КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2011 № 39/244
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлицька І.В.,
від відповідача: Судаков А.А., Софійський С.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» на рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 ( суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Групп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»
про стягнення 3719105,85 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Денман Групп» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» (відповідач) про повернення відповідачем майна (грошових коштів), набутого без достатньої правової підстави в сумі 3 719 105,85 грн. на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, з яких 2 183 504,00 грн. основного боргу та 1 535 601,80 грн. інфляційних збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 39/244 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Групп» 2 173 276,00 грн. отриманих без достатніх правових підстав, 14 901, 04 грн. державного мита, 137,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9 059,83 грн. витрат на проведення судової експертизи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю. Доводи скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а рішення є таким, що засновано на підставах, які не відповідають матеріалам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2011.
У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 27.09.2011 та 04.10.2011 оголошувалася перерва.
У зв’язку з заявленим представниками сторін клопотанням про продовження строку вирішення даного спору, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 було продовжено строк розгляду даної справи.
В судовому засіданні 18.10.2011 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення суду просив скасувати, апеляційну скаргу – задовольнити.
Представник позивача надав усні пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду від 18.07.2011 – залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
25.11.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1\11-05 (далі – договір), за умовами якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 2080,0 м.кв. (далі нежитлове приміщення).
Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що нежитлове приміщення, яке передається в оренду, будується згідно з рішенням Київради № 348/440 від 08.07.1999, дозвіл на виконання будівельних робіт № 221-ПД від 23.09.1999 та починає експлуатуватися на підставі дозволу Київради, лист № 003-3947 від 30.08.1995, а в п. 2.1. договору зазначено, що позивач вступає в користування нежитловим приміщенням після підписання акту робочої комісії про прийняття завершеного будівництвом об`єкту.
Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач підписували протоколи, в яких розглядали пропозиції позивача щодо проведення будівельних робіт в нежитловому приміщенні, розташованому в АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 29-41), оскільки зазначене нежитлове приміщення потребувало проведення комплексу ремонтно-будівельних робіт, необхідних для завершення будівництва та прийняття цього приміщення в експлуатацію.
В період з січня по червень 2006 року між позивачем та підрядними організаціями були укладені договори на виконання ремонтно-будівельних робіт в нежитловій будівлі за адресою АДРЕСА_1. Крім того, позивачем були надані докази, які свідчать про виконання будівельних робіт (улаштування конструкцій підлоги) СПД ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вартість будівельних робіт, які були проведені в нежитловому приміщенні, розташованому в АДРЕСА_1 та сплачені позивачем, складає 2 183 504,00 грн..
У відповідності до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судом першої інстанції під час розгляду справи згідно ст. 41 ГПК України призначалась судова експертиза, проведення якої доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до висновку № 1976/3669/11-19 судово-економічної експертизи по даній справі від 26.04.2011, експертом встановлено, що за наявними в матеріалах справи бухгалтерськими та первинними документами підтверджується здійснення ремонтно-будівельних в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» на загальну суму 2 173 276,00 грн. Експерт зазначив, що документально підтвердити виконання робіт суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та приймання робіт ТОВ «Денман Груп» на загальну суму 10 277,00 грн. саме в приміщенні за адресою АДРЕСА_1, не видається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині.
Відповідно п. 3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 № 02-5/424 ”Про деякі питання практики призначення експертизи”, визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Колегія суддів вважає, що експертне дослідження № 1976/3669/11-19 від 26.04.2011 проведено кваліфікованим експертом відповідно до вимог Закону України ”Про судову експертизу”, належним чином обґрунтовано та не спростоване сторонами у справі, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок судової експертизи оцінюється, як один з належних доказів у справі.
Згідно зі ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за №168\704 підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
В листі Держбуду України «Про віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального й поточного ремонтів» від 30.04.2003 року №7/7-401 зазначено, що поточний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає систематичну й своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зношування конструкцій та інженерного устаткування.
При проведенні поточного ремонту будинків і споруджень (як підрядним, так і господарським способом) наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку в будівництві» від 21.06.2002 №237\5, який втратив чинність на підставі наказу Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009, але діяв в період проведення позивачем робіт, передбачено складання довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3. І тільки в разі виконання робіт із залученням державних коштів або коштів державного бюджету України вимагається також оформлення акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в.
Оскільки позивач виконував ремонтно-будівельні роботи в будівлі за адресою АДРЕСА_1 підрядним способом за власні кошти, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним чином оформлена довідка про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 є первинним документом, що містить відомості та підтверджує факт здійснення господарської операції.
Відповідно до висновку експерта, наявні в матеріалах справи довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 до кожного з укладених позивачем договорів підряду та частково надані акти виконаних робіт форми КБ-2в - належним чином оформлені, містять всі обов`язкові реквізити для документів цього виду, а відтак, підтверджують, що підрядними організаціями виконано та передано, а позивачем прийнято ремонтно-будівельні роботи в будівлі за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 2 173 276 грн.
Крім того, слід зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 у справі № 25/797, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010, встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 № 1/11-05 є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо предмету оренди. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що про визнання договору неукладеним може вказуватися лише в мотивувальній частині рішення згідно з п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Оскільки сторонами у справі № 39/244 є ті самі сторони, що і у справі № 25/797, то відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факт визнання договору № 1/11-05 оренди не житлового приміщення від 25.11.2005 неукладеним не повинен доводитися знову при вирішенні спору у справі № 39/244.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлення в рішенні суду (справа № 25/797) того факту, що договір оренди між сторонами є неукладеним, має значення юридичного факту для вирішення питання про безпідставність набуття відповідачем за рахунок позивача результатів здійснених позивачем ремонтно-будівельних робіт, вартість яких визначена у висновку № 1976/3669/11-19 судово-економічної експертизи у господарській справі № 39/244.
Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Наявні в матеріалах справи договори підряду, довідки форми КБ-3, акти виконаних робіт форми КБ-2в, виписки банку, дані облікових регістрів ТОВ «Денман Груп» свідчать про виконання позивачем ремонтно-будівельних робіт в нежитловій будівлі за адресою АДРЕСА_1 на суму 2 173 276 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав результати проведених позивачем ремонтно-будівельних робіт без достатньої правової підстави на суму 2 173 276,00 грн., то відповідно до ст. 1213 ЦК України повинен відшкодувати позивачу їх вартість, оскільки відсутня можливість повернути проведені ремонтно-будівельні роботи в натурі.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками позивача та СПД ОСОБА_1 акт приймання виконаних робіт на суму 10 277,00 грн. та виписка банку на цю ж суму, однак договір, відповідно до якого виконувались роботи – відсутній, вимога позивача в частині стягнення 10 277,00 грн. за виконання робіт задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 1 535 601,80 грн. з посиланням на ст. ст. 193, 224 ГК України.
Вимога позивача застосувати в даному випадку індекс інфляції та стягнути з відповідача кошти з урахуванням індексу інфляції є необгрунтованою, оскільки положення ст. 625 ЦК України застосовуються виключно до грошових зобов`язань, а господарське зобов`язання повернути майно (грошові кошти), набуте без достатніх правових підстав, по своїй суті не є грошовим зобов`язанням.
Оскільки позивачем не обґрунтовано розмір збитків, спричинених невиконанням (порушенням) відповідачем господарського зобов`язання та не надано жодних доказів їх спричинення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено позивачу в задоволенні даної вимоги.
Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 – без змін.
Матеріали справи № 39/244 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді