РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2762/11

02.11.2011             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Феодосійського відділення №4550  до ОСОБА_1 про  стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач   звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги  тим, що внаслідок невиконання відповідачем належним чином умов  договору відновлюваної кредитної лінії №1 від 12.01.2008р. (далі – Кредитний договір) станом на 20.09.2010р. виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та пені у сумі 226272,41грн.,  яку відповідач у добровільному порядку не сплачує.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що банк забрав в нього його майно – комплекс споруд та умисно не продає його, щоб не погашати заборгованість. А також зазначив, що Кредитний договір не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.01.2008р. між   ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого Філії – Феодосійського відділення №4550 та відповідачем – ОСОБА_1 укладено Договір відновлюваної кредитної лінії №1 від 12.01.2008р., відповідно до умов якого  позивач (банк) зобов’язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти в сумі 850000грн., а позивачальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у розмірі 15,5 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором (п.1.1.) /а.с.8-10/.  

29.05.2008р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого Філії – Феодосійського відділення №4550 та відповідачем – ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №5 до Договору відновлюваної кредитної лінії №1 від 12.01.2008р., згідно умов якої позивач (банк) зобов’язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти в сумі 1100000грн., а позивачальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у розмірі 17,5 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором (п.1.1 Додаткової угоди)./а.с.13/.

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 належним чином умов Договору відновлюваної кредитної лінії №1 від 12.01.2008р. виникла заборгованість на загальну суму 1230649,40грн., у зв’язку з чим рішенням Феодосійського міського суду АРК від 06.07.2011р. по справі №2-2118/2010 в рахунок погашення заборгованості на суму 1230649,40грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки – комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1./а.с.16-17/.

31.03.2011р. рішенням Сімферопольського районного суду АРК по справі 2-258/2011 з ОСОБА_1 стягнуто 43594,78грн. – заборгованість на 03.11.2010р. по сплаті відсотків за користування кредитом та пені, які не охоплені рішенням Феодосійського міського суду АРК від 06.07.2011р./а.с.18/.

Оскільки  ОСОБА_1  продовжував невиконувати належним чином умови Договору відновлюваної кредитної лінії №1 від 12.01.2008р. станом на 20.09.2011р.виникла заборгованість по сплаті відсотків за використання кредиту та пені в сумі 226272,41грн. /а.с.7/.

Правовідносини сторін регулюються ст.ст.509,524-526,530,536,546,548,549-551,610-612,625,629,631,1046-1050,1052,1054 Цивільного кодексу України.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором.Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

 Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

  Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки;  відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання

Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.  

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).  

Позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Заслухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач – ОСОБА_1, укладаючи та підписуючи Кредитний договір,  погодився з зазначеними в ньому умовами.

Банк виконав належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором, тобто  надав відповідачеві  обумовлену договором суму кредиту, а відповідач  у свою чергу умови Кредитного договору належним чином не виконує, а саме не повертає кредит та не сплачує нараховані відсотки та пеню у строки, передбачені  договором.

П.3.3.1. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов’язується сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди, а у випадку невиконання  або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, встановлених договором.

У п. 5.2. Кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов’язань по своєчасному поверненню основної суми та відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір відновлюваної кредитної лінії №1 від 12.01.2008р. та Додаткова угода до нього не розірвані та не визнані недійсними в порядку, встановленому законодавством.

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання, а також того, що ними були вжитті всі залежні від них заходи щодо належного виконання зобов'язання.

Підстав, передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України,  для звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов'язання судом не встановлено.

Суд погоджується з наданим позивачем  розрахунком  заборгованості і, таким чином,  стягненню   з відповідача підлягає заборгованість на 20.09.2011р. за відсотками за користування кредитом та пені в розмірі 226272,11грн., що не охоплена рішеннями Феодосійського міського суду АРК від 06.07.2011р. по справі №2-2118/2010 та Сімферопольського районного суду АРК по справі 2-258/2011.

 Суд не сприймає доводи відповідача, що банк забрав у нього майно та умисно не продає його, оскільки вони є недоведеними.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що засновані на законі, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України,  суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені  судові витрати по справі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями  10, 11, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.             

2.          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі  Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Феодосійського відділення №4550 заборгованість у розмірі 226272,41грн.

3.          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі  Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Феодосійського відділення №4550 судові витрати в розмірі 1820 грн.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя