КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2011 № 34/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача – Поляков Г.А., Тукман Ю.В.
від відповідача 1 – ЧуріковаТ.Ю.
від відповідача 2 - Ящук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» та Публічного акціонерного товариства «Інтеграл – банк» на рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 року (суддя – Мудрий С.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз»
2) Публічного акціонерного товариства «Інтеграл – банк»
про визнання недійсним договору іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» (далі – відповідача 1) та Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» (далі – відповідача 2) про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» і Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-Банк», посвідчений 3.12.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований за реєстровим № 20213.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Бізнес Солюшнз» та Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-Банк» посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований за реєстровим № 20213.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» та Публічне акціонерне товариство «Інтеграл – банк» звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просили суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційні скарги мотивовані що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 215, 330,388 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» та Публічного акціонерного товариства «Інтеграл – банк» прийнято до провадження та призначено їх до розгляду на 30.08.2011 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких осатаній зазначав, що обставини встановлені у рішенні суду першої інстанції та апеляційної інстанції по справі № 18/191/10 повністю підтверджують право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» на майно, яке є предметом договору іпотеки від 03.12.2009 року, а факт продажу майна в процедурі ліквідації банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг-Плюс» з врахуванням ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підтверджує продаж майна не обтяженим і, зважаючи на це, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» були відсутні підстави отримувати згоду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на розпорядження власним майном, в тому числі, для передачі його в іпотеку.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких останній просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» та Публічного акціонерного товариства «Інтеграл – Банк» без задоволення.
У судових засіданнях 30.08.2011 року, 29.09.2011 року, 06.10.2011 року та 20.10.2011 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року на підставі ст.ст. 69 та 102 ГПК України продовжено строк розгляду спору.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 34/160.
З матеріалів поданого клопотання вбачається, що підставою зупинення провадження у справі на думку позивача стало звернення Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 року у справі № 34/676-54/255, а також з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року у справі № 18/191/10.
Питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 вказаної статті унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати:
а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, заслухавши пояснення представників відповідачів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки позивачем не надано доказів того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення апеляційною та касаційною інстанцією справ № 34/676-54/255 та 18/191/10, крім того, позивачем не додано підтвердження що касаційна скарга прийнята до провадження Вищим господарським судом України.
У судове засідання 20.10.2011 року з’явилися представники позивача та відповідачів.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» та Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-Банк» виникли на підставі укладеного договору іпотеки від 03.12.2010 року, посвідчений 03.12.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрованим за реєстровим № 20213, за яким публічному акціонерному товариству «Інтеграл-Банк» передано в іпотеку наступне майно:
нежитлові будівлі зернового перевантажувального комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, №7, загальною площею 8209 кв.м;
комплекс за адресою: Миколаївська область, Вознесенський р-н, с. Новогригорівка, вул. Садова, №16, загальною площею 7 191,60 кв.м;
- комплекс, перевалку зернових культур за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова, 89, загальною площею 61,5 кв.м.;
- нежитлова адміністративна будівл, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, № 40/1, загальна площа 552,60 кв.м.;
- земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7, загальною площею 6750 кв. м., кадастровий номер 4810136300:07:001:0023;
- земельна ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7. загальною площею 16348,00 кв. м., кадастровий номер 4810136300:07:001:0028;
- земельна ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7, загальною площею 3000 кв. м., кадастровий номер 4810136300:07:001:0029.
Звертаючись з позовом до суду позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у Товариства з обмежно відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» не було достатнього обсягу правоздатності на вчинення даного правочину, оскільки предметом договору іпотеки є майно, власником якого на час укладення договору був ВАТ «Агроекспорт», а його іпотекодержателем – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Місцевий господарський суд задольняючи позов виходив з того, що зміст спірного договору суперечить чинному законодавству.
Колегія суддів переглядаючи рішення суду першої інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанов господарських судів приймаються іменем України.
Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом є формою судового рішення, порядок виконання якої чітко встановлений розділами III та VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, для проведення відкритої ліквідаційної процедури банкрута призначається ліквідатор з числа арбітражних керуючих, який має відшукати майно, що належить банкруту, інвентаризувати його, оцінити відповідно до Закону «Про оцінку майна...», продати майно на конкурентних засадах (аукціон, прилюдні торги та ін.), а коштами, що надійшли від продажу розрахуватись з кредиторами банкрута в порядку черговості, встановленої ст. 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, продаж майна банкрута є юридичним наслідком винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому продаж майна банкрута у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку є порядком продажу майна, встановленого для виконання судових рішень.
Статтею 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Вказаною нормою не встановлено певних обмежень продажу заставного майна, лише встановлено пріоритет задоволення вимог заставних кредиторів - у першу чергу.
Крім того, статтею 23 спеціального Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Вказана норм а чітко говорить про зняття всіх обтяжень, обмежень та арештів, а не лише про скасування записів з відповідних реєстрів.
Тому, з моменту визнання боржника банкрутом іпотекодержателі також втрачають свій статус «іпотекодержателя» в сенсі Закону України «Про іпотеку» і набувають статусу «кредитора, вимоги якого забезпечено заставою майна боржника» в сенсі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Так, ТОВ «Юкреін Бізнес Солюшнз» набуло зазначене майно на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 21.08.2009 року та від 01.09.2009 року укладених в порядку ліквідації банкрута ТОВ «Консалтинг Плюс» в процедурі банкрутства в межах провадження справи №Б-3 9/69-08, що перебуває в провадженні Господарського суду Харківської області. Право власності на зазначене майно було у встановленому порядку зареєстроване відповідними бюро технічної інвентаризації.
Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року № 18/191/10 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Бізнес Солюшнз» є добросовісним набувачем спірного майна.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Бізнес Солюшнз» набуло права власності на майно без обтяжень та обмежень, оскільки купував його в процедурі ліквідації банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Плюс». А порядком продажу майна банкрута при виконанні постанови про визнання боржником банкрута передбачено, що знімаються всі обтяження, обмеження та арешти, накладені на майно банкрута.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги, що висновки місцевого господарського суду про задоволення позову з наведених цим судом мотивів постановлені з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається при відмові в позові на позивача.
Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» задовольнити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтеграл – банк» задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 року у справі № 34/160 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного,110, ідентифікаційний код 36424065) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) державного мита.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) на користь Публічного акціонерного товариства «Інтеграл – банк» (03680, м. Київ, пр-т. Перемоги, 52/2, ідентифікаційний код 22932856) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) державного мита.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 34/160 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді