КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2011                                                                                           № 55/175

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи  В.І.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників          

позивача:                                 ОСОБА_1, дов. від 22.03.11,

                                                   ОСОБА_2., дов. від 18.10.10 №19/11.

відповідача-1:                               ОСОБА_3., дов. від 23.09.11,

відповідача-2:                               не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.11 (підписане 02.08.11)

у справі №55/175 (головуючий суддя Ягічева Н.І., судді: Дідиченко М.А., Пригунова А.Б.)

за позовом Муніципального підприємства "Дирекція електричного транспорту", м. Кишинів  

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Плюс", м. Київ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Васу", м. Москва,

про  визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Муніципальне підприємство "Дирекція електричного транспорту" (Interprinderea Municipala "Regia Transport Electric") (далі – позивач, МП "Дирекція електричного транспорту") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Плюс" (далі – відповідач-1, ТОВ "Електро-Плюс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Васу" (далі – відповідач-2, ТОВ "Васу") про визнання договору від 22.02.10 №02/10 недійсним з моменту підписання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.11 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 22.02.10 №02/10 про відступлення права вимоги, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням,  відповідач-1  звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.11 в повному обсязі, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір від 22.02.10 №02/10 є таким, що не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, є таким, що вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, укладений при вільному волевиявленні, без застосування будь-якого примусу, а також є таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків. Договір від 22.02.10 №02/10 по суті не є фіктивним та не являє собою удаваний правочин, оскільки не був укладений для приховання іншого правочину.

17.08.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач-1 надав даткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.11 прийнято апеляційну скаргу позивача та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.09.11.

23.08.11 Київським апеляційним господарським судом на адресу Арбітражного суду міста Москви надіслано судове доручення про вручення ТОВ "Васу" копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.08.11.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами від 27.09.11 №01-23/3/4 в зв’язку з виробничою необхідність до складу колегії суддів замість судді Гольцової Л.А. введено суддю Вербицьку О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.11 розгляд апеляційної скарги "Електро-Плюс" відкладено на 17.10.11 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

17.10.11 у судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.11 скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача надали: лист від 20.01.11 №46-08/06 на адресу Кишинівського Управління Електротранспорту, яким МП "Дирекція електричного транспорту" передає для підпису виписку з рахунку станом на 01.01.11 в зв’язку з виконанням рішення Економічної апеляційної палати Республіки Молдова від 04.05.09; виписку з рахунку від 18.01.11 №1; заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-1, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перш за все слід зазначити, що на підставі ст.41 "Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.93 (в редакції від 07.10.02), ратифікована Законом України від 10.11.94 (далі - Конвенція), ст.44, ст.47 Закону України "Про міжнародне приватне право" місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про застосування під час вирішення даного спору норм українського законодавства.

Так, 10.12.02  між Державним підприємством "Moldtranselectro" ("Молдтранселектро") та Компанією "Belang Commerce Limited" укладено договір про відступлення кредиторських вимог №142, на підставі якого до Компанії "Belang Commerce Limited" перейшло право вимоги з відповідача-1 боргу в сумі 13394704,00 молдовських лей.

На виконання вказаного договору сторонами підписано акт від 10.12.02 №142.

07.05.04 між Компаніями "Belang Commerce Limited" та "Goldbridge Trading Limited" укладено договір переуступки права вимоги №315, відповідно до якого право вимоги з відповідача-1 боргу на суму 13394704,00 молдовських лей  в подальшому переуступлено на користь Компанії  "Goldbridge Trading Limited".

22.06.04 між ТОВ "Елетро-Плюс" та Компанією "Goldbridge Trading Limited" укладено договір переуступки права вимоги №22/06, за яким до позивача перейшло право вимоги від відповідача-1 боргу на суму 13394704,00 молдовських лей.

Як вбачається з матеріалів справи 04.05.09 Економічною апеляційною палатою Республіки Молдова прийнято рішення у справі 2е-198/09, яким визнано недійними з моменту підписання договори про переуступку права вимоги від 10.12.02 №142, укладений між ДП "Moldtranselectro" та Компанією "Belang Commerce Limited", від 07.05.04 №315, укладений між  Компаніями "Belang Commerce Limited" та "Goldbridge Trading Limited", від 22.06.04 №22/06, укладений між МП "Дирекція електричного транспорту" та Компанією "Goldbridge Trading Limited".

Стягнуто солідарно з ДП "Moldtranselectro", Компанії "Belang Commerce Limited", Компанії  "Goldbridge Trading Limited" та ТОВ "Електро-Плюс" в бюджет Республіки Молдови 300 молдовських лей державного мита.

З огляду на викладене вище місцевий господарський суд зробив висновок, що договори цесії не створили реальних наслідків для жодної із сторін, з чим погоджується колегія суду апеляційної інстанції.

22.02.10 між ТОВ "Електро-Плюс" та ТОВ "Васу" укладено договір №02/10 про відступлення права вимоги (далі – договір №02/10), відповідно до якого відповідач-1 передав відповідачу-2 право вимоги від позивача 13394704,00 молдовських лей, 1420212,60 молдовських лей процентів за прострочку та судових витрат в сумі 1818,00 грн. Договір укладено у місті Києві (Україна).

Як вірно встановив суд першої інстанції, за правовою природою договір №02/10 є договором про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст.13 вказаної вище Конвенції документи, які на території однієї договірної сторони виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших договірних сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї договірної сторони розглядаються як офіційні, користуються на територіях інших договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення Економічної Апеляційної Палати республіки Молдова від 04.05.09 у справі №2е-198/09 про визнання недійсними договорів про уступку права вимоги визнається на території України.

Згадане рішення Економічної апеляційної палати набрало законної сили, що також підтверджується висновками викладеними у постанові Київського апеляційного господарського суду від 23.03.11 у справі №43/161, де зазначено, що для з’ясування питання щодо набрання рішенням Республіки Молдова законної сили необхідно застосовувати процесуальне законодавство Республіки Молдова, а саме Цивільний процесуальний кодекс Республіки Молдова. Враховуючи положення  ст.254, ст.397, ст.399 та ст. 402  ЦПК  Республіки Молдова, судова колегія дійшла висновку, що оскільки рішення від  04.05.09 у справі № 2е-198/09 Економічної Апеляційної Палати республіки Молдова не оскаржено протягом 20-ти днів з дати його оголошення, то воно набрало законної сили 25.05.09.

Враховуючи загальнообов’язковий статус рішення Економічної апеляційної палати Республіки Молдова, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталену практику Європейського суду з прав людини (див., наприклад,  рішення Європейського суду з прав людини  від 25.07.02 (остаточне рішення від 06.11.02) у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", в якому визначено, що "одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів") відповідні факти не може бути спростовано чи піддано сумніву за умов чинності постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.11 у справі №43/161.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кредитор у зобов'язанні може   бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто особи, які укладають угоду, мають враховувати межі її дозволу і призначення в суспільстві, дотримуватись вимог цивільного законодавства та мати достатню дієздатність, не обмежену законом або установчими документами (ч.1,2 ст.203 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1 - 3 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що кредитор може поступитись своїм правом лише у дійсному правовідношенні, а договір від 22.06.04 №22/06, на підставі якого відповідач-1 отримав право вимоги від позивача 13394704,00 молдовських лей рішенням Економічної апеляційної палати Республіки Молдови визнано недійсним, то договір від 22.02.10 №02/10 не може виконуватись та вважатись законним, тому за правилами ст. 203 ЦК України така угода є недійсною.

Отже, договір від 22.02.10 №02/10 не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач-1 не мав правових підстав для його укладання, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги МП "Дирекція електричного транспорту".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва  від 28.07.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Плюс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.11 у справі №55/175 - без змін.

2.           Матеріали справи №55/175 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.10.11 (відправлено)