КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2011 № 24/043-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)- не з’явився
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з’явився
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
на рішення Господарського суду Київської області
від 14.07.2011 р.
у справі №24/043-11 (суддя Лутак Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кревель
Мойзельбах»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
про стягнення 969810,14 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кревель
Мойзельбах»
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах» (далі за текстом – позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), ТОВ «Кревель Мойзельбах») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (далі за текстом – відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), ТОВ «ВВС-ЛТД») про стягнення 969810,14 грн., з яких 948904,32 грн. основного боргу та 20 905,82 грн. пені.
До початку розгляду господарським судом справи по суті 10.06.2011 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (відповідача за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Ухвалою від 10 червня 2011 року, суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2011р. по справі №24/043-11 первісний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах» 948904,32 грн. основного боргу, 20905,82 грн. пені, 9700,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2011р. у справі №24/043-11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем за первісним позовом належним чином не доведено розмір заборгованості відповідача за первісним позовом та не надано суду належних письмових доказів такої заборгованості; разом з тим, судом першої інстанції не досліджено належних письмових доказів такої заборгованості, а при винесенні оскаржуваного рішення взято до уваги та визнано належними і допустимими ті докази, на підставі яких неможливо встановити наявність чи відсутність заборгованості ТОВ «ВВС-ЛТД» перед ТОВ Кревель Мойзельбах». На думку апелянта належними доказами на підтвердження суми заборгованості можуть бути лише банківські виписки з поточного рахунку ТОВ Кревель Мойзельбах».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2011 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2011 р. у справі №24/043-11; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.08.2011 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. №01-23/1/14 змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.09.2011 р., в зв’язку з не з’явленням представника позивача.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. №01-23/3/6 змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.10.2011 р., зобов’язано сторін провести на надати суду акт звірки взаєморозрахунків заборгованості за Договором №3 від 04.01.2011 р., укладеного між сторонам; надати суду письмові пояснення щодо виконання п.3.2 Договору №3 від 04.01.2011 р., укладеного між сторонами.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2011 р. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2011 р. у справі №24/043-11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2011 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2011 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 17.10.2011 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» у справі №24/043-11 на п’ятнадцять днів.
В судових засіданнях апеляційної інстанції 14.09.2011 р., 03.10.2011 р. здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за клопотанням ТОВ «ВВС-ЛТД».
В судове засідання апеляційної інстанції 17.10.2011 р. представники сторін не з’явились.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Кревель Мойзельбах», як продавцем, та ТОВ «ВВС-ЛТД», як покупцем, було укладено договір №3 від 04.01.2011 р. (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та своєчасно оплатити її (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що доказом передачі партії продукції у власність покупця є видаткова накладна оформлена належним чином з підписом уповноваженої особи покупця, а також довіреність на отримання продукції.
Відповідно до п. 4.1 Договору ціни на продукцію, відповідно до умов договору, є погодженими між сторонами та зазначені у видаткових накладних на кожну партію продукції.
Згідно п 4.5 Договору отримання продукції покупцем, згідно товарно-транспортної накладної, звільняє його від подальшого заперечення ціни на отриману продукцію.
Виходячи зі змісту п. 5.1 Договору остаточний розрахунок за передану продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції покупцю.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року (п. 11.8 договору).
Додатковою угодою №1 до Договору №3 від 04.01.2011 р., підписаною сторонами 04.01.2011 р., сторони досягли згоди з питань визначення договірної ціни.
Додатковою угодою №2 до Договору №3 від 04.01.2011 р., підписаною сторонами 04.01.2011 р., сторони досягли згоди з питань надання додаткових знижок.
Додатковою угодою №3 до Договору №3 від 04.01.2011 р., підписаною сторонами 04.01.2011 р., сторони досягли згоди з питань надання додаткової знижки розміром 3%.
На виконання умов Договору, позивач за первісним позовом за накладними: №00000009 від 27.01.2011 р. на суму 280007,52 грн., №16 від 03.02.2011 р. на суму 280666,00 грн., №20 від 10.02.2011 р. на суму 280170,00 грн. та №24 від 17.02.2011 р. на суму 108060,80 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму – 948904,32 грн., а відповідач на підставі довіреностей №95 від 28.01.2011 р., №168 від 07.02.2011 р., №224 від 14.02.2011 р. та №277 від 21.02.2011 р., вказаний товар отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних документів.
Твердження відповідача за первісним позовом про те, що зазначені видаткові накладні не підтверджують отримання останнім товару, з посиланням на те, що накладні підписані з боку відповідача невідомою особою, з боку відповідача – неуповноваженою особою, судом апеляційної інстанції не приймається з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що довіреності №95 від 28.01.2011 р., №168 від 07.02.2011 р., №224 від 14.02.2011 р. та №277 від 21.02.2011 р. видано відповідачем за зустрічним позовом на отримання від ТОВ «Кревель Мойзельбах» медтоварів Начальнику відділу приймання ОСОБА_1. Вказані довіреності скріплені печаткою ТОВ «ВВС-ЛТД».
За видатковою накладною №00000009 від 27.01.2011 р. ОСОБА_1. отримав товар на суму 280007,52 грн. 28.01.2011 р.; за видатковою накладною №16 від 03.02.2011 р. ОСОБА_1. отримав товар на суму 280666,00 грн. 07.02.2011 р.; за видатковою накладною №20 від 10.02.2011 р. ОСОБА_1. отримав товар на суму 280170,00 грн. 14.02.2011 р.; за видатковою накладною №24 від 17.02.2011 р. ОСОБА_1. отримав товар на суму 108060,80 грн. 21.02.2011 р.
Відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору за поставлений товар не розрахувався, в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за первісним позовом в розмірі 948904,32 грн.
21.04.2011 р. ТОВ «Кревель Мойзельбах» на адресу ТОВ «ВВС-ЛТД» було надіслано претензію №39 від 12.04.2011 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку №2692 від 21.04.2011 р.
Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за отриманий товар за Договором в розмірі 948904,32 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач за первісним позовом звернувся з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 20905,82 грн.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи зі змісту п.7.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем та вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 20905,82 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві просить суд визнати недійсним Договір №3 від 04.01.2011 р., на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, посилаючись на невідповідність договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі”(в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Дослідивши умови договору №3 від 04.01.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.
Отже, позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору №3 від 04.01.2011 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Заявлені первісним позивачем витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 3400,00 грн. не можуть бути покладені на відповідача, оскільки вони не є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2011 р. у справі №24/043-11 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД».
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2011 р. у справі №24/043-11 залишити без змін.
Матеріали справи №24/043-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді