13.09.2011 Справа № 2-а-7604/11

ПОСТАНОВА

                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.09.2011р.                                                                                                           м. Вінниця                                     

Суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Федчишен С.А., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, в обґрунтуванні якого зазначив, що йому, як інваліду третьої групи внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії Чорнобильської АЕС, призначена пенсія не може бути нижчою, ніж 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Позивач вважає, що Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці повинно було провести йому перерахунок пенсії та доплати згідно вимог ст. 54, 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла станом на 22.03.1996 року. Оскільки порушено права позивача та не проведено перерахунку пенсії, тому він вимушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі.

Від відповідача Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на день розгляду справи заперечень до позову не надійшло.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення в даній справі на підставі таких норм законодавства.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно частини першої статті 49 даного Закону встановлено, що «пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюється у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію», згідно з статтею 50 даного Закону встановлено, що «особам віднесеним до першої категорії призначається додаткова пенсія».

У відповідності до ст. 50 Закону, особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, і зокрема інвалідам третьої групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а в силу дії ст. 53 того ж Закону, виплата додаткової пенсії проводиться повністю незалежно від інших доходів.

Таким чином, вихідним законодавчим критерієм розрахунку державної і додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у свою чергу встановлюється в розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні даного спору, суд виходить також і з неконституційності та не чинності відповідних положень Розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», за якими оспорюванні розміри пенсій мали визначатись в інших, менших розмірах, ніж ті, що передбачені ст. 50, 54 Закону, встановлених рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, яке має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді позовів, пов’язаних зі спірними правовідносинами, що виникли з дії неконституційних законів, та із загальних законодавчих засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, за якими оспорюванні розміри пенсій продовжують визначатись в інших, менших розмірах, і які у зв’язку з цим теж суперечать Закону, дійшов висновку про те, що при розрахунку державної і додаткової пенсії, передбачених ст. 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлюється щорічними законами про держаний бюджет та за яким і повинен визначатись мінімальний розмір пенсій за віком, при цьому дія ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не перешкоджає застосуванню вищевказаної законодавчої величини, а тобто мінімального розміру пенсій за віком, для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки діючим законодавством якогось іншого мінімального розміру пенсій за віком, окрім передбаченого ч.1 тієї ж норми, не встановлено.

На невідповідальність дій відповідача також вказує ст.19 Конституції України, згідно якої встановлено, що «органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України». При таких обставинах справи, коли позовні вимоги ґрунтуються на законі, відповідач, нараховуючи і виплачуючи позивачеві пенсію у розмірах, які не відповідають законодавчому критерію їх перерахунку, а також відмовивши позивачеві у перерахунку пенсії, діяв неправомірно, а тому порушив відповідні пенсійні права позивача, які підлягають судовому захисту.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності з 19.06.2011 року (опублікований у газеті «Голос України»від 18.06.2011 року № 110), встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,  51,  52,  54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи", статті 6 Закону України  "Про соціальний захист  дітей  війни" та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, беручи до уваги положення статті 58 Конституції України, позовні вимоги підлягають задоволенню лише до 18.06.2011 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 ,46 Конституції України, ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2,6,9,10,11,18,183-2,256 КАС України,суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії третьої групи інвалідності, державної пенсії згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 26.01.2011 р. по 18.06.2011 р.

Постанову допустити до негайного виконання.

В решті позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя :