КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2011 № 36/184
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.10.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Автобусного парку № 8 від 29.06.2011 року № 591 на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року (повний текст рішення складено 16.06.2011 року) у справі № 36/184 (суддя – Трофименко Т.Ю.)
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Автобусного парку № 8
про стягнення 55 709,27 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Автобусного парку № 8 про стягнення 55 709,27 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 36/184 позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 55 709,27 грн. та судові витрати.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі філії Автобусного парку № 8 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.06. 2011 року у справі № 36/184 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не з’ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, справу розглянуто за відсутності відповідача, крім того судом першої інстанції не взято до уваги сплив перебігу позовної давності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
06.11.03 між відповідачем (за текстом договору “орендодавець”) та позивачем (за текстом договору “суборендар”) укладено договір № 88 суборенди автомобіля, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове володіння та користування автобус марки «Мерседес Бенц 408», д.н. НОМЕР_1. Автобус, що орендується знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди № 64 від 27.10.2003, укладеного між орендарем і орендодавцем (п. 1.1, п.1.2 договору).
Згідно з п.5.1. розмір орендної плати становить – 1 350,00 грн., а враховуючи зміни до договору згідно додаткової угоди від 01.09.05 до договору № 88 від 06.11.03 р. становить 1 675,00 грн.
Позивачем за весь період дії договору суборенди перерахував на рахунок відповідача орендні платежі на загальну суму 55 709,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про перерахування орендних платежів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.09 р. у справі № 18/399 задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, визнано недійсним договір №88 від 06.11.2003, укладений між ФОП ОСОБА_1 та Автобусним парком №8 КП «Київпастранс». Вказане рішення є чинним.
Згідно положень ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності колегією суддів Київського апеляційного господарського суду до уваги не приймаються, зокрема з наступного.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це певний строк для звернення до суду за захистом порушеного права або інтересу. Разом з тим, обмеження щодо строків звернення за судовим захистом певною мірою суперечать нормі ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка не встановлює обмежень щодо строків звернення за судовим захистом. Відповідні норми Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України не визначають закінчення (сплив) строку позовної давності як підставу для повернення без розгляду позовної заяви. З огляду на викладене, сплив строку позовної давності не обмежує права на звернення за судовим захистом, оскільки зі спливом строку припиняється не право особи на судовий захист, а лише можливість реалізації у примусовому порядку порушеного права.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі ст. 216 ЦК України до сторін має застосовуватися двостороння реституція, через що, відповідач має повернути позивачу кошти у розмірі 55 709,27 грн..
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі 36/184 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Автобусного парку № 8 від 29.06.2011 року № 591 на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 36/184 – відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі 36/184 – залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 36/184 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді