КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011                                                                                           № 47/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Куксова В.В.

суддів:             

за участю представників:

від  Київської транспортної прокуратури:  Бондарчук І.П.,

від Київської міської ради: представник – ОСОБА_1 – за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд»: представник – ОСОБА_2. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р.

у справі № 47/164 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд», м. Київ

про розірвання договору та звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 р. Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2005 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд», зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:051:0027) площею 0,6402 га по вул. Червоноармійській, 17-109 у Печерському районі м. Києва та передати її за актом приймання-передачі Київській міській раді у первісному стані, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 02.12.2005 р. щодо цільового використання проданої йому земельної ділянки, оскільки її забудова готельно-офісним комплексом з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом відповідачем не здійснена, а на зазначеній земельній ділянці розташовано парковку автомобілів згідно договору між відповідачем та ФОП ОСОБА_3 від 01.02.2011 р., відповідачем допущено істотні порушення умов договору купівлі-продажу від 02.12.2005 р., що згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 111, 143 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» є підставами для розірвання договору купівлі-продажу від 02.12.2005 р. та повернення позивачу земельної ділянки.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. у позові відмовлено.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Апеляційна скарга обгрунтована тим, що не можна погодитись з висновками суду, що прокуратурою не надано доказів того, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,6402 га по АДРЕСА_1 у м. Київ за нецільовим призначенням, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів № 290/06 від 20.05.2011 р. Крім того в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 займається паркуванням автомобілів на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

          У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» зазначає, що оскаржуване рішення законне, прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, твердження апелянта стосовно того, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується належними доказами. Кримінальна справа стосовно ОСОБА_3. порушена у зв’язку з грубим порушенням ним норм трудового законодавства, що не має жодного відновшення до відповідача. Крім того Київська міська рада не зверталась до відповідача з письмовою пропозицією про розірвання договору.

          Представник прокуратури в судових засіданях доводи апеляційної скарги підтримував в повному обсягу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, в обгрунтування апеляційної скарги додатково послався на вирок Печерського районного суду міста Києва від 01.07.2011 р. у відношенні ОСОБА_3, яким його визнано винним у грубому порушенні законодавства про працю, а саме: ОСОБА_3 не здійснивши жодних дій щодо офіційного та законного оформлення на посаду паркувальників ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 не уклавши з ними трудові договори, допустив їх до виконання обов’язків паркувальників. Мотивувальною частиною вироку встановлено, що ОСОБА_3 надає послуги в сфері обслуговування та функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1

          Представник Київської міської ради в судових засіданнях доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсягу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

          Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» в судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін, крім заперечень, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, додатково зазначив, що вирок Печерського районного суду міст Києва від 01.07.2011 р., яким ОСОБА_3 визнано винним у грубому порушенні законодавства про працю, ні в якому разі не може свідчити про нецільове використання земельної ділянки відповідачем, оскільки ОСОБА_3 притягнутий до кримінальної відповідальності за грубе порушення трудового законодавства.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги не є законними та обгрунтованими, оскільки пунктом «а» ст. 143 Земельного кодексу України та умовами договору купівлі-продажу від 02.12.2005 р. визначено, що підставою для розірвання договору є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не невикористання земельної ділянки для забудови протягом певного часу, позивачем у позові та прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,6402 га на вул. Червоноармійській, 107 - 109 у Печерському районі м. Києва саме за нецільовим призначенням.

Однак з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 р. № 66/2642 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» земельної ділянки для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва» відповідачу передано у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,86 га для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

13.05.2005 р. між Київською міською радою та Відповідачем строком на 1 рік укладено договір оренди вказаної земельної ділянки розміром 8474 кв.м. для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом.

Рішенням Київської міської ради № 172/3636 від 06.10.2005 «Про продаж ТОВ «УкрЖитлоБуд» для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва вирішено продати Відповідачу частину земельної ділянки площею 0,6402 га за 13 328 466,40 грн. для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у Відповідача згідно з договором оренди земельної ділянки від 13.05.05 № 82-6-00296.

02.12.2005 р. між Київською міською радою та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу (Договір) земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:051:0027) площею 0,6402 га на вул. Червоноармійській, 107- 109 у Печерському районі м. Києва, у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки, для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом, за ціною, яка становить 13 328 466,40 грн.

Згідно п. 1.2 Договору земельна ділянка продається для будівництва готельно-офісного комплексу з об’єктами обслуговування та гостьовим паркінгом.

Згідно пункту 3.1.3 Договору відповідач зобов'язався виконувати обов'язки власника земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання покупцем умов договору продавець має право розірвати цей договір у встановленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

ТОВ «УкрЖитлоБуд» 29.12.2005 р. отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6402 га на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:79:051:0027, цільове призначення - для будівництва готельно-офісного комплексу з об'єктами обслуговування та гостьовим паркінгом.

У договір оренди від 13.05.2005 р. укладений між Київською міською радою та ТОВ «УкрЖитлоБуд», 09.12.2005 р. внесено зміни щодо площі орендованої земельної ділянки – замінено площу 8474 кв.м. на – 2027 кв.м. та її кадастрового номеру – замінено 8000000000:79:051:027 на 8000000000:79:051:0035.

Доказів щодо продовження терміну дії даного договору оренди сторонами до суду не надано.

