КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2011 № 61/318
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача : не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2011 (суддя Івченко А.М.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»
про стягнення 105149,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Мульті-Презент» (відповідач) про стягнення 105 149,42 грн., а саме суму заборгованості - 78 796,42 грн., 3% річних – 6 100,00 грн. та інфляційні втрати 20 253,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.07.2011 в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2011 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у складі колегії суддів: Моторний О.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Вербицька О.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 30.08.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011, у зв’язку з відпустками суддів Андрієнка В.В. та Вербицької О.В., розгляд апеляційної скарги у справі №61/318 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”.
У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалами суду від 30.08.2011 та 11.10.2011 розгляд справи відкладався.
Відповідач в судове засідання 27.10.2011 повноважного представника не направив втретє, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Крім того, про належне повідомлення відповідача про розгляд апеляційної скарги свідчить, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником ухвали суду.
Колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та без участі представника відповідача, оскільки неявка вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті та не тягне перенесення розгляду справи на інші строки.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення суду – скасувати, позов задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2004 між позивачем (консигнант) та ЗАТ "Компанія "Мульті" (консигнатор) було підписано договір №112/з консигнації на продаж продукції (надалі –Договір).
07.12.2006 між позивачем (консигнантом), ЗАТ "Компанія "Мульті" (консигнатором) та відповідачем (новим консигнатором) було укладено угоду про заміну сторони за Договором (надалі –Угода), згідно якої консигнатор передає, а новий консигнатор приймає на себе усі права і зобов’язання, встановлені Договором.
Зазначений Договір та Угода підписані вказаними сторонами та скріплені їх печатками.
Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, консигнант надає консигнаторові товари за номенклатурою і вартістю згідно з переліком, що наводиться в додатку №1 до цього Договору, для демонстрації та продажу на умовах консигнації.
Згідно п.1.2 Договору, консигнатор реалізує отримані на консигнацію товари на своєму ринку від свого імені, але за рахунок консигнанта.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що консигнант зобов'язується поставляти на склад консигнатора продукцію в асортименті та в терміни, зазначені у замовленнях менеджера з управління асортиментом комерційного відділу консигнатора.
Винагорода консигнатору визначається як різниця між ціною на товар, встановленою консигнантом, та ціною продажу товару (п. 8.1 Договору згідно Додаткової угоди від 01.10.2004 до Договору).
Відповідно до п.10.1 Договору згідно Додаткової угоди від 01.10.2004 до Договору, консигнатор перераховує грошові кошти за проданий товар консигнанту два рази на місяць –15 та 30 числа кожного місяця. Винагорода консигнатора вважається різниця між ціною товару, виставленою консигнантом та ціною продажу товару покупцю.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на умовах Договору, позивач почав поставляти відповідачу товар, а відповідач почав його реалізовувати та розраховуватися з відповідачем за проданий товар. Так, за період з 01.10.2004 і до дати подання позовної заяви позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 92 815,55 грн., тоді як отримано від відповідача було лише 14 019 грн. 13 коп., тобто відповідач розрахувався лише частково. Наведені позивачем факти позивач підтвердив видатковими накладними, що свідчать про отримання товару, а також актом звірки від 01.05.2009, відповідно до якого відповідач погоджується з тим, що він має заборгованість перед позивачем у розмірі 78 796,42 грн.
Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що з первинних документів не вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 92 815,55 грн. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що не вбачається чіткого зв’язку між зазначеними документами та договором, за яким виникають відносини.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з вищенаведеними висновком суду, беручи до уваги наступне.
Позивачем до апеляційної скарги було долучено додаткові документи, а саме акти-звіти №№ 1-6, 0822-0831, 124-0131, 0201-0220, 1101-1130, 0101-0131, 1201-1231, 0201-0229, 0301-0331, 0401-0430, 1001-1031, 0601-0630, 0501-0531, 0401-0430, 1201-1231 з реалізації товарів згідно договору консигнації № 112/з від 01.10.2004. Як вбачається з вказаних актів-звітів, підстава, що зазначена в них, саме договір № 112/з від 01.10.2004.
Апелянт в апеляційній скарзі та в судовому засіданні пояснив, що в нього не було об’єктивної можливості для їх надання в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За наведених обставин, оскільки зобов’язання по оплаті поставленого товару виникло у відповідача з моменту отримання товару, оформлення видаткових накладних та актів-звітів з реалізації товарів згідно договору консигнації № 112/з від 01.10.2004, які підтверджують факт приймання-передачі товару, та враховуючи відсутність доказів повної оплати відповідачем за поставлений товар, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 78 796,42 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Враховуючи спірний період, який позивач в позовній заяві визначає з моменту звірки взаємних розрахунків до дати подання позовної заяви (з 01.05.2009 по 23.05.2011) та умови нарахування основної суми боргу, що підлягає задоволенню, сума 3% річних становить 4870,27 грн.
Крім того, як зазначалося вище, відповідно до вимог чинного законодавства. боржник зобов’язаний сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Беручи до уваги дану методику нарахування інфляційних втрат та основну суму заборгованості, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача за спірний період (з 01.05.2009 по 23.05.2011) становлять 16 547,25 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року у справі № 61/318 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2011 року у справі № 61/318 скасувати частково, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент» (08181, м. Київ, Софіївська Борщагівка, вул. Садова, 16; код ЄДРПОУ 34414867) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму заборгованості – 78 796,42 грн., інфляційні втрати в сумі 16 547,25 грн., 3% річних в сумі 4870,27 грн., державне мито в сумі 1002,14 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 224,92 грн..
В іншій частині позову відмовити.”
Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент» (08181, м. Київ, Софіївська Борщагівка, вул. Садова, 16; код ЄДРПОУ 34414867) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 501,07 грн. (п’ятсот одну гривню 07 коп.).
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 61/318 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді