КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2011                                                                                           № 59/70

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:             

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.            

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 30.09.2011 року № 331

від відповідача: ОСОБА_2 – дов. від 10.01.2011 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2011 року

у справі № 59/70 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”, м. Київ

до Комунального підприємства „Індустріальне” Солом’янської районної у м. Києві ради, м. Київ

про стягнення 1 582 002 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” з позовом до Комунального підприємства „Індустріальне” Солом’янської районної у м. Києві ради про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу – 1 405 613 грн. 84 коп., інфляційних втрат – 87 671 грн. 97 коп., 3% річних – 14 386 грн. 53 коп., пені – 74 330 грн. 43 коп., всього – 1 582 002 грн. 77 коп.

Рішенням від 26.08.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Стягнув з КП „Індустріальне” на користь ПАТ „АК „Київводоканал” 283 766 грн. 73 коп. – суми основного боргу, 17 700 грн. 55 коп. – суми інфляційних нарахувань, 2 904 грн. 57 коп. – 3% річних, 1 500 грн. 77 коп. – пені, 3 058 грн. 73 коп. державного мита та 45 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до апеляційного господарського суду з заявою про відновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2011 року по справі № 59/70 в частині незадоволених позовних вимог у розмірі 1 276 130 грн. 15 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2011 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 59/70 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 27.10.2011 року представник відповідача заявила клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 48/466, яке після обговорення судова колегія відхилила, оскільки предметом спору в даній справі є інший період за який виникла заборгованість.

В судовому засіданні 22.08.2011 року представник позивача підтримував вимоги своєї апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи між ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” (правонаступником якого є ПАТ „АК „Київводоканал”) (постачальник) та Комунальним підприємством „Індустріальне” (абонент) був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 року № 08209-А/2-09, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання), а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (правила-1), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691 (правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (правила-2).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 року № 1875-IV централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002 року № 2918-III послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно з п. 2.1 Правил-2, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання” та „Про житлово-комунальні послуги”.

У відповідності до п. 2.1.1 договору  від 01.04.2008 року № 08209-А/2-09, облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно п. 2.1.2 вищезазначеного договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

У відповідності до п. 2.1.4 договору від 01.04.2008 року № 08209-А/2-09, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності до правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до п. 15 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.04.2009 року № 516 у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Згідно з п. п. 2.1.5 та 2.1.6 вищевказаного договору, абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно зі ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” споживачі питної води зобов’язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до розділу 2 договору, зокрема, п. 2.2.1 договору від 01.04.2008 року № 08209-А/2-09 передбачає, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді – дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2 вищевказаного договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п’ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У відповідності до п. 2.2.3 договору від 01.04.2008 року № 08209-А/2-09, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як вбачається з розрахунку позивача та наданих платіжних документів, за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року позивачем застосовувалися наступні тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення:

– розпорядження КМДА „Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” від 30.06.2009 року № 758;

– розпорядження КМДА „Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” від 30.11.2009 року № 1332;

– Постанова Національної комісії регулювання енергетики України від 20.01.2011 року № 58.

Вказані тарифи є чинними.

Як вбачається з позовної заяви позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 6 542 742 грн. 23 коп., з яких:

– послуги по коду 9-1570 на суму 5 373 812 грн. 08 коп.;

– послуги по коду 9-1653 на суму 2 571 грн. 39 коп.;

– послуги по коду 9-1654 становить суму 48 467 грн. 93 коп.;

– послуги по коду 9-51570 на суму 1 117 890 грн. 83 коп.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи маршрутними картами/актами зняття показань з приладів обліку.

Пунктом 3.13 правил-2 визначено, що суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами на балансі відповідача не знаходиться теплових пунктів (котелень), а вони знаходяться на балансі ПАТ „Київенерго”.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач не має обов’язку оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Крім того, правилами-2 (п. 2.1), як і Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вище вбачається, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, законом не визначено такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води”.

Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 08209-А/2-09 укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання води, що йде на підігрів позивачем не надано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем плати за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої води в розмірі 356 369 грн. 15 коп., задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року слід зазначити наступне.

Пунктом 3.1 правил-2 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 правил-2 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Як слідує з розрахунку позивача, частину з заявленої до стягнення суми по коду 9-1570 становлять кошти, нараховані за прийняття стоків гарячої води (в розрахунку зазначені як: „питна вода що йде на підігрів (стоки)”).

Враховуючи, що умови договору регулюють правовідносини з прийняття позивачем від відповідача каналізаційних стоків, нарахування позивачем відповідачу коштів за прийняття стоків гарячої води є цілком правомірним.

Як слідує з розрахунку позивача за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року, ним надано послуг з водопостачання та водовідведення „холодна вода” та водовідведення „питна вода що йде на підігрів (стоки)” в розмірі 5 424 851 грн. 40 коп.

Факт надання послуг в зазначеному обсязі підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, КП „Індустріальне” не визнає послугу „водопостачання питної води, що йде на підігрів”, а тому кошти за дану послугу ніколи не сплачував, та зазначає, що кошти в сумі 761 521 грн. 68 коп., які зараховані позивачем по коду 9-51570 як сплата за питну воду, що йде на підігрів, сплатив за послугу – водопостачання холодної води.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що кошти в сумі 761 521 грн. 68 коп., сплачені відповідачем, та зараховані позивачем як за послугу „водопостачання питної води, що йде на підігрів” слід віднести в рахунок сплати відповідачем боргу за послугу водопостачання холодної води.

Тому, як слідує з матеріалів справи, відповідач за отримані протягом спірного періоду послуги з водопостачання холодної води та водовідведення як холодної так гарячої води перерахував відповідачеві 5 141 064 грн. 67 коп., з яких 4 379 542 грн. 99 коп. – сплачені за кодами 9-1570, 9-1653, 9-1654, 761 521 грн. 68 коп. – сплачені за кодом 9-51570.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу з врахуванням зробленого позивачем перерахунку за холодне водопостачання та водовідведення, як холодної так і гарячої води, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ПАТ „АК „Київводоканал” по стягнення з КП „Індустріальне” основного боргу за договором від 01.04.2008 року № 08209-А/2-09 судом задовольняється частково, в розмірі 283 786 грн. 73 коп.

Позивач також просить стягнути з відповідача 87 671 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 14 386 грн. 53 коп. – 3% річних за прострочення грошового зобов’язання, 74 330 грн. 43 коп. – пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану питну воду за спірний період в розмірі 283 786 грн. 73 коп., а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов’язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням цього пеня підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1 500 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 року № 62-97р відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Таким чином, розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 17 700 грн. 55 коп. та 3% річних – 2 904 грн. 57 коп., які й підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 72 829 грн. 66 коп., збитків від зміни індексу інфляції в сумі 69 971 грн. 42 коп., 3% річних в сумі 11 481 грн. 96 коп. задоволенню не підлягають, оскільки нараховані безпідставно.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2011 року по справі № 59/70 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2011 року по справі № 59/70 залишити без змін.

3.          Справу № 59/70 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__31.10.2011 р.__

Головуючий суддя                                                                      

Судді