону рішення місцевого суду не відповідає.
Відповідно до п. 4.2. договору передбачено нарахування процентів на вклад до дня його повернення або списанню з вкладного рахунку вкладника.
Згідно з положеннями ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору і договір є обов’язковим для виконання.
Зі звіту по депозиту вбачається, що вклад в сумі 830 000 грн. 31.12.2009 року з вкладного рахунка вкладника перераховано на його поточний рахунок (а.с.31).
В зв’язку з тим, що договором визначено нарахування процентів до списання вкладу з вкладного рахунку або його повернення, договір є обов’язковим для виконання, тому вимоги позивача про стягнення процентів за період з 1.12.2009 року до дня списання вкладу з вкладного рахунку, тобто до 31.12.2009 року підлягають задоволенню.
За цей період підлягає стягненню в користь позивача 15 508,49 грн. відсотків за користування вкладом виходячи з слідуючого розрахунку: (830 000 (сума вкладу) х 22% / 100 х 31 день / 365 днів).
Оскільки договором банківського вкладу від 10.10.2008 року не передбачено нарахування відсотків зазначених в договорі після списання коштів з вкладного рахунку до моменту їх виплати, тому вимоги позивача в стягненні відсотків з 1.01.2010 року задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в позові про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань суд виходив з того, що відповідач був позбавлений можливості здійснити в повному обсязі повернення банківського вкладу у зв’язку з дією мораторію.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, його суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що після закінчення терміну дії договору відповідач не виконав зобов’язання за договором та не видав позивачу вклад й належні проценти за його заявою.
Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) (п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) та порушення виконання зобов’язання.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, у зв’язку із чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на них не розповсюджується.
У зв’язку з викладеним, висновок суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача коштів за невиконання боргового зобов’язання є таким, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, підлягає нарахуванню три проценти річних в межах заявлених вимог з 1.12.2009 року по 30.06.2011 року в сумі 49 281,33 грн. виходячи зі слідуючого розрахунку: 1 037 501,60 грн. (сума заборгованості за вкладом визначена рішенням суду від 14.12.2009 року, яка підлягала виплаті по закінченню терміну дії договору –10.10.2009 року) х 4,75 % (3/12х19 місяців –строк прострочення) / 100 = 49 281,33 грн.
За період з 1.12.2009 року по 30.06.2011 року підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 161 850,25 грн. виходячи з слідуючого розрахунку: 1 037 501,60 грн. (сума заборгованості) х 15,6 (приріст індексу споживчих цін за період невиплати грошового зобов’язання) / 100.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо виконання ним своїх обов’язків –перерахуванням коштів на депозитний рахунок вкладника, виходячи з наступного.
Зобов’язання по поверненню вкладу не виконано, вклад по закінченню терміну дії договору за заявою вкладника не виплачений. Встановлення ліміту отримання коштів з поточного рахунку в межах 500 грн. щоденно обмежує права вкладника розпоряджатись своїми коштами.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на неодноразові звернення позивача про повернення вкладу, відповідач тільки 26.05.2011 року повідомив ОСОБА_1 про знаходження його коштів на поточному рахунку і можливість їх використання шляхом оплати необхідних товарів та послуг у торгівельно-сервісній мережі в рамках встановлених банком лімітів –15 000 грн. сумарно на місяць (а.с.10-12).
З поточного звіту за операціями по поточному рахунку клієнта ОСОБА_1 вбачається, що позивачем кошти з цього рахунку отримані лише 15.08.2011 року в сумі 1 002 603,13 грн. (а.с.32-33).
Отже у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України місцевий суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання сторін припиняється з моменту належного виконання сторонами зобов’язань і не врахував, що індекс інфляції за час прострочення виконання грошового зобов’язання, а також три проценти річних від простроченої суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію, залишив поза увагою положення п. 4.2. договору банківського вкладу щодо нарахування процентів на вклад.
За таких обставин в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції про відмову в позові - в стягненні відсотків за договором банківського вкладу, індексу інфляції, 3 % річних підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення в користь ОСОБА_1 15 508,49 грн. відсотків по депозиту, трьох процентів річних в сумі –49 281,33 грн., інфляційних втрат в розмірі 161 850,25 грн.
Підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі позовної заяви та апеляційної скарги –2550 грн. (судовий збір), 240 грн. (витрати на ІТЗ).
Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та 150 грн. матеріальних витрат задоволенню не підлягають.
При укладенні договору банківського вкладу сторони не передбачили таку відповідальність за порушення зобов’язання як стягнення моральної шкоди, отже у випадку невиконання зобов’язань положення ст. 1167 ЦК України не застосовуються.
Витрати ОСОБА_1 в розмірі 150 грн. на оформлення загального доручення, яким уповноважено ОСОБА_2 представляти його інтереси не є доказом витрат позивача по даній справі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 21 вересня 2011 року в даній справі скасувати з ухваленням нового рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в користь ОСОБА_1 відсотки за користування депозитом в розмірі –15 508 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот вісім) грн. 49 коп., три проценти річних в розмірі –49 281 (сорок дев’ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 33 коп., інфляційні втрати в розмірі –161 850 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот п’ятдесят) грн. 25 коп., судові витрати по оплаті судового збору в розмірі –2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 240 (двісті сорок) грн.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: