Справа № 2 «о»-82/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2008 р. Суворовський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого-судді Смирнова Г.С.
при секретарі Січовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що з вересня 1998 року вона проживала з ОСОБА_2 як дружина з чоловіком у її батьків за адресою: АДРЕСА_1 та в квартирі, що належить її батькам в АДРЕСА_2. 27 листопада 1999 р. між нею та заінтересованою особою було укладено та офіційно зареєстровано шлюб. В подальшому 19.09.2000 р. з метою сумісного виїзду за кордон та одержання права на постійне місце проживання в Німеччині укладений між нею та заінтересованою особою брак було розірвано, у березні вона, зареєструвавши шлюб з громадянином Німеччини, виїхала за кордон в м. Берлін, проте фактичні шлюбні стосунки між ними тривали до січня 2005 р. За цей час ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї в Німеччині народилася спільна з заінтересованою особою дитина - донька ОСОБА_3 (ОСОБА_4), з якою ОСОБА_2 поводився як батько, доглядаючи за нею, піклуючись про дитину, здійснюючі інші батьківські права та обов'язки. Під час перебування її за кордоном за винятком часу виїзду заінтересованої особи у справах до України вона проживала разом з ОСОБА_2 як дружина з чоловіком, вели спільне господарство та спільно працювали. Після повернення в березні 2004 р. її із донькою до України вона продовжувала спільно проживати з заінтересованою особою як подружжя в будинку її батьків в смт. Чорнобаївка Херсонської області. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю із заінтересованою особою необхідно для створення умов здійснення нею майнових прав та вирішення питання про розподіл спільного майна, що виникло за час існування сімейних відносин.
В судовому засіданні заявниця підтримала викладені у заяві доводи та вимоги, надавши суду на підтвердження факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 фотографії та відео матеріали. Додатково пояснила, що шлюб, зареєстрований між нею та заінтересованою особою було офіційно розірвано виключно у зв'язку з прийняттям ними спільного рішення щодо виїзду разом за кордон та для реалізації цього рішення. Підшукуванням кандидатур громадян Німеччини до вступу в новий шлюб як її так і заінтересованої особи займалась рідна сестра ОСОБА_2 ОСОБА_5, яка проживала в Берліні та в подальшому саме в її квартирі, а потім в орендованій нею квартирі поруч вона проживала разом з донькою та з заінтересованою особою. Працюючи в Німеччині вона спрямовувала одержані нею кошті, включаючи соціальну допомогу на дитину, на вирішення спільних із заінтересованою особою завдань, тобто на формування спільного сімейного бюджету. Просила заяву задовольнити та встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з вересня 1998 року по грудень 2004 року.
Заінтересована особа в особі представника в судовому засіданні факт проживання заявниці з ОСОБА_2 однією сім'єю заперечувала, посилаючись на розірвання укладеного між ними шлюбу, на те, що у листопаді 2001 р. між ОСОБА_2 та громадянкою Німеччини ОСОБА_6 було офіційно зареєстровано новий шлюб. Стверджує, що після розірвання із заявницею шлюбу відносини заінтересованої особи з нею носили суто виробничий характер, як між роботодавцем та працівником, та що весь час після реєстрації ним нового шлюбу він мешкав в Німеччині із офіційною дружиною. Проти задоволення заяви заперечував.
Заслухавши пояснення заявниці та заінтересованої особи, показання свідків, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково.
Як встановлено у судовому засіданні 27.11.1999 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про одруження було зареєстровано шлюб, який 19 вересня 2000 р. за рішенням Дніпровського суду м. Херсона від 04.09.2000 р. по справі № 2-1952/2000 р. розірвано. 07 березня 2001 р. між ОСОБА_1 та громадянином Німеччини ОСОБА_7 згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 було укладено новий шлюб. 21 листопада 2001 р. між ОСОБА_2 та громадянкою Німеччини ОСОБА_6, також було укладено шлюб, що підтверджується легалізованим витягом із книги шлюбно-сімейних відносин.
Із матеріалів справи, наданих фото та відео матеріалів вбачається, що офіційне розлучення та вступ в інші шлюби не призвело до зміни та припинення відносин між заявницею та заінтересованою особою, які виражалися в їх спільному проживанні в будинку батьків заявниці в АДРЕСА_1, а в період перебування заявниці в Німеччини і під час виїзду за кордон ОСОБА_2 - в м. Берліні, в спільному вирішенні важливих питань, щодо місця проживання, придбання майна і користування ним тощо, щодо ведення спільного бюджету, у взаємному піклуванні один про одного, про дитину, у спільному колі родичів та друзів.
Суд не приймає до уваги заперечення заінтересованої особи, щодо припинення після розлучення сімейних стосунків із заявницею та про постійне проживання в Німеччині з дружиною ОСОБА_6, оскільки вони суперечать наданим доказам та матеріалам справи. Так, із даних паспорту заінтересованої особи та адресних довідок Адресно-довідникового сектору ОДІРФЛ УМВС в Херсонській області від 11.10.2007 р., від 13.02.2008 р. вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_3, виписаний в м. Берлін Німеччина лише 11.12.2007 р. Згідно з інформацією, наданою Державною прикордонною службою України, в період з 2001 по 2004 року ОСОБА_2 перетинав кордон України лише для тимчасового перебування за кордоном, при цьому у 2004 році (після повернення ОСОБА_1 до України) лише двічі: з 20 по 25 вересня та з 03 по 09 листопада.
Крім того наведені вище обставини щодо фактичних відносин між заявницею та заінтересованою особою об'єктивно підтверджуються показаннями свідків. Так допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що після одруження та офіційного розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до від'їзду заявниці до Німеччини разом проживали в будинку її батьків в смт. Чорнобаївка, що після від'їзду заявниці до Німеччини ОСОБА_2 систематично їздив до неї, а коли знаходився в Україні, продовжував проживати у її батьків. Вказав, що протягом 2002-2003 років заявниця неодноразово приїжджала до дому, і в період її перебування в Україні та після її повернення до України в березні 2004 року вона спільно проживала із заінтересованою особою, як подружжя та разом з донькою в смт. Чорнобаївка у батьків ОСОБА_1 до січня 2005 р.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що з ініціативи ОСОБА_2 вона з чоловіком та ОСОБА_2 із ОСОБА_1 з серпня 2004 р. дружили сім'ями, разом святкували, приходили один до одного в гості, відпочивали, при цьому за характером відносин між заявницею та заінтересованою особою жодних сумнівів щодо наявності між ними дійсних подружніх стосунків у неї не виникало, сам ОСОБА_2 неодноразово говорив про те, як він любить дружину, доньку, що вони є головним в його житті. Працюючи бухгалтером в ресторані «Берлін» в смт. Чорнобаївка разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підтвердила, що весь час з серпня по грудень 2004 р. вони проводили разом і на роботі.
Свідок ОСОБА_10 - батько заявниці пояснив, що з серпня 1998 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно проживали як подружжя в його будинку в АДРЕСА_1, про вагітність доньки вони разом повідомили батькам наприкінці серпня 1999 р. Зазначив, що питання щодо від'їзду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Німеччини з метою влаштування майбутнього дитини вирішувалось на сімейній раді спільно з батьками та сестрою ОСОБА_2 ОСОБА_5, яка і привезла в березні 2001 року до Херсону громадянина Німеччини ОСОБА_7 для офіційної реєстрації шлюбу. До від'їзду доньки в кінці березня 2001 р. за кордон ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом, під час знаходження ОСОБА_1 в Німеччині, ОСОБА_2 постійно до неї їздив, коли він не був за кордоном постійно проживав разом з ними, як зять, кожен день дзвонив ОСОБА_1, цікавився її здоров'ям, самопочуттям, справами, дитиною. Під час приїзду ОСОБА_1 в Україну, вона і заінтересована особа спільно проживали як подружжя у нього, разом з онукою. Коли ОСОБА_1 останній раз від'їжджала до Німеччини наприкінці 2003 р., то донька ОСОБА_4 залишилась із ОСОБА_2 у них в будинку, останній піклувався за нею та здійснював батьківський догляд, новорічне свято відмічали разом. Після повернення ОСОБА_1 до України в березні 2004 р. вона разом з ОСОБА_2 та донькою проживала у батьків до січня 2005 р.
Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - сестри ОСОБА_2 про постійне проживання заінтересованої особи разом з останньою, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив, що з 1998 р. ОСОБА_2 не проживав в АДРЕСА_3.
Відповідно до ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Само по собі офіційне розірвання шлюбу та вступ в інші шлюби не є беззаперечним доказом неможливості існування сімейних стосунків між колишнім подружжям. У той же час згідно з встановленими обставинами справи, характер взаємовідносин свідчить про наявність між заявницею та заінтересованою особою тривалих подружніх стосунків і після офіційного розлучення. Отже, суд вважає доведеним факт проживання заявниці з заінтересованою особою однією сім'єю. Водночас, суд приймає до уваги наступне. Згідно з положеннями Кодексу про шлюб та сім'ю України, які були чинними до 01.01.2004 р., можливості виникнення сім'ї між особами, які живуть спільно без реєстрації шлюбу передбачено не було. Так, згідно зі ст.6 КпШС України визнавався тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Лише з набуттям чинності Сімейного кодексу України, тобто з 01.01.2004 р. ознака офіційної реєстрації шлюбу не є необхідною для визначення відносин між особами, як сімейних.
Можливість встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу передбачено приписами глави 6 ЦПК України, який набув чинності з 01.09.2005 р. Однак, суд приходить до висновку, що строк врегулювання на законодавчому рівні процесуального порядку захисту особи не може перешкоджати реалізації особою прав та інтересів, які виникли раніше у зв'язку з прийняттям норм матеріального права, тобто до набуття чинності процесуального закону.
Згідно зі ст.. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,212,215,234,235,256,259 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року.
На рішення суду протягом десяти днів може бути подана заява про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона.
Головуючий: