Справа № 307/442/25

Провадження № 2-а/307/13/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2025 року                                                        м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Івашко Я.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорії термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та УПП в Івано – Франківській області ДПП, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Івашко Ю.Ю. 05 лютого 2025 року звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №3653164 про адміністративне правопорушення від 28 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 340 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилалася на те, що 28 січня 2025 року о 13 год. 12 хв. відносно Опріша Ю.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 3953164, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що не відповідає нормам законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до даної постанови, місце розгляду справи та місцем вчинення правопорушення є Івано-Франківська область, с. Лісна Слобідка, вул. Центральна, 146 кілометр автотраси.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, стандартні обмеження швидкості на дорогах поза населеними пунктами становлять 90 км/год для легкових автомобілів, однак на окремих ділянках можуть бути встановлені інші обмеження, про що свідчать відповідні дорожні знаки.

Згідно з інформацією, на автодорозі Н-10 в Івано-Франківській області встановлено кілька комплексів автоматичної фіксації порушень ПДР.

Зокрема, на 120 км+854 (поблизу м. Івано-Франківськ) та на 124 км+050 (поблизу с. Отинія).

На 146-му кілометрі траси Н-10 немає інформації про встановлені камери або змінені обмеження швидкості. Тому, якщо на цій ділянці немає додаткових дорожніх знаків, що обмежують швидкість, діє стандартне обмеження — 90 км/год.

Невірне визначення місця порушення, зокрема, якщо місце порушення вказано як 146 км траси Н-10 свідчить про те, що порушення відбулося поза межами населеного пункту.

Відповідно до ДСТУ 3587-97 «Система адресної ідентифікації об`єктів нерухомості», в населених пунктах адресація базується на назвах вулиць і номерах будинків.

Відсутність належної адресації: для населених пунктів має бути вказана конкретна адреса (назва вулиці, номер будинку), що дозволяє ідентифікувати зону дії обмежень швидкості.

Неоднозначність правового статусу ділянки, а саме, якщо немає чітких ознак (дорожніх знаків), що позначають межі населеного пункту, вказує на неправильність складання постанови.

До того ж, відповідно до топографічної карти автомагістралей України, траса Н10, 146 км знаходиться у с. Маршинці, але аж ніяк не у с. Лісна Слобідка, тобто зазначена у постанові від 28.01.2025 адреса взагалі відсутня, як і саме правопорушення.

Також, у постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).

У протоколі відсутній підпис, що особі були роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 268 КУпАП, так як згідно цієї норми, особа має право заявити клопотання про залучення захисника.

Однак інспектором поліції було обмежено право особи на залучення адвоката.

Положеннями ч.1 ст. 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Крім цього, відсутні підпис водія, відсутній будь-який зафіксований запис чи відповідний акт про його відмову від підпису; відсутня інформація про дані особи, що здійснювала вимірювання; відсутня інформація про доказову базу (відеофіксація із зазначенням тривалості відеозапису, його безперервність чи чітко видно номерні знаки).

У зв`язку із чим просить постанову серії ЕНА №3653164 про адміністративне правопорушення від 28 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 340 грн., визнати протиправною та скасувати.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції – Шумило С.Я. 24 лютого 2025 року подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 28.01.2025 приблизно о 13 год. 02 хв., екіпажем УПП в Івано-Франківській області ДПП під час несення служби на автодорозі Н-10 «Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці – Мамалига», на 146 км – с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС000734) виявлено порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), а саме: водій транспортного засобу VOLVO FH 4X2T номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 77 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР.

Поліцейським подано сигнал про зупинку ТЗ на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Після зупинки транспортного засобу поліцейський підійшовши до водія, представився відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», проінформував водія про причину зупинки, виконавши вимогу частини другої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме про те, що водій рухався зі швидкістю 77 (сімдесят сім) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 (двадцять сім) км/ год., чим порушив пункт 12.4 ПДР.

Після виконання вимог, передбачених статтею 18 та статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський висловив вимогу до водія про пред`явлення документів, передбачених підпунктами (а), (б), (ґ) пункту 2.1 ПДР. Водієм виявився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виконав законну вимогу поліцейського, пред`явивши вищевказані документи.

Відповідно до статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інспектор взводу № 1 роти № 1 УПП в Івано-Франківській області ДПП рядовий поліції Семків Роман Орестович, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у статті 222 КУпАП, в тому числі за частиною першою статті 122 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 ..

Позивача ознайомлено з правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог пункту 12.4 ПДР, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 122 КУпАП, поліцейським після розгляду справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3953164 від 28.01.2025 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно ст. 285 КУпАП позивача ознайомлено зі змістом постанови, повідомлено про порядок її оскарження та виконання, вручено копію оскаржуваної постанови, що підтверджується підписом позивача у графі № 9.

Крім того, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія.

Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год.

Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193. Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва LaserTechnologyInc., також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 18.09.2024 № 04/05/02-15478/ВН, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до п. 5.2 ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на приписи чинного законодавства України, лазерні вимірювачі швидкості TruCAM, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31905 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCAM до застосування.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31905 від 25.09.2024, виданого ДП «Укрметртестстандарт» Мінекономіки України, чинного до 25.09.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000734 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі 2 км/год.

Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС000734 пройшов періодичну повірку, сертифікат якої був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та даний прилад може використовуватися в ручному режимі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з пунктом 1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно частини першої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу – безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються, за винятком випадків спрощеного провадження, у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема у випадках порушення Правил дорожнього руху, в тому числі частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Поліцейський, відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, рядовий поліції ОСОБА_2 є працівником УПП в Івано-Франківській області ДПП, тобто посадовою особою органу Національної поліції України.

Таким чином, рядовий поліції Семків Р.О. має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Відповідно до статті 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконання посадової особи. Це означає, особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів над іншими, додержанні законності. До того ж, посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість – це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві.

Відповідно до вимог частини другої та п`ятої статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї ж статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 N 5-рп/2015 дано офіційне тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, в якому суд вирішив, що положення частини першої статті 276 КУпАП, необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 133 Конституції України, систему адміністративнотериторіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення Відповідачем відбувся відповідно до статті 279 КУпАП, після чого винесено постанову відповідно до вимог статті 283 КУпАП, згідно якої встановлений чіткий перелік, що повинно міститись в постанові.

Поліцейським, як посадовою особою УПП в Івано-Франківській області ДПП, було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову в межах Івано-Франківської області, а саме за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності – винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частиною четвертою статті 258 КУпАП України.

Крім цього, лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що підтверджується листом ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 за № 22-38/49.

Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Оскільки лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, на відеозаписі з приладу LTI 20/20 TruCAM № ТС000734 із зафіксованим порушенням ПДР вказані координати, де було вчинено порушення.

Якщо ввести вказані координати (висоту і довготу) на карті, вказана точка і буде місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до сервісу Google maps ділянка 146 кілометр автодороги Н-10 пролягає саме через населений пункт Лісна Слобідка. Відповідно на 146 кілометрі автодороги Н-10, встановлені дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту», які інформують водіїв про початок села Лісна Слобідка та відповідно про закінчення вказаного населеного пункту, а отже швидкісний режим транспортних засобів на вказаній ділянці автодороги Н-10 встановлює обмеження швидкості руху не більше 50 км/год, що обумовлено пунктом 12.4 ПДР України.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що 146 кілометр автодороги Н-10 пролягає через населений пункт Маршинці Чернівецької області, проте дана інформація є не обґрунтованою позивачем та не відповідає дійсності.

Відповідно до «Переліку автомобільних доріг державного значення Івано-Франківської області», затвердженого наказом № 2 служби автомобільних доріг Івано-Франківської області від 07.02.2019 протяжність автодороги Н-10 через Івано-Франківську область становить із 16 км+411 м по 203 км+957м, що суперечить інформації викладеній позивачем в позовній заяві.

Отже, 146 кілометр автодороги Н-10 ніяким чином не може пролягати через населені пункти Чернівецької області.

Посилання представника позивача на відсутність підписів позивача в оскаржуваній постанові, відсутність запису про відмову від підпису, а також запису про дату надсилання копії постанови поштою спростовуються відеозаписом із портативного відеореєстратора поліцейського та копією постанови ЕНА 3953164 із підписами позивача в графі № 8, № 9.

Із вказаного відеозапису вбачається, що рядовий поліції Семків Р.О. під час розгляду справи відносно водія ОСОБА_1 інформує його про суть скоєного правопорушення, ознайомлює із відеофіксацією порушення швидкісного режиму, роз`яснює права визначені КУпАП та Конституцією України, дає можливість скористатись вказаними правами, та після проведення розгляду справи вручає на місці винесення постанови копію самої постанови про, що позивач підтверджує підписом в графі № 9.

Стосовно тверджень позивача, що йому під час розгляду справи було відмовлено в можливості скористатись правничою допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, то зазначаємо, що реалізація особою прав визначених статтею 268 КУпАП відбувається самостійно та добровільно і не кореспондує обов`язку у працівника поліції на забезпечення такого права, окрім випадків визначених законом, зокрема адміністративного затримання.

В даному випадку до позивача не застосовувалось адміністративне затримання, а рядовим поліції Семківим Р.О. було проінформовано про можливість реалізації права на правничу допомогу, під час розгляду справи, проте Опріш Ю.Ю., жодних клопотань щодо правничої допомоги не заявляв.

Таким чином пояснення позивача не містять в собі обґрунтування щодо звільнення його від адміністративної відповідальності, а лише спрямовані на уникнення від відповідальності без належних на те правових підстав.

Вважає, що стороною відповідача з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 вказано, що caмa можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду у порядку позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін        на 10 лютого 2025 року та відкладено, востаннє на 03 березня 2025 року.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції подав заяву про розгляд справи без його участі та просив у позові відмовити.

Представник відповідача УПП в Івано – Франківській області ДПП, будучи належним чином повідомлений, до суду не з`явився, відзиву не подав, на підставі чого суд постановив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Вислухавши пояснення преставника позивача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 січня 2025 року о 13 год. 12 хв. інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області рядовим Семківим Р.О. складено постанову серії ЕНА №3953164, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 13 год. 02 хв., по вул. Центральній у с. Лісна Слобідка Івано-Франківської області, 146 км, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «VOLVO FH 4X2T», номерний знак НОМЕР_1 , порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, а саме – рухався зі швидкістю 77 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті не більше 50 км/год на 27 км/год., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20 ТС000734.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Із п. 8, п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» видно, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів;у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з п. 9) ч. 1  ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема:

фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені п.1 і п. 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Із змісту ч. ч. 1, 2 ст.222 КУпАП  вбачається, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає  Закон України «Про дорожній рух».

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ст.ст. 41, 53 цього Закону).

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п.1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п.1.5 ПДР).

Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною 3  статті 283 КУпАП  встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII видно, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Із змісту постанови видно, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1  ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 245 КУпАП  встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП  визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ч. 1  ст. 268 КУпАП  особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 279 КУпАП  передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 72 КАС України видно, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із дослідженого судом відеозапису, наданого представником відповідача до відзиву, видно відеофіксацію зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Представник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, зокрема його право на залучення адвоката, що спростовує твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 було обмежено в його праві на залучення адвоката; жодних клопотань про залучення такого ОСОБА_1 озвучено не було.

Крім цього, представником позивача було зазначено, що в постанові відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання ним копії постанови та відсутня відмітка про те, що особа відмовилася від підпису, однак на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 спочатку відмовився від підпису, йому було роз`яснено, які дії будуть вчинені працівником поліції в разі відмови особи від підпису постанови, а потім зафіксовано як ОСОБА_1 підписує постанову та ставить два підписи, що спростовує доводи представника позивача.

В той же час, доведеність вини позивача у вчинених адміністративних правопорушеннях підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КУпАП України. 

Зокрема, такими є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки це є рішення суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

У свою чергу за змістом п. 5.49 Правил дорожнього руху «Початок населеного пункту». Найменування і початок населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Для позначення початку населеного пункту, де відсутня забудова, знак 5.49 може встановлюватися на фактичній адміністративній межі населеного пункту. Означає обмеження максимальної дозволеної швидкості до 50 км/год.

«..5.50 «Кінець населеного пункту» - позначає кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.50.

Означає скасування обмеження максимальної дозволеної швидкості в межах 50 км/год та перехід до стандартного швидкісного режиму дороги, на якому його встановлено».

Автодорога Н-10 (Стрий-Чернівці) є автомагістраллю.

Таким чином для притягнення позивача до адміністративної відповідальності має значення не сам факт проходження автомагістралі через населений пункт, а безпосередньо форма і вид дорожнього знаку, який вказує на режим швидкості.

Такого доказу відповідачем на відеозаписі не зафіксовано, на час розгляду справи відповідачем таких суду не надано.

Крім цього, на відеозаписі долученому до відзиву, зафіксовано, що 28 січня 2025 року о 13:01:32 на ділянці дороги, одночасно зафіксовано рух двох транспортних засобів, які рухалися практично паралельно в одному напрямку, а також на момент вимірювання швидкості руху за допомогою приладу «TruCam», транспортний засіб рухався зі швидкістю 77 км/год, проте із даного фото неможливо однозначно встановити який саме із цих автомобілів зафіксовано приладом.

Також представник відповідача, як на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в межах населеного пункту зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, на відеозаписі з приладу LTI 20/20 TruCAM № ТС000734 із зафіксованим порушенням ПДР вказані координати, де було вчинено порушення.

Якщо ввести вказані координати (висоту і довготу) на карті, вказана точка і буде місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до сервісу Google maps ділянка 146 кілометр автодороги Н-10 пролягає саме через населений пункт Лісна Слобідка. Відповідно на 146 кілометрі атодороги Н-10, встановлені дорожні знаки 5.49 “Початок населеного пункту” та 5.50 “Кінець населеного пункту”, які інформують водіїв про початок села Лісна Слобідка та відповідно про закінчення вказаного населеного пункту, а отже швидкісний режим транспортних засобів на вказаній ділянці автодороги Н-10 встановлює обмеження швидкості руху не більше 50 км/год, що обумовлено пунктом 12.4 ПДР України.

Однак, суду не надано доказів того, що відповідний знак «5.49»  розміщений на відповідному місці у видимій зоні, без перешкод для сприйняття.

На дослідженому відеозаписі така інформація також відсутня.

Крім цього, посилання представника відповідача на картографічний сервіс «Google» є неналежним доказом, оскільки  Закон України «Про дорожній рух», Правила дорожнього руху, та приписи КУпАП чи інші нормативно-правові акти не передбачають обов`язку водія звіряти своє місцезнаходження із певним зонуванням в картографічному сервісі «Google» чи подібних.

Таким чином, в даному випадку Управління патрульної поліції в Івано - Франківській області Департаменту патрульної поліції не виконав покладеного на нього обов`язку передбаченого ст. 78 КАС України, де чітко передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА №3953164, винесену 28 січня 2025 року інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Івано – Форанківській області, рядовим поліції Семківим Р.О., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 340 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закриттю.

Керуючись ст. ст. 241- 244, 246, 250 КАС України,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА №3953164, винесену 28 січня 2025 року інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Івано – Форанківській області, рядовим поліції Семківим Р.О., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 340 грн..

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.        

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Представник позивача: Івашко Ярослав Сергіївна, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. І. Франка, 1В, офіс 8.

Відповідачі: Департаменту патрульної поліції, адреса місцезнаходження: 03048, вул. Ф. Ернста, 3 у м. Київ, ЄДРПОУ 40108646;

УПП в Івано – Франківській області ДПП, адреса місцезнаходження: 76494, вул. Юності, 23 у с. Микитинці, Івано – Франківської області, ЄДРПОУ 40108892.

Повне рішення буде складено 03 березня 2025 року.

Суддя                                                                                Л.Р.Сас