Справа №  1/0301/132/11

Провадження №11/0390/707/11 Головуючий у 1 інстанції:Канівець Л.Ф.

Категорія:    ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Бешти Г.Б.,

суддів -  Оксентюка В.Н., Хомицького А.М.,

за участю прокурора –Старчука В.М.,

засуджених – ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 22 серпня  2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Отрадівка, Новотроїцького району, Херсонської області, українця, громадянина  України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, жителя  АДРЕСА_1, зареєстрованого  в АДРЕСА_2, раніше  не  судимого, засуджено:

- за  ст. 296 ч.3  КК України на 2 (два ) роки  3 ( три ) місяця  позбавлення  волі;

- за  ст. 162 ч.1 КК  України на 1 (один ) рік  6 ( шість ) місяців  обмеження  волі.

На  підставі ч.1 ст. 70  КК  України  за  сукупністю  злочинів  шляхом  поглинення   менш  суворого  покарання  більш  суворим , остаточно  до  відбування  визначено  2 (два ) роки  3 ( три )  місяця  позбавлення  волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1  залишено попередній - тримання  під  вартою.

Строк  відбування  покарання   ОСОБА_1 . постановлено рахувати  з  12   червня 2011  року;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця  с.Отрадівка, Новотроїцького району, Херсонської області, українця, громадянина  України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, жителя АДРЕСА_3, зареєстрованого в АДРЕСА_4, раніше  судимого 15.07.2010 року  Володимир - Волинським  міським  судом  за  ст. 185 ч.1 КК України  до  покарання  у  виді 240  годин  громадських  робіт, засуджено:

- за  ст. 296 ч.3  КК України на 2 (два) роки  6 (шість) місяців  позбавлення   волі;    

- за  ст. 162 ч.1 КК України  на 2 (два)  роки  обмеження  волі .

На  підставі  ч.1 ст. 70  КК  України  за  сукупністю  злочинів  шляхом  поглинення  менш  суворого  покарання  більш  суворим, остаточно  ОСОБА_2 до  відбування  визначено  2 (два)  роки  6 (шість )  місяців  позбавлення  волі.

Запобіжний захід  ОСОБА_2 з підписки  про невиїзд  змінено на   взяття  під  варту в залі суду. Строк  відбування  покарання   ОСОБА_2  постановлено рахувати  з  22.08.2011  року, -

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 05.06.2011  року   біля 22  години  ОСОБА_1  неподалік   будинку  АДРЕСА_5, нехтуючи  існуючими  у суспільстві  загальновизнаними  правилами  поведінки  і  моральності, добропристойності, використовуючи  надуманий  нікчемний  привід  для  влаштування  конфлікту, грубо  порушуючи  громадський  порядок з  мотивів  явної  неповаги  до  суспільства, діючи  з  особливою  зухвалістю,   наніс ОСОБА_5 удари  руками   в  область  обличчя , спричинивши  останньому  фізичний  біль.  Після  того, як  ОСОБА_5  з  метою  уникнення  конфлікту  почав  втікати  з  вулиці  на  територію  вказаного  будинку, а  в  подальшому   до  приміщення  літньої  кухні,  ОСОБА_1  намагався  наздогнати  його  та  рукою   схопити  в  ділянці  спини  і діючи  спільно в  групі  з    ОСОБА_2,  який  також  грубо  порушуючи  громадський  порядок  з  мотивів  явної  неповаги  до  суспільства, нехтуючи загальнолюдськими  нормами  моралі і добропристойності  підтримав   протиправні  хуліганські  дії   свого  брата  ОСОБА_1 по  відношенню  до ОСОБА_5, забіг  на  подвір’я  будинку,  де діючи   з  особливою  зухвалістю  наніс  удар  ногою  в  ділянку ноги   малолітньому  ОСОБА_6, збивши його з  ніг та  відштовхнув  на  огорожу іншого малолітнього  ОСОБА_7

Після  чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2  забігли  до  приміщення  літньої  кухні,  в якій  знаходився потерпілий, де наносили йому   удари  руками  та  ногами   в  область  голови та інші  частини тіла.  На зауваження  та  прохання  присутньої  дружини останнього  ОСОБА_8  припинити  хуліганські   дії,  вперто  та  тривалий  час  не  реагували, а  продовжували  їх. В  цей  же  час   ОСОБА_8, маючи  на  меті  позбавити  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  можливості  вчиняти  хуліганські  дії,  намагалась руками стримувати їх, однак засуджені намагаючись звільнитися  від  захватів   рук  ОСОБА_8, виривалися  та  відштовхували  її  від  себе.

Коли  ж потерпілому  ОСОБА_5  вдалося  вийти  із  приміщення  літньої  кухні  на  подвір’я   будинку, ОСОБА_2 почав  його  наздоганяти.

В  той же  час  присутні  ОСОБА_8 та  ОСОБА_9,  яка є особою  похилого  віку, маючи  на  меті  позбавити  засуджених можливості  вчиняти  хуліганські  дії,     намагались  руками  стримати  їх та не підпускати до  ОСОБА_5, таким  чином  припинити  їх  хуліганські дії. Однак   ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  чинили  їм активний  фізичний  опір, який  виразився  у відштовхуванні  ОСОБА_8  в сторону  та  нанесенні   їй  удару ногою  по  тулубу. Крім того, ОСОБА_2, діючи  з  винятковим  цинізмом, наніс удар рукою  по  тілу  ОСОБА_9,  від  чого  остання  впала  на  землю і засуджені продовжили наносити  їй  удари  руками  і ногами  в різні частини тіла.

В подальшому   ОСОБА_1, ОСОБА_2  вчинили  опір  ОСОБА_10, який  намагався  відтягнути  їх  від  вказаних  жінок  та  вивести  за  межі  подвір’я  будинку,  щоб  таким  чином  позбавити  можливості   засуджених продовжувати  хуліганські  дії.  

Крім  того, після  прибуття  на  місце  події  працівників  міліції  ОСОБА_1,  ігноруючи  їх  присутність,  наніс  удар  ногою  в  область  живота  ОСОБА_8. від якого вона впала на землю.

Таким чином, ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 внаслідок  особливо  зухвалих   та  суспільно –небезпечних  дій   в  групі  осіб   перешкодили   жителям  вказаного  будинку  нормальному  відпочинку  та  спричинили легкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_8 і ОСОБА_9  а ОСОБА_1 ще й ОСОБА_5 і ОСОБА_2 - малолітнім  ОСОБА_6,  ОСОБА_7

Крім  цього, 05.06.2011 року  близько  22  години  ОСОБА_1  в  групі  з  ОСОБА_2,  грубо  порушуючи  гарантоване  ст. 30  Конституції  України  право  громадян  на  недоторканість житла, всупереч  волі  законного  володільця  будинку  АДРЕСА_5   ОСОБА_9, за  відсутності  визначених  для  цього  законом  підстав, умисно, протиправно  проникли до   приміщення  господарської будівлі літньої  кухні  вказаного  будинку, де  в  подальшому  продовжили  хуліганські  дії  по  відношенню  до  ОСОБА_5 та  ОСОБА_8 .

Злочини  засуджені вчинили  перебуваючи  у  стані  алкогольного  сп’яніння.

У своїй апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки судом порушено ряд норм матеріального та процесуального права, а призначене покарання є надто суворим. При цьому, судом не враховано пом’якшуючу покарання обставину – активне сприяння розкриттю злочину та думку потерпілого ОСОБА_5, який не наполягав на покаранні в умовах ізоляції від суспільства.

У запереченні на апеляцію захисника ОСОБА_3:

- прокурор вважає безпідставними посилання захисника на відсутність такої кваліфікуючої ознаки хуліганства  як опір громадянам, що припиняли хуліганські дії. Крім того зазначає, що   судом вірно прийнято рішення про відсутність підстав для застосування до засуджених ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки останні у вчиненому не розкаялись, давали в суді неправдиві показання, по місцю проживання характеризуються негативно;

- законний представник  малолітніх потерпілих – ОСОБА_8,  потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_9 просять вирок суду залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 – без задоволення.       

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляції, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляцію, міркування прокурора, який заперечив апеляцію захисника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція  до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинів при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував їх дії за 3 ст. 296, ч. 1  ст. 162 КК України.   

Вина  засуджених ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 у вчиненні  хуліганства та  порушення  недоторканості  житла   підтверджується  дослідженими та  перевіреними  в  судовому  засіданні  наступними  доказами  по  справі. А саме: показаннями  потерпілих  ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10,  ОСОБА_13,  ОСОБА_4, які вказали на обставини вчинення ОСОБА_1  та ОСОБА_2 грубого порушення  громадського  порядку  з  мотивів  явної  неповаги  до  суспільства, що супроводжувалось  особливою  зухвалість  та  винятковим  цинізмом, вчинені  групою  осіб, пов’язаного з  опором іншим  громадянам, які  припиняли  хуліганські  дії та на обставини незаконного проникнення до  іншого  володіння  особи.

Усі докази, на які послався суд у вироку, є належними, допустимими та узгоджуються між собою.

Досудове слідство по даній справі проведено повно та відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, підстав направлення справи на додаткове розслідування, як про це просить захисник ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить.  

Посилання ОСОБА_3 у своїй апеляції на відсутність в діях засуджених  такої кваліфікуючої ознаки хуліганства як опір громадянам, які припиняли хуліганські дії, є безпідставним та спростовується показаннями свідків ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, висновками судово-медичних експертиз, згідно яких на тілі ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та утворились від 7-разової ударної травмувальної дії тупих предметів і могли виникнути від ударів руками та ногами, на  тілі   потерпілої  ОСОБА_9 -   легкі  тілесні  ушкодження, що  утворилося  від 6 –разової  ударної  травмувальної  дії  тупих  предметів/ предмета.

В своїх показаннях потерпілі стверджують, що тілесні ушкодження  їм заподіяли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9  отримали тілесні ушкодження під час намагання припинити хуліганські дії засуджених.

Твердження захисника ОСОБА_3 про те, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5  могли утворитись до вчинення засудженими хуліганства також не заслуговує на увагу. Показання даного потерпілого про те, що тілесні ушкодження йому заподіяли саме брати ОСОБА_3, а не хтось інший,  є послідовними, незмінними та підтверджуються матеріалами справи – показаннями інших потерпілих, висновком експерта №394 від 10.06.2011р., згідно якого на тілі ОСОБА_5 виявлено легкі тілесні ушкодження, які утворились  в термін, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто 05.06.2011р.

Показання потерпілих, свідків об'єктивно узгоджуються між собою та матеріалами справи, сумнівів у їх достовірності в колегії суддів не виникає.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання. При цьому особі має бути обране покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.   

У відповідності з даними вимогами закону при призначенні  ОСОБА_2 та ОСОБА_1  покарання суд врахував роль кожного засудженого у вчиненні злочинів, які є невеликої та середньої тяжкості злочини і умисними, дані особи раніше притягувалися до адміністративної відповідальності, по  місцю  проживання  характеризуються негативно, не  працюють  та  не  займаються  суспільно –корисною  працею. ОСОБА_14 засуджувався  судом  за вчинення  умисного  злочину, судимість за який не  знята  та  не  погашена  в  установленому  законом  порядку.

Враховано судом і відсутність пом’якшуючих покарання обставин.

До обтяжуючих  відповідальність обставин   покарання  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно відніс вчинення  злочину  щодо  малолітніх осіб та особи похилого  віку, а також вчинення  злочину  у  стані  алкогольного  сп’яніння, і для ОСОБА_2 – ще й рецидив  злочинів.  

Потерпілі  ОСОБА_8 та  ОСОБА_9  наполягали на обранні засудженим міри  покарання  у  виді  позбавлення  волі, що теж було враховано судом.

Не знайшло свого підтвердження посилання ОСОБА_3 в своїй апеляції про те, що засуджені сприяли розкриттю злочину та давали правдиві покази під час досудового та судового слідства, оскільки ОСОБА_2 свою вину не визнав взагалі, а ОСОБА_1 – визнав частково, змінювали свої покази, намагаючись уникнути відповідальності.             

З врахуванням  наведених  обставин, в  сукупності  з  даними  про  особи засуджених,  суд  першої інстанції прийшов до правильного висновку, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їм необхідно  призначити  покарання  в  межах  санкції  ст.ст. 296 ч.3, 162 ч.1  КК  України в умовах ізоляції від суспільства.

Саме покарання у виді позбавлення волі є необхідним і  достатнім для  їх  виправлення  та  попередження  нових  злочинів.

За таких обставин, вирок суду є законним та справедливим, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1  залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 22 серпня  2011 року щодо нього  –  без зміни.

Головуючий                     

Судді