Справа № 2-1572/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          06 жовтня 2011 року  Овідіопольський райсуд Одеської області у складі  :

головуючого судді Кириченко П.Л.

гри секретарі Осадченко С.В. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Овідіополь , Одеської області цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино» , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2

про стягнення  заробітної плати ,

про  стягнення моральної шкоди ,  

про зобов’язання посадових осіб скасувати наказ про звільнення

про поновлення на роботі ,

про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу  , суд , -

ВСТАНОВИВ :

19 липня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до  Овідіопольського районного суду в Одеській області з позовною заявою , , яку в порядку ст. 31 ЦПК України вточнив та зазначив , що , 22 листопада 2011 року був прийнятий на роботу в ТОВ «АП ОВІДІОПОЛЬВИНО»на посаду завідуючого комерційної служби ,а в подальшому був  звільнений  відповідно до наказу за № 137 від 04.06.2011 року по ст. 40 п. 4 КЗпП Ураїни ( тобто за прогули), відповідно до якої позивач просить стягнути на його користь:

-  невиплачену заробітну плату за травень, червень 2011 року в розмірі 3146,00 гривень ( травень –1471 гривень, червень –1675 гривень);

-  стягнути на його користь суму в розмірі 4719 гривень в якості морального відшкодування за неправомірні дії з боку працівника ТОВ «АП Овідіопольвино», які призвели до глибоких моральних переживань.

- скасувати наказ про його звільнення та поновити в займаній посаді;

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за липень, серпень , вересень  2011 р. в розмірі 4793,40 гривень , а  всього загальна ціна позовних вимог складає 12 658 .40  гривень

          Позивач в судовому засіданні свою позовну заяву підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі.

          Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, хоча був повідомлений своєчасно належним чином, при цьому в ході судового засідання представник позову не визнав та надав заперечення .

          Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги в судове засідання не з’явилася, хоча була повідомлена своєчасно належним чином, причини не явки в судове засідання не відомі.

          Заслухавши пояснення сторін ,дослідивши письмові докази по справі, суд вважає можливим задовольнити позов з наступних підстав.

Так судом встановлено , що 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий в Товариство з обмеженою відповідальністю «АП ОВІДІОПОЛЬВИНО»відповідно до наказу № 257К від 22.11.2010  року на посаду завідуючого комерційної служби підприємства .

Згідно наказу № 137 від 24.06.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи відповідно до ст. 40 п.4 КЗпП України ( за прогули ).  Підставою для звільнення було те , що 24 червня 2011 року  позивач весь робочий час був відсутній на підприємстві, в своїх запереченнях відповідач посилається на  акт про відсутність на роботі з участю працівників підприємства . Позивач стверджує , що він не був на робочому місці в зв’язку з тим , що його фактично охорона підприємства не допустила  на роботу з відому посадових осіб підприємства .

          Відповідно до ст. 141 КЗоП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

          З матеріалів справи та пояснень сторін видно, що 24 червня 2011 року весь робочий  час позивач не знаходився на робочому місці .

          Відповідач посилається на акт № 3 від 2406.2011 року  про відсутність позивача на робочому місці , який затверджений директором ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається . Відповідно до звернення позивача до прокурора Овідіопольського району від 23.06.2011 року видно , що позивача на час подання заяви фактично не допустили на роботу , тому суд відноситься критично до вищевказаного акту .

Відповідач стверджує , що позивач в період з 23.06.2011 року по 24.06.2011 року відповідно до акту № 5 відмовився від письмових пояснень про відсутність на робочому місці , але з заяви в прокуратуру вбачається , що позивач фактично в даний період не був допущений до робочого місця . , тому суд відноситься до вищевказаного акту , як до такого , який не відповідає вимогам ст. 149 КЗпП України .

Виходячи з вищевказаного суд приходить до висновку , що позивач не знаходився на робочому місці з поважних причин , а приказ про звільнення позивача прийнятий без законних підстав  та підлягає скасуванню , а вимоги позивача про поновлення на роботі є обґрунтованими .

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або  незаконного  переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір .

В ході судового засідання судом було встановлено , що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді завідуючого комерційної служби підприємства складає 1507 грн. 80 к. . Позивач ОСОБА_1 . був звільнений 24 червня 2011 року , на час розгляду справи позивач не працевлаштувався на іншої роботі . Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  заробітну плату  за час вимушеного прогулу за липень серпень , вересень 2011 року  у сумі  4793 грн. 40 к. ( 1507.80х3=4793 грн.40) .

          Відповідно до ст. 94 КЗпП України –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу

          Сторони не заперечують про те , що позивач заробітну плату за травень 2011 року у сумі 1471 грн, за червень 2011 року сумі 1675 грн. не отримав . Відповідач стверджує , що позивач відмовився від отримання заробітної плати .

Відповідно до  п.4.1 Правил Внутрішнього трудового розпорядку для працівників  адміністрація підприємства зобов’язана виплачувати заробітну плату . таки ж вимоги передбачені ст. 24 Закону України «Про оплату праці».Відповідач не з’ясував , яки причини були відмови від отримання заробітної плати за два місяці роботи позивача на підприємстві . Виходячи з вищевказаного відповідач повинен в межах своїх повноважень здійснити всі необхідні заходи для виплати заробітної плати позивачу  , а не посилатися тільки на відмову від отримання заробітної плати , як на підставу про не сплату заробітної плати . Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  по заробітної плати за  травень 2011 року у сумі 3146 грн, та червень у сумі 1675 грн, а всього  3 146 гр.00 к. , відповідно до ст. 115 КЗпП України підлягають задоволенню

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 4 719, 00  грн.. з урахуванням моральної болі  та страждань , яких фізична особа зазначала у зв’язку з неправомірними діями відповідача  , душевних страждань , яких фізична особа зазначила у зв’язку із не виплатою заробітної плати  , характеру немайнових втрат (їх тривалості, глибини , можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я позивача , тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та відповідно до ст..237-1 КЗпП України суд , вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 2000 грн.

В відповідно до ст. 134 п.8 , 237 КЗпП України , суд звільняє 3-ю особу директора підприємства ОСОБА_2  від стягнення  шкоди , заподіяну  незаконним  звільненням позивача  , так як в даному звільнені її вини не має , тому що , працівники підприємства складали  акти , яки не відповідали діючому законодавству .

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення  заробітної плати , про  стягнення моральної шкоди ,  про зобов’язання посадових осіб скасувати наказ про звільнення, про поновлення на роботі , про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу  , тобто з позовними вимогами майнового  та немайнового характеру , а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовій збір у сумі 87 грн, 89 к. (3146+4793.4х1%:100=79.34)+8.50+8.50+8.50= 87.89) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн.

          В зв’язку з тим , що позивача ОСОБА_1  підлягає поновленню та роботі та стягнення заробітної плати та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , відповідно до ст. 367 ЦПК України в частині поновлені на роботі та стягнення заробітної плати в частині платежу за один місяць підлягає негайному виконанні .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212,214, 367  ЦПК України , ст.ст. 94, 115, 231 , 232, 235 , 237-1 КЗпП України  , суд ,-

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино», третя особа , яка не заявляє самостійних вимогах ОСОБА_2 про стягнення  заробітної плати , про  стягнення моральної шкоди ,  про зобов’язання посадових осіб скасувати наказ про звільнення про поновлення на роботі ,про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино»на користь ОСОБА_1 заробітну плату  в сум 3 146 грн.00 к.
          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино»на користь ОСОБА_3 моральну шкоду  сумі 2000 грн.00 к.

Зобов’язати посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино»скасувати  запис у трудовій книжки про звільнення  відносно ОСОБА_1 .
          Поновити ОСОБА_1 посаді завідуючого комерційної служби  Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино»на користь ОСОБА_1 заробітну плату  за час вимушеного прогулу у сумі  4793 грн. 40 к.

В частині поновлення на роботі  та виплати заробітної плати в межах одного місяця  підлягає негайному виконанню .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино»на користь держави  судовий збір у сумі 87 грн. 89 к.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги  до Овідіопольського райсуду Одеської області протягом 10 днів з оголошення рішення  .

Суддя:П. Л. Кириченко