Судове рішення #18800313

Справа №  22-ц-1758/2011  

Категорія  19  

Головуючий у 1 інстанції  Барашков В.В.  

Суддя-доповідач  Меленко О.Є.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого           Меленко О.Є.

суддів                              Мелінишин Г.П., Перегінець Л.В.

секретаря                    Балагури М.О.

з участю: позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

                представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :           

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та відшкодування майнової шкоди відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що у неї перед ОСОБА_6 були боргові зобов’язання. Однак для того, щоб з економити на оформленні договору позики, та у зв’язку з її скрутним матеріальним становищем вони уклали договір дарування. Умовою договору було те,  що після того, як ОСОБА_2 поверне ОСОБА_6 позику в сумі 500 дол. США, він відмовиться від подарованого йому майна- Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_6 від  отримання позичених коштів відмовився, натомість відчужив ОСОБА_7 частку у її (позивача) квартирі-  вже після того, як між сторонами виник спір, і ОСОБА_2 звернулася із заявою до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_6 шахрайських дій по заволодінню її майном.

Суд також залишив без уваги клопотання про витребування доказів та призначення експертиз з приводу встановлення вартості спірної квартири та встановлення вартості проведеного у ній ремонту, витребування матеріалів перевірки з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень.

З цих підстав рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 просила скасувати, та ухвалити нове яким позов задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просять оскаржуване рішення скасувати.

Представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив, рішення суду вважає законним та обгрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи, зокрема договору дарування від 11.12.2009 року вбачається, що предметом договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 була Ѕ частина квартири АДРЕСА_1

На даний час позивач оспорює законність зазначеної угоди, вказуючи на укладення договору під впливом тяжких для неї обставин.  

За змістом статті 233 ЦК правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Судом встановлено, що під час укладення договору дарування  жодних тяжких обставин у позивача не існувало.

Більше того, в своїх поясненнях в суді сама позивач ОСОБА_2 вказувала, що на отримані  кошти зробила в квартирі ремонт, придбала речі домашнього вжитку, що в свою чергу спростовує посилання апелянта, на скрутне фінансове становище, яке спонукало позичити грошові кошти і укласти договір дарування.

Слід зазначити, що договори дарування належать до безоплатних правочинів, за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальниками будь-яких зобов'язань матеріального характеру.

А тому доводи апелянта, про те, що відповідач ОСОБА_6 після повернення позичених коштів обіцяв відмовитися від договору дарування не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для визнання договору дарування недійсним.

Крім того, у п. 1.5. Договору договору, який тепер оспорюється, сторони зазначали, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, а договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Зміст договору сторонам роз’яснено, що підтверджується підписами самих сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і не заперечується самою ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Що ж стосується відчуження ОСОБА_6 спірного майна на користь ОСОБА_4, то будучи його власником,  ОСОБА_6 відповідно до ст. 319 ЦК України вправі був розпорядитися Ѕ частина квартири АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази які б  давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2011 року залишити без змін.   

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                          О.Є. Меленко

Судді:                                                                                          Г.П. Мелінишин

                                                                                          Л.В. Перегінець

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація