Справа № 752/7794/24

Провадження №1-кс/752/9312/24

У Х В А Л А

про арешт майна

20.12.2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання, внесене в рамках кримінального провадження № 120230600000000380 від 24.07.2023 року старшим детективом Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

27 листопада 2024 року старший детектив Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, що належить ОСОБА_6 .

В обгрунтування клопотання зазначає, що підрозділом детективів ТУ БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120230600000000380 від 24.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.

16.07.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу отриманої з інформаційної бази НАІС, підозрюваному ОСОБА_6 на праві власності належить транспортний засіб марки "Toyota Verso S", 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Оскільки санкція ч. 5 ст. 191 КК України, окрім позбавлення волі, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, детектив звернувся у суд з даним клопотанням та просить накласти арешт на належне підозрюваному ОСОБА_6 майно з метою конфіскації.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення даного клопотання.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали, додані до клопотання, встановлено наступне.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як свідчать матеріали даного провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція яких передбачає конфіскацію майна.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою конфіскації майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, яке належить ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Крім цього, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою конфіскації майна у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні детектива майно.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування майна в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

Клопотання внесене в рамках кримінального провадження № 120230600000000380 від 24.07.2023 року старшим детективом Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про арешт майна - задовольнити.

У кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- транспортний засіб марки "Toyota Verso S", 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя