КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2011 № 05-5-64/10856
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: не з’явився
від відповідача: ОСОБА_1 представник за дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “СОЮЗ”
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 14.09.2011 року
у справі №05-5-64/10856 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “СОЮЗ”
до Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”
про визнання недійсним кредитного договору №362/02-2008 від
05.09.2008 року і договору іпотеки від 09.09.2008 року
ВСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Досвідне підприємство “Донвуглезбут” до Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” в особі філії “Донецька дирекція публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” про визнання недійсним кредитного договору №362/02-2008 від 05.09.2008 року та відсутнім права на стягнення заборгованості за вказаним договором.
08.09.2011 року Приватне акціонерне товариство "СОЮЗ", як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" про визнання недісними кредитного договору № 363/02-2008 від 05.09.2008 року і договору іпотеки від 09.09.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2011 року у справі №05-5-64/10856 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Приватному акціонерному товариству “СОЮЗ" без розгляду на підставі п. п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала Господарського суду м. Києва мотивована тим, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Приватним акціонерним товариством “СОЮЗ" не додано до позовної заяви доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство “СОЮЗ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.09.2011 року у справі №05-5-64/10856 та направити позовні матеріали на розгляд до суду першої інстанції.
Свої апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що статтею 56 ГПК України не передбачено надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів третьою особою з самостійними вимогами, вважає, що дія статті не розповсюджується на третіх осіб, оскільки вони не є сторонами по справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2011 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “СОЮЗ” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.10.2011 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами №01-23/1/3/15 від 18.10.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №05-5-64/10856 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 19.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.11.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 року продовжено строк розгляду спору у справі №05-5-64/10856 на п’ятнадцять днів.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/2/2 від 03.11.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Іваненко Я.Л. при розгляді інших справ, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №05-5-64/10856 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.09.2011 року у справі №05-5-64/10856.
Представник позивача в судове засідання 03.11.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 03.11.2011 року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 14.09.2011 року у справі №05-5-64/10856 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Відповідно до п. 1.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" в процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження справи в господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.
Позовна заява такої третьої особи має бути оформлена і подана згідно із загальними правилами подання позову (включаючи сплату державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надсилання копії позову сторонам).
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Господарський суд вирішує питання про прийняття позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами за загальними правилами прийняття позову до розгляду, тобто має право у випадках, передбачених ст. 62 ГПК України, відмовити у прийнятті позовної заяви або на підставі ст. 63 ГПК України повернути позовну заяву.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до позовної заяви визначені в ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Позовну заяву може бути повернуто виключно з підстав, визначених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а порядок сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15.
Згідно з п.2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" визначає, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема з заяв майнового характеру, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, всупереч вищезазначеним нормам чинного законодавства, Приватним акціонерним товариством “СОЮЗ" не було додано до позовної заяви доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно було застосовано п.4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву Приватному акціонерному товариству “СОЮЗ” без розгляду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов’язок позивача, прокурора чи його заступника при поданні позову надіслати сторонам копію позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Згідно п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Проте, всупереч вищезазначеним нормам чинного законодавства, Приватним акціонерним товариством “СОЮЗ" не було додано до позовної заяви доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно було застосовано п.6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву Приватному акціонерному товариству “СОЮЗ” без розгляду.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з п. 3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року (далі за текстом – Порядок).
Пунктом 2 Порядку встановлено, що відповідні витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.
У відповідності до абзацу 2 п.12 Порядку, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Пунктом 12 Постанови передбачено, що документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.
Розділом 2 Постанови затверджено розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом, а саме, господарських справ та встановлено наступні їх суми: для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита - за нульовою ставкою та для всіх інших позивачів, які звертаються до господарських судів за ставкою - 236,00 грн.
Проте, всупереч вищезазначеним нормам чинного законодавства, Приватним акціонерним товариством “СОЮЗ" не було додано до позовної заяви доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно було застосовано п.10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву Приватному акціонерному товариству “СОЮЗ” без розгляду.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва №05-5-64/10856 від 14.09.2011 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “СОЮЗ” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.09.2011 року у справі №05-5-64/10856 залишити без змін.
Матеріали справи №05-5-64/10856 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді