КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2011 № 48/199
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 26.08.2011 року № 1814
від відповідача: ОСОБА_2 – дов. від 16.06.2011 року б/н
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Комерційна фірма „ЯнаС” на рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2011 року
у справі № 48/199 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Комунального підприємства „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва”, м. Київ
до Приватного підприємства „Комерційна фірма „ЯнаС”, м. Київ
про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду м. Києва звернулося Комунальне підприємство „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва” з позовом до Приватного підприємства „Комерційна фірма „ЯнаС” про дострокове розірвання договору оренди від 04.09.2008 року № 71, про виселення відповідача з займаного ним приміщення, що розташоване за адресою : м. Київ, вул.. Кулібіна, 4/2 загальною площею 55,77 кв.м. та повернути дане приміщення позивачу за актом приймання-передачі, про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу по сплаті орендної плати, відшкодуванню плати за землю та експлуатаційним витратам, а також пені за несвоєчасну сплату платежів загальною сумою 23 763 грн. 34 коп.
Рішенням від 01.08.2011 року господарський суд м. Києва позовні вимоги задовольнив повністю. Розірвав договір оренди нежитлового приміщення від 04.09.2008 року № 71, укладений між сторонами по справі. Виселив ПП „КФ „ЯнаС” із зайнятого ним приміщення загальною площею 56,88 кв.м., що розташоване за адресою м. Київ, вул.. Кулібіна, 4/2. Стягнув з ПП „КФ ”ЯнаС” на користь КП „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва” заборгованість у розмірі 23 238 грн. 34 коп., пеню у розмірі 525 грн. державне мито у розмірі 322 грн. 63 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПП „КФ „ЯнаС” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2011 року по справі № 48/199 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 48/199 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 06.10.2011 року оголошувалася перерва до 20.10.2011 року до 10 год. 30 хв.
Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримувала вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено що, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
04.09.2008 року Комунальне підприємство „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва” (орендодавець) та Приватне підприємство „ЯнаС” (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 71, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 30.07.2008 року № 1172 та ордеру від 04.09.2008 року № 541, рішення Святошинської районної у місті Києві ради від 24.04.2008 року № 212 передавав, а орендар приймав в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2 загальною площею 56,88 кв.м. в т.ч. для використання під розміщення стоматології.
Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення (при наданні).
Акт прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2, загальною площею 56,88 кв. м. був підписаний сторонами 04.09.2008 року.
Згідно п. 3.1 договору орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у місті Києві ради від 31.10.2006 року № 41 і складає 3 807 грн. 04 коп. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (згідно додатку № 1 до даного договору). Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
П. 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця, зазначений в п. 1.1 даного договору.
Строк дії договору становив з 04.09.2008 року до 04.08.2011 року (п. 9.1 договору).
Додатковою угодою від 21.05.2010 року № 1 було внесено зміни до договору від 04.09.2008 року № 71, відповідно до якої крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю та експлуатаційні витрати (п. 3.6 договору).
Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлюється, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема ст. 526 Цивільного кодексу України також передбачається, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з розрахунку орендної плати, проведеного позивачем, за період з січня 2011 року по квітень 2011 року відповідачу було нараховано 19138 грн. 12 коп. орендної плати, 3 827 грн. 62 коп. ПДВ, 93 грн. 32 коп. відшкодування плати за землю, 133 грн. 84 коп. експлуатаційних витрат, 45 грн. 43 коп. ПДВ, всього – 23 238 грн. 34 коп.
Відповідач визнав наявність заборгованості, проте зазначав, що її розмір менший, ніж визначений позивачем. Відповідач стверджував, що позивачем невірно проведено експертну оцінку майна з якої визначається розмір орендної плати.
Проте колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє такі посилання відповідача, оскільки ним було підписано договір та додаткову угоду до нього з врахуванням того розміру орендної плати, який ним оспорюється, та такі правочини в судовому порядку не оспорювалися. Оскільки згідно із ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору не допускається, то відповідач не вправі самостійно змінювати узгоджений розмір орендної плати.
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок позову, наданий позивачем, і погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність заборгованості по орендній платі, відшкодуванню плати за змелю та експлуатаційним витратам у відповідача у розмірі 23 238 грн. 34 коп. і про обґрунтованість заявленого позову.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 3.10 договору від 04.09.2008 року № 71 за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 525 грн.
Відповідно ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до п. 9.4 договору від 04.09.2008 року № 71 цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.
Згідно із п. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.
В п. 9.7 договору від 04.09.2008 року № 71 сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору; навмисно або з необережності погіршив стан орендованого приміщення; не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, згідно цього договору; систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором; передає орендоване приміщення (його частину) у суборенду без відповідної згоди орендодавця або укладає договори про спільну діяльність, предметом яких є використання орендованого за цим договором приміщення; перешкоджає співробітникам орендодавця здійснювати перевірку стану орендованого приміщення.
Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за договором був вірно встановлений місцевим господарським судом та не був спростований відповідачем.
Оскільки умовами договору від 04.09.2008 року № 71 прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок систематичного (більше двох раз) порушення термінів здійснення орендної плати, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 04.09.2008 року № 71 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” із змінами, внесеними Законом України від 27.04.2007 року № 997-V, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об’єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Тобто розірвання договору свідчить про його припинення та зобов’язує орендаря повернути його орендодавцеві.
П. 2.4 договору було передбачено, що у разі припинення дії цього договору приміщення вважається поверенним орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
В зв’язку з тим, що відповідач користується майном після припинення договору оренди нежитлового приміщення від 04.09.2008 року № 71, то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем не виконується свій обов’язок про звільнення приміщення, визначений ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а тому позов про зобов’язання виселення ТОВ „ЯнаС” з займаного ним приміщення, що розташоване за адресою : м. Київ, вул.. Кулібіна, 4/2 загальною площею 55,77 кв.м. та повернути дане приміщення Комунальному підприємству „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва” за актом приймання-передачі є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що орендна плата за приміщення по вул. Кулібіна, 4/2 в період з 14.04.2009 року по 01.01.2011 року повинна становити 2 433 грн. 38 коп., що обґрунтовується положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316, судом відхиляється, оскільки вказана постанова стосується оренди державного майна, а орендоване відповідачем майно було віднесено до комунальної власності згідно з рішенням Київської міської ради „Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 02.12.2010 року № 284/5096 (Додаток № 8, № п/п 358).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Комерційна фірма „ЯнаС” на рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2011 року по справі № 48/199 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2011 року по справі № 48/199 залишити без змін.
3. Справу № 48/199 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__24.10.2011 р.__
Головуючий суддя
Судді