Справа №760/2254/24 2/760/2563/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк», в якому просить: зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_2 , який накладений постановою державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 жовтня 2011 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 12559606 від 30 травня 2012 року; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якої 06 серпня 2016 року було заведено спадкову справу № 958/2016 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Єдиним спадкоємцем після його смерті є позивач.

Після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала на праві власності його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після якої прийняв спадщину її чоловік, тобто його батько.

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв`язку з тим, що спадкове майно знаходиться під арештом, що накладений постановою державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 жовтня 2011 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Позивач зазначає, що виконавче провадження № НОМЕР_2 було відкрито у зв`язку з невиконанням його матір`ю, ОСОБА_2 , зобов`язань по кредитному договору від 15 листопада 2006 року № 14-4/200310К, який був укладений між нею та Акціонерним товариством «Універсал Банк» (раніше - Публічне акціонерне товариство «Унівесрал Банк»).

Водночас, 11 серпня 2014 року між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було підписано Акт про припинення зобов`язань за договором від 15 листопада 2006 року № 14-4/200310К , яким визначено, що з моменту підписання сторонами цього Акта заборгованість за вказаним договором вважається погашеною та позичальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за основним договором у повному обсязі.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням надати інформацію по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 та повідомити чому не знятий арешт на нерухоме майно, враховуючи припинення зобов`язання між сторонами, однак виконавча служба лише повідомила, що раніше виконавче провадження № НОМЕР_2 перебувало на примусовому виконанні, але позивач не є стороною виконавчого провадження, тому його заява не підлягає задоволенню.

Таким чином, наявність арешту нерухомого майна спадкодавця, за відсутності відкритого виконавчого провадження, позбавляє позивача можливості прийняти та оформити спадщину, та є перешкодою для здійснення ним права власності на спадкове майно, що він набув у порядку спадкування відповідно до закону, тому звернувся до суду з указаним позовом для захисту порушеного права.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у третьої особи належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

13 травня 2024 року до суду надійшли витребувані докази.

01 жовтня 2024 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, матеріали справи містять заяву його представника про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задовленні.

Відповідач Акціонерне товариство «Універсал Банк» та третя особа Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

На виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-238-1/08, виданого 17 жовтня 2008 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк Універсальний» боргу в сумі 37 174,93 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції Москаленко О. П. від 27 жовтня 2011 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

21 червня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції Москаленко О. П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскілька у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення та вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем після смерті якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину шляхом подачі заяви, що підтверджується довідкою про коло спадкоємців за вих. № 332202/14 від 09 червня 2023 року, виданою Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 18 лютого 1992 року та довідки, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Імпульс» за № 18/91 від 03 грудня 1991 року ОСОБА_2 на праві власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

За заявою позивача Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 958/2016 відносно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про коло спадкоємців за вих. № 332202/14 від 09 червня 2023 року, виданою Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_3 є батьком позивача, що підтверджується довідкою про коло спадкоємців за вих. № 332202/14 від 09 червня 2023 року та свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові від 21 жовтня 2004 року.

28 грудня 2023 року державним нотаріусом Осовенко Л. М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, про наявність арештів нерухомого майна, а саме: на все майно, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 5185602 від 27 жовтня 2011 року відділом державної виконавчої служби Солом`янського РУЮ у м. Києві.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що накладений арешт на вищевказане майно порушує його право як спадкоємця на оформлення спадщини, а також на те, що заборгованість перед Акціонерним товариством «Універсал Бане» погашена ОСОБА_2 повністю ще 11 серпня 2014 року, а тому перебування майна під арештом за відсутності на те правових підстав, порушує його права та інтереси.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся у встановленому законодавством порядку до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Таким чином позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.

В той же час судом установлено, що виконавчий лист у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк Універсальний» боргу в сумі 37 174,93 грн повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а перед цим державним виконавцем було накладено арешт на все належне боржнику майно.

З Акта про припинення зобов`язань за договором № 14-4/200310К від 15 листопада 2006 року, підписаного 11 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк» вбачається, що з моменту підписання сторонами цього Акта заборгованість позичальника перед кредитором погашена повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику, а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за основним договором у повному обсязі.

Отже, підстави для продовження застосування вказаного виду обтяження відсутні, тому наявність арешту квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , а також перешкоджає позивачу у здійсненні ним права власності на спадкове майно.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростував.

Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Судом не встановлено порушень прав третіх осіб у разі звільнення з-під арешту майна, що належить власнику.

Що стосується вимоги про визнання за позивачем права власності на вищевказану квартиру в порядку спадкування, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З матеріалів справи судом установлено, що померлим ОСОБА_3 заповіту складено не було.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З довідки про коло спадкоємців № 332202/14 від 09 червня 2023 року судом установлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є позивач, інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались, тому він має право на спадкування за законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Як вже встановлено судом позивач звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом винесено постанову від 28 грудня 2023 року про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки наявний арешт нерухомого майна.

Таким чином, судом установлено наявність перешкод для оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання права власності в порядку спадкування і їх задоволення, та визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 15, 16, 18, 317, 321, 391, 1216, 1218, 1258, 1261, 1268, 1296-1297 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зняти арешт із усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , який накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 27 жовтня 2011 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30 травня 2012 року № 12559606.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк» код ЄДРПОУ- 21133352, місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19;

третя особа - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 35008087, місцезнаходження: 03036, м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 76-б.

Суддя Л. М. Ішуніна