З Акту обстеження земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів від 20.05.2011 р. № 290/06  вбачається, що обстеженням проведеним 23.03.2011 р. встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,64 га (кадастровий номер 8 000 000 000: 79: 051: 027) вільна від забудови та товариством з обмеженою відповідальністю «Укржитлобуд» за цільовим призначенням (будівництво готельно-офісного комплексу з об’єктами обслуговування та гостьовим паркінгом) не використовується, будівельні роботи не проводяться. Крім того встановлено, що на земельних ділянках по АДРЕСА_1 (кадастрові номери 8 000 000 000: 79: 051: 0035, 8 000 000 000: 79: 051: 0027) здійснюється паркування автотранспортних засобів, в тому числі маршрутних таксі, розміщено МАФи (тимчасові споруди-приміщення для охорони), на в’їзді на ділянку встановлено шлагбауми. Надання послуг по паркуванню транспортних засобів здійснюється ФОП ОСОБА_3 на підставі договору з ТОВ «УкрЖитлоБуд»від 01.02.2011 р. Фактичного розмежування між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,21 га (кадастровий номер 8 000 000 000: 79: 051: 0035) та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,64 га (кадастровий номер 8 000 000 000: 79: 051: 0027) в натурі (на місцевості) не існує, ділянки являють собою єдину площадку, в’їзди та виїзди до якої перекриті шлагбаумами.

          Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінки даному Акту, який є належним та допустимим доказом по справі в розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, таким, що підтверджує факт здійснення паркування автотранспортних засобів, в тому числі маршрутних таксі, розміщення МАФів (тимчасових споруд-приміщень для охорони), встановленя шлагбаумів на в’їзді на спірну земельну ділянку.

Водночас колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо неукладеності договору від 01.02.2011 р., який підписано ТОВ «УкрЖитлоБуд» та ФОП ОСОБА_3, в якому зазначено, що позивач надає ФОП ОСОБА_3 право на утримання та використання частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, оскільки він не містить суттєві умови договору: не визначено об'єкт договору, не визнначені межі земельної ділянки для паркування автомобілів, а тому відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є неукладеним.

          Однак фактичне використання ФОП ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, окрім іншого, підтверджується вироком Печерського районного суду міста Києва від 01.07.2011 р. у справі № 1-619/11 у відношенні ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 172 КК України, яким зокрема встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії НОМЕР_1 від 01.02.2011 р., ОСОБА_3 є фізичною особою – підприємцем та надає послуги в сфері обслуговування та функціанування інфраструктури автомобільного та міського транспорту на теріторії земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1

Посилання відповідача на те, що даний вирок суду ні в якому разі не може свідчити про нецільове використання земельної ділянки відповідачем, оскільки ОСОБА_3 притягнутий до кримінальної відповідальності за грубе порушення трудового законодавства, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законої сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. у справі № 6/191 позов Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої ділянки задоволено повністю, зобов'язано фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:051:0035) площею 0,2070 га на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва та передати її за актом приймання-передачі Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141), привівши у первісний стан.

Даним рішенням зокрема встановлено, що фактично за Договором ФОП ОСОБА_3 передано в користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8 000 000 000: 79: 051: 0027) площею, яка перевіщує 0,6404 га.

          Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Таким чином використання спірної земельної ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, сторонніми особами не за цільовим призначенням підтверджено сукупністю доказів у справі.

          Відповідач не вимагав ФОП ОСОБА_3 звільнити спірну земельну ділянку, тому фактично погодився з її експлуатацією в якості парковки для автомобілів та маршрутних таксі.

          У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

          Пунктом 4.1 спірного Договору встановлено, що у випадку невиконання відповідачем умов цього договору позивач має право розірвати цей Договір у встановленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

          Також пунктом 9.2 Договору передбачено, що його розірвання здійснюється у випадках та у порядку, передбачених законодавством України.

          Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

            Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням – це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень)

          Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність ряду дозвільних документів та погоджувальних документів для здійснення будівництва готельно-офісного комплексу з об’єктами обслуговування та гостьовим паркінгом на земельній ділянці площею 0,6402 га (кадастровий номер 8 000 000 000: 79: 051: 0027) на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва, оскільки відповідачем не забезпечено початок будівництва протягом понад п’ять років, що є тривалим та достатнім часом для отримання усіх необхідних дозволів та погоджень на початок будівництва.

Не є підставою для відмови в задоволенні позову посилання відповідача на недодерження Київською міською радою встановленого ст. 188 Господарського кодексу України порядку розірвання договорів  з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N 50/101-08).

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене колегією суддів встановлено, що відповідачем не виконано істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2005 р., а саме обов’язок щодо забезпечення використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва готельно-офісного комплексу з об’єктами обслуговування та гостьовим паркінгом.

Таким чином висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем допущено істотні порушення умов договору купівлі-продажу від 02.12.2005 р., що згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» є підставами для розірвання договору купівлі-продажу від 02.12.2005 р. та повернення позивачу земельної ділянки.

          Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини, оцінюючи докази в їх сукіпності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити що Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» не позбавлено права звернутись до суду з вимогою про повернення сплачених грошових коштів, які становили ціну продажу земельної ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2005 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірах, які підлягали оплаті на час подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. у справі № 47/164 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» про розірвання договору та звільнення земельної ділянки задовольнити.

4. Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6402 га по АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва від 02.12.2005 р., що укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» (03113, м. Київ, пр. Перемоги, 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 32856514).

5. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» (03113, м. Київ, пр. Перемоги, 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 32856514) звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:051:0027) площею 0,6402 га по АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва та передати її за актом приймання-передачі Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) у первісному стані.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЖитлоБуд» (03113, м. Київ, пр. Перемоги, 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 32856514) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь держави державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн., державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 (п’ятдесят) коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

8. Матеріали справи № 47/164 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді