КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2011                                                                                           № 17/270

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:             

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –юрисконсульт Автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України за довіреністю № 14/АТП –735 від 06.06.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 –представник за довіреністю б/н від 10.01.2011 року;

від третьої особи: не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу центра забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. у справі № 17/270

за позовом  автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

до        центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, м. Київ

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог на предмет спору,

                 ОСОБА_3

про           стягнення 80928 грн. 48 коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року автогосподарство Міністерства внутрішніх справ України звернулося господарського суду міста Києва з позовом до центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України про стягнення 80928 грн. 48 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що водієм транспортного засобу, що є власністю відповідача, було порушено правила дорожнього руху та завдано шкоду позивачу у вказаному вище розмірі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. у справі № 17/270 за позовом автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України до центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог на предмет спору ОСОБА_3, про стягнення збитків, завданих внаслідок пошкодження транспортного засобу, позовні вимоги задоволені повністю (суддя Удалова О.Г.).

Стягнуто з центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України на користь автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України 80 928 грн. 48 коп. збитків, завданих внаслідок пошкодження майна, 809 грн. 28 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто з державного бюджету України автогосподарству Міністерства внутрішніх справ України 87 грн. 11 коп. державного мита.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачу завдано збитків внаслідок ДТП, винним в якій згідно постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 09.07.2011 р. у справі № 3-3363/10 p.) визнано ОСОБА_3, який перебував на строковій службі у відповідача - володільця джерела підвищеної небезпеки. Суд першої інстанції встановив, що згідно положень ст.ст. 22, 614, 1187, 1172, 1188; ст.ст. 6, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 29 Закону України «Про страхування»; ст.ст. 32, 34 ГПК України, позивач має право на відшкодування відповідачем зазначених збитків. Сума збитків визначена позивачем згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С10-478 від 05.08.2010 року, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза- Стандарт», договору, акту та платіжного доручення щодо проведення експертної оцінки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, центр забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. у справі № 17/270 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не надано належної оцінки тому факту, що:

- Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № С10-478 від 05.08.2010 року, складений ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза- Стандарт» не відповідає вимогам вищевказаної Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року (далі - Методика), Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не може виступати достовірним доказом в суді спричиненої позивачу матеріальної шкоди. Виходячи з наведеного вище судом першої інстанції на думку відповідача порушено ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України;

- при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано норми Податкового кодексу України

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від  27.09.2011 р. № 01-23/3/1 склад колегії суддів у справі №  17/270 змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Шипко В.В., Остапенко О.М.

Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від  12.10.2011 р. № 01-23/3/2 склад колегії суддів у справі №  17/270 змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Сулім В.В., Остапенко О.М.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2011 р. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. представник відповідача на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року надав письмове пояснення, що договір страхування цивільно-правової відповідальності на службовий автомобіль відповідача Деу Ланос, д.н. 70 93 АІ, на час потрапляння в ДТП 23.03.2010 року оформлений не був.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2011 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 1088 від 28.09.2011 року.

Представник третьої особи в судове засідання 12.10.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. представник позивача звернувся із клопотанням про приєднання до матеріалів справи на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду завіреної копії Генерального договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 12/1202885/1002/09 від 11.12.2009 року та копії полісу № ВС/7063653 від 17.12.2009 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги  і  перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2010 р. ОСОБА_5 о 7 год. 45 хв. у м. Києві на перехресті вул. Урицького та вул. Лукашевича, керуючи автомобілем «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку відповідно до швидкості руху та стану транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним, змінювати напрям руху, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в результатів чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д.н. 110697, який належить позивачу, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.07.2010 р. у адміністративній справі № 3-3362/10 p., відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні правопорушення (а.с. 5).          Транспортний засіб «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1, належить центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, що також додатково підтверджується інформацією, викладеною у листі Центрального управління служби правопорядку Міністерства оборони України від 22.06.2011 р. № 112.

Водій ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП був військовослужбовцем та перебував на строковій службі у Збройних Силах України (у матеріалах справи - спецповідомлення по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю працівника ОВС з потерпілими, що мала місце 22.03.2010 р. у Солом'янському районі на вул. Урицького, 1-А, а.с. 85 ).

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона  - страховик зобов'язується у разі наслання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінка пошкодженого транспортного засобу була здійснена на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С10-478 від 05.08.2010 року.

Згідно п. 5.2 Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особи, що викликається або телеграмою з повідомленням про їх вручення адресату.

Як встановлено судом першої інстанції,  телеграфне повідомлення № 585 (а.с. 10) про проведення та виклик на огляд було направлено водію ОСОБА_5 02.08.10 р. за його місцем проживання і в цей же день 02.08.10 р. відділенням поштового в'язку була дана відповідь про недоставлення даного Повідомлення ОСОБА_5 так як він проходить службу в Збройних Силах України .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача та представник третьої особи  не були повідомлені про проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що згідно вказаного звіту, останній був складений та підписаний 05.08.10 p., що не може відповідати дійсності.

Так. на стор. 6 Калькуляції складеної на основі системи «Аудатекс» (а.с. 29-34), яка є невід'ємною частиною Звіту і яка є основою для визначення розміру спричиненого позивачу матеріального збитку, в нижньому лівому куті аркуша зазначено, дослівно «данные врем. предост. AUDATEX 14.09.10».

На стор. 17 Звіту зазначено, що оцінка проведена станом на 05.08.10 р. і вартість матеріального збитку завданого Позивачу визначена саме на це число, що в свою чергу не відповідає зазначеному в абзаці вище, а саме даті доступу до системи «Аудатекс».

Крім того, відповідно до ст. 10    Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться  на  підставі  договору  між  суб'єктом  оціночної  діяльності суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Так відповідно до Договору № 137/5 від 08.09.10 р. (а.с. 44), укладеного між Позивачем та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» (далі по тексту - Оцінювач), оцінювач взяв на себе зобов'язання на виконання експертної оцінки автомобіля позивача відповідно до листа № 14/АТГ-728 від 07.09.10 p., строк виконання робіт по договору 20 діб, строк дії договору з 08.09.10 р. по 28.09.10 р. в цей час коли звіт вже був складений 05.08.10 р.

В статтях 32-34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведеного,  колегія суддів зазначає, що звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № С10-478 від 05.08.2010 року не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні положень чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку Вих. № С10-478 від 05.08.2010 року, вартість матеріальної шкоди завданої Позивачу становить 105628 грн. 48 коп. з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 16809 грн. 48 коп.

Колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи позивач під час розгляду справи місцевим господарським судом надав суду довідку за підписом свого представника, відповідно до якої на час розгляду справи пошкоджений автомобіль не відремонтовано.

Відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових  зобов'язань   з   постачання  товарів/послуг   вважається   дата,   яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)          дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають
постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата
оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -
дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)          дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення
митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України,
оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата
оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником
податку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не надавалося документів, які б свідчили про понесені затрати і сплату ПДВ.

Крім того, відповідно до чинного законодавства суб'єкти господарювання можуть бути платниками ПДВ, а можуть бути платниками єдиного податку.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)  неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні вимог апелянта в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, не перевіривши усі обставини, вирішив спір з порушенням матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України  наявні підстави  для скасування  рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга центра забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України підлягає задоволенню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 47, 49, 85, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу центра забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. у справі № 17/270 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва  від 27.07.2011 р. у справі № 117/270 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.»

3.          Стягнути  з автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8, код 14317108) на користь центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (03133, м. Київ, пр-т Перемоги, 55/2, код 24978319) 404 (чотириста чотири) грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Судді