ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року                                                                        

м. Чернівці

справа № 718/2934/24

провадження № 22-ц/822/232/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Тодоряк Г. Д.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Нагорний В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 452 210 гривень на його користь заборгованість за договором позики.

Позов обгрунтований тим, що позивачем у 2007 році було позичено відповідачам грошові кошти у сумі 22 000 доларів США на придбання будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .

На підтвердження отримання грошових коштів у вказаній сумі відповідачами була складена боргова розписка, яка 13 жовтня 2013 року була знищена внаслідок виникнення пожежі в житловому будинку за місцем проживання позивача. Факт пожежі підтверджується довідкою ГУ ДСНС України у Чернівецькій області від 25 березня 2024 року.

В зв`язку з наведеним, відповідачкою ОСОБА_2 26 грудня 2019 року на підтвердження факту отримання від ОСОБА_4 у позику грошових коштів у сумі 22 000 доларів США повторно складено боргову розписку.

На час отримання грошових коштів за договором позики відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому у 2022 році було розірвано. Також між відповідачами наявний спір про поділ майна подружжя, зокрема щодо житлового будинку, на будівництво якого були витрачені кошти, отримані від позивача.

ОСОБА_2  та ОСОБА_3 у порушення своїх зобов`язань позику не повернули, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом.

Короткий зміст судового рішення у справі

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року:

– у задоволенні заяви ОСОБА_3 про закриття провадження у справі відмовлено;

– у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про приєднання до матеріалів справи відеозапису судового засідання від 08 листопада 2024 року у справі № 718/2343/23 відмовлено;

– у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи відеозаписів судових засідань від 05 грудня 2024 року та 17 грудня 2024 у справі № 718/2343/23 відмовлено;

– клопотання представника ОСОБА_3 про призначення у справі судово-технічної експертизи задоволено.

Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за борговою розпискою, судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

– Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датована розписка від 26 грудня 2019 року, складена ОСОБА_2 про зобов`язання повернути ОСОБА_1 22 000 доларів США?;

– Чи могла розписка від 26 грудня 2019 року, складена ОСОБА_2 про зобов`язання повернути ОСОБА_1 22 000 доларів США, бути створена пізніше зазначеної в ній дати, тобто 26 грудня 2019 року?;

– Якою є давність створення (заводського випуску) аркушу паперу, на якому оформлена розписка, складена ОСОБА_2 про зобов`язання повернути ОСОБА_1 22 000 доларів США, бути створена пізніше зазначеної в ній дати, тобто 26 грудня 2019 року?;

– Чи є ознаки штучного зістарювання у наданій для дослідження розписці, складеній ОСОБА_2 про зобов`язання повернути ОСОБА_1 22 000 доларів США від 26 грудня 2019 року?

З метою забезпечення можливості проведення судово-технічної експертизи, зобов`язано позивача ОСОБА_1 у строк не пізніше 10 днів від дня отримання даної ухвали суду надати Кіцманському районному суду Чернівецької області оригінал розписки ОСОБА_2 від 26 грудня 2019 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Посилається на те, що розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 16 січня 2025 року, та вирішення судом питання про призначення у справі судово-технічної експертизи здійснено за відсутності представників сторін, без з`ясування думки позивача та відповідачки ОСОБА_2 , чим порушено принцип змагальності.

Судом першої інстанції безпідставно не було враховано клопотання представника позивача та відповідачки ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Звертає увагу суду на те, що клопотання представника ОСОБА_3 про призначення у справі судово-технічної експертизи подано до суду 02 грудня 2024 року до початку розгляду справи у судовому засіданні того ж дня.

Проте, судом у ході розгляду справи у судовому засіданні 02 грудня 2024 року не було повідомлено про надходження клопотання про призначення у справі відповідної експертизи, в зв`язку з чим інші учасники справи були позбавлені можливості ознайомитися з цим клопотанням та висловити свою позицію.

Вважає, що необґрунтоване проведення експертизи та зупинення провадження у даній справі є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при постановленні ухвали

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року в частині вирішення заяв та клопотань про закриття провадження у справі, приєднання доказів до матеріалів справи, слід закрити.

Як вбачається з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції розглянуто заяви та клопотання учасників справи, за результатами розгляду яких судом, зокрема:

1) у задоволенні заяви ОСОБА_3 про закриття провадження у справі відмовлено;

2) у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про приєднання до матеріалів справи відеозапису судового засідання від 08 листопада 2024 року у справі № 718/2343/23 відмовлено;

3) у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи відеозаписів судових засідань від 05 грудня 2024 року та 17 грудня 2024 у справі № 718/2343/23 відмовлено;

4) клопотання представника ОСОБА_3 про призначення у справі судово-технічної експертизи задоволено, призначено у справі судово-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_1 , останній просить скасувати ухвалу суду від 16 січня 2025 року, тобто оскаржує вказану ухвалу в цілому.

Стосовно оскарження позивачем ухвали суду першої інстанції в частині вирішення заяв та клопотань про закриття провадження у справі, приєднання доказів до матеріалів справи, колегія суддів виходить із наступного.

До основних засад судочинства належить, зокрема й забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічні за змістом правила передбачені у пунктах 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України.

У Рішенні від 17 березня 2020 року № 5-р/2020 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що право на апеляційний перегляд справи, визначене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті. Водночас цей конституційний припис не позбавив законодавця повноваження передбачити можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення, що його ухвалює суд під час розгляду справи, але не вирішує її по суті, або встановити обмеження чи заборону на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті. Встановлені обмеження або заборона на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті, не можуть бути свавільними, а мають застосовуватися з легітимною метою, бути домірними (пропорційними) та обґрунтованими, не повинні порушувати сутність конституційного права особи на судовий захист.

У частині другій статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України). Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Водночас питання з визначення критеріїв, за яких ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку, виникали у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та вирішувалися його об`єднаною палатою. Зокрема:

1) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження № 61-6555сво18) зазначено, що у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і рішенням Конституційного Суду України;

2) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову в залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову в залишенні заяви без розгляду разом із рішенням суду першої інстанції;

3) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 756/671/16-ц (провадження № 61-42865сво18) вказано, що ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Отже, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.

Суть цього підходу полягає в такому:

1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України, є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;

2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України);

3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.

Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) та констатувала що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Із вказаних мотивів в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року в частині вирішення заяв та клопотань про закриття провадження у справі, приєднання доказів до матеріалів справи, оскільки останні, з урахуванням висновку суду про відмову у закритті провадження, відсутні у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України, а питання, які вирішені судом не пов`язані із забезпеченням права ОСОБА_1 на судовий захист.

Верховний Суд неодноразово, висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі, як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як «суд встановлений законом».

Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21 листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року) та № 580/111/22 (постанова від 18 квітня 2024 року).

Висновки щодо закриття провадження як помилково відкритого містяться, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 826/10834/14, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 320/2127/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2021 року у справі № 29/5005/6381/2011, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №420/1808/21.

Також ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/16892/17, постановами Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 та від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 закрито касаційне провадження у вказаних справах, яке було відкрито помилково.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року в частині вирішення заяв та клопотань про закриття провадження у справі, приєднання доказів до матеріалів справи відкрито помилково, а тому його слід закрити.

При цьому,  ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 16 січня 2025 року в частині вирішення заяв та клопотань про закриття провадження у справі, приєднання доказів до матеріалів справи, разом із рішенням суду першої інстанції по суті спору.

Керуючись ст. ст. 10, 260, 261, 362 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2025 року в частині вирішення заяв та клопотань про закриття провадження у справі, приєднання доказів до матеріалів справи, закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 04 березня 2025 року.

Суддя-доповідач                                Олександр ОДИНАК

Судді        :                                        Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА