Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2962/25

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2025 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025105070000123 від 21.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Красносілка Одеської області, громадянки України, неодруженої, офіційно непрацевлаштованої, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

03 березня 2025 року до Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025105070000123 від 21.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, досудовим розслідуванням установлено, що 21.02.2025, приблизно о 17 годині 00 хвилин перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 використовуючи свій мобільний телефон, придбала через «Telegram-канал», особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.

Так, продовжуючи свою протиправну діяльність, того ж дня, приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_2 прибула за адресою: м. Київ, вул. Байди Вишневецького, 1, де на землі, біля дерева, забрала пластиковий контейнер всередині з кристалоподібною речовиною, який поклала до власної нагрудної сумки, яка була при ній на той момент та направилася за місцем власного проживання, тим самим розпочала незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.

У подальшому 21.02.2025 приблизно о 20 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зупинили працівники поліції, та у ході проведення особистого обшуку у останньої виявлено та вилучено пластиковий контейнер всередині з кристалоподібною речовиною, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, маса PVP в речовині становить 0,253 г.

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 08.04.2013), «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці І, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188» встановлено, що до 0,15г PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-ону) є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0г є великим розміром, 15,0 і більше є особливо великим розміром.

Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_2 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

З огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені під час дізнання обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за її відсутності, суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 381 КПК України, розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Разом з цим, судом встановлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:

1) письмова заява ОСОБА_2 від 28 лютого 2025 року, складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Оцінивши сукупність зібраних під час дізнання доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведена подія кримінального правопорушення, місце, час, спосіб та наслідки його вчинення, а також форма вини та мотиви вчинення обвинуваченим кримінального проступку.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчинені кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд ураховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, яке згідно з ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком;

- особу винної, зокрема її вік на час вчинення кримінального проступку (36 років), матеріальний та сімейний стан, а також те, що вона не має судимості, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем постійного проживання характеризується посередньо, офіційно не працює;

- наявність обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття), та відсутність обставин, що його обтяжують.

Крім того під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченій судом ураховано:

- прохання ОСОБА_2 , викладене нею в заяві від 28 лютого 2025 року щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, про призначення їй покарання в вигляді обмеження волі та звільнення її від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та покладення на неї обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Разом з цим, у своїй заяві ОСОБА_2 зазначила про те, що при призначенні покарання вона покладається на рішення суду у повному обсязі.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_2 суд бере до уваги те, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове кримінальне правопорушення.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачена офіційно не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у неї майна. Водночас, суд також не знаходить підстав для призначення обвинуваченій більш суворого виду покарання - обмеження волі, пов`язаного із триманням особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченою діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинувачену, зокрема її вік та відсутність у неї офіційного заробітку, а також те, що вона вчинила кримінальне правопорушення вперше, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.

Відповідно до п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України суд покладає на засуджену до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Керуючись п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України та наказом Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року №1798/5 «Про затвердження пробацiйних програм для повнолітніх суб`єктів пробації», суд вважає за необхідне покласти на засуджену до пробаційного нагляду додатковий обов`язок: виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Попередження вживання психоактивних речовин».

Таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самою засудженою, так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Розглянувши питання про долю речових доказів, суд, керуючись вимогами ст. 100 КПК України, вирішив:

- пластиковий контейнер з кристалічною речовиною білого кольору, яка є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,253 г, що після проведення експертизи поміщено до спеціального пакету, та згідно з постановою старшого дізнавача від 27 лютого 2025 року визнано речовим доказом і передано на зберігання до камери схову Подільського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.

Розглянувши питання щодо відшкодування процесуальних витрат, суд на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, у зв`язку з ухваленням обвинувального вироку, вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, а саме:

- 3183 грн 60 коп. - витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин і виробів від 27 лютого 2025 року №СЕ-19/111-25/12210-НЗПРАП у кримінальному провадженні №12025105070000123 від 21.02.2025.

Запобіжний захід до ОСОБА_2 не застосовувався.

Ураховуючи викладе, керуючись ст. 368-371, 373-374, 381-382, 392-395, 532 КПК України, ст. 49-1, 49-2 КВК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.

На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Попередження вживання психоактивних речовин».

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженої.

Речові докази: пластиковий контейнер з кристалічною речовиною білого кольору, яка є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,253 г, що після проведення експертизи поміщено до спеціального пакету, та згідно з постановою старшого дізнавача від 27 лютого 2025 року визнано речовим доказом і передано на зберігання до камери схову Подільського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта, а саме: 3183 грн 60 коп. - витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин і виробів від 27 лютого 2025 року №СЕ-19/111-25/12210-НЗПРАП.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України, згідно з якими цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_4