Справа № 216/7977/23

                                                               провадження 2/216/314/25

РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2025 року                                                місто Кривий Ріг

       Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

       головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,

       за участю секретаря судового засідання: Кулініча О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом  ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав.

       Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 24.04.2010 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 (позивачем) та громадянкою ОСОБА_5 у Дзержинському відділі РАЦС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області, про що зроблено актовий запис №133. З 2019 року фактичні сімейні відносини між Позивачем та Відповідачем припинені, рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11.04.2023 р. по справі №216/1444/23 вищевказаний шлюб розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 від нашого шлюбу народилася донька - ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_3 .

       З 2019 року і до цього часу діти проживають з позивачем, знаходяться на його повному утриманні та вихованні, Відповідачка ОСОБА_4 мешкає окремо, як мати за дітьми не доглядає, матеріально не утримує, їх вихованням та духовним розвитком не займається. З 2019 року відповідачка з дітьми взагалі не спілкується, не цікавився як вони ростуть, як виховуються, на які кошти живуть. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Цей факт підтверджується актом, складеним 02.11.2023 року за участю сусідів (копія акту додається до позову), побутовою характеристикою, характеристиками дітей, наданих Криворізькою гімназією №16, в якій вони навчаються.

       Все це свідчить про те, що для розвитку дітей позивач як батько докладає всі свої зусилля та можливості, натомість їхня мати (відповідачка) не тільки не приймає жодної участі у вихованні дітей, та навіть не знає і не цікавиться їх життям та успіхами і досягнення. Відповідачка жодним чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей під час іх захворювань, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання. Відповідачка не спілкується з дітьми навіть в мінімальному обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає зі свого боку дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. З того моменту як позивач та відповідач фактично розлучились в 2019 році, відповідачка жодного разу не вітала сина та доньку з днем народження, новорічними та різдвяними святами, що є дуже важливим аспектом у нормальному процесі виховання неповнолітньої дитини його батьками. Таким чином, у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично вже давно немає матері. Зазначені факти, як кожен окремо, так і всі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей мамою, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність належного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків. Вказані вище дії відповідачки у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 .

       Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей позивача, а саме доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 , позивач вважає буде правильним позбавити відповідачку - ОСОБА_4 її батьківських прав.

       Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Починок В. в судове засідання призначене на 12 лютого 2025 року о 11 год. 00 хв. не з`явились, проте до початку судового засідання через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити.

       Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання призначене на 12 лютого 2025 року о 11 год. 00 хв. не з`явилась, проте до початку судового засідання через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

       Представники служб у справах дітей у судове засідання призначене на 12 лютого 2025 року о 11 год. 00 хв. не з`явились, раніше були подані до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

       Згідно свідоцтва про народження, актовий запис № 937 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини.

       Крім того згідно свідоцтва про народження, актовий запис № 665 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини.

       Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію щлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, справа № 216/1444/23 від 11 квітня 2023 року, шлюб між сторонами розірвано.

       Згідно з шкільною характеристикою доньки ОСОБА_2 , учениці 7-А класу Криворізької гімназії №16, яка надана суду, Ксенія навчається у гімназії з 1 класу, зарекомендувала себе як дисциплінована, скромна, доброзичлива, врівноважена учениця, йде на контакт, вільно дає відповіді на поставлені питання. Має стабільний емоційний стан, добре розвинене логічне мислення, гарно і швидко запам`ятовує навчальний матеріал, має особливий нахил до предметів природничого циклу. Ксенія користується авторитетом серед однокласників та учнів гімназії, вміє знаходити спільну мову із людьми різного віку, бере участь у загальношкільних та класних заходах, творчих конкурсах.        У класному колективі виконує обов`язки помічника старости. Вихована, доброзичлива, відповідальна. Веде активну позашкільну діяльність, вчиться у музичній школі. Навчанням та вихованням дитини займається батько, ОСОБА_1 , який бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позашкільних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини. Характеристику надано директорома ОСОБА_8 та класним керівником ОСОБА_9 .

       Згідно з шкільною характеристикою сина ОСОБА_3 , учня 5-А класу Криворізької гімназії №16, яка надана суду, ОСОБА_7 навчається в гімназії з 1 класу, зарекомендував себе як дисциплінований, скромний, доброзичливий, врівноважений учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Навчається в повну міру своїх здібностей, має добрий загальний розвиток. Під час навчання уроки відвідує регулярно, виконує домашні завдання, підтримує дружні стосунки з однокласниками, активний під час уроків. ОСОБА_10 забезпечений новим одягом згідно сезонів, шкільним приладдям, ноутбуком, телефоном для онлайн навчання. Загалом хлопчик кмітливий та вихований, фізично розвинений. На даний час усіма питаннями навчання та виховання ОСОБА_7 займається його батько, з яким проживає дитина. Характеристику надано директорома ОСОБА_8 та класним керівником ОСОБА_11 .

       Згідно з довідкою КПНЗ «Центр науково-технічної творчості учнівської молоді Металургійного району», яка надана до суду, ОСОБА_3 відвідує гуртки «Початкове технічне моделювання», «Судномоделювання». ОСОБА_7 - обдарована дитина, має вагомі результати та є призером міських, обласних змагань, виставок, конкурсів з технічної творчості, нагороджений грамотами та дипломами. Довідка видана директором ОСОБА_12 .

       Згідно з довідками КЗСМО «Музична школа №4», донька ОСОБА_6 навчається у відділі народних інструментів по класу домри з 2019 року по теперішній час. Син ОСОБА_7 навчається на відділі народних інструментів по класу гітари з 2022 року по теперішній час. Довідки видані директором ОСОБА_13 .

       Згідно з побутовою характеристикою Позивача, підписаною сусідами мешканцями будинку де проживає позивач з дітьми, чиї підписи завірені майстром ділянки управляючої компанії ТОВ «Сітісекрвіс -КР», позивач у побуті працьовитий, товаристський , ввічливий, доброзичливий. Розлучений та без дружини займається вихованням та утриманням дітей. Діти завжди виглядають охайно, доглянуті, навчаються в місцевій гімназії та музичній школі, син ОСОБА_7 ще займається в розвиваючому гуртку.

       Згідно акту про фактичне проживання особи (осіб) в житловому приміщенні наданому до суду зазначено, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 у період з 15 липня 2018 року по 22 листопада 2023 року фактично проживали однією сім`єю: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

       Орган опіки та піклування надав висновок від 07 травня 2024 року, згідно з яким є доцільним позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

       В судовому засіданні 04 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_4 повідомила, що має захворювання, інвалідність не отримувала. Щодо позбавлення її батьківських прав відносно своїх дітей не заперечувала. На питання судді, повідомила, що дітей любить, спілкується з ними не часто, бажає спілкуватись з дітьми в подальшому.

       В судовому засіданні 04 листопада 2024 року свідок ОСОБА_16 повідомила, що дітей та позивача знає добре, відповідача бачить вперше. Зазначає, що ОСОБА_1 , хороший батько, дітьми займається, одяг в дітей завжди чистий, діти батька люблять. Також повідомила, що коли донці Ксенії було 3 роки ОСОБА_4 , сказала, щоїй донька не потрібна. На уточнююче запитання судді ОСОБА_16 відповіла, що всю інформацію про ОСОБА_4 , яку вона розповіла в засіданні довідалась від позивача. ОСОБА_17 раніше не бачила.

       В судовому засіданні 04 листопада 2024 року свідок ОСОБА_18 повідомила, що дітей та батька знає дуже добре. Маму дітей свідок не знає. Діти ходять до школи. Дітьми займається дідусь бабуся та батько, діти завжди доглянуті.

       В судовому засіданні 04 листопада 2024 року свідок ОСОБА_14 , повідомив, що за час подружнього життя ОСОБА_4 не доглядала за чоловіком та дітьми, могла наварити каші, відпустити дітей гуляти та лягти спати, тобто не стежила за дітьми. Спілкуванню з матір`ю не перешкоджали. ОСОБА_1 має дохід 25 тисяч гривень на місяць. Батько дітей допомагає утримувати дітей. ОСОБА_1 самостійного доходу не вистачає, окрім того батько бере додаткову роботу. З дітьми займаються спільно бабуся вирішує гумантарні питання, а дідусь технічні. Відповідачка спілкується з дружиною ОСОБА_1 . ОСОБА_4 декілька разів на рік приїзджала. ОСОБА_4 намагається спілкуватись з дітьми проте вони не хочуть. Також свідок повідомив, що зі слів жінки чи онука знає, що ОСОБА_4 , сказала, що діти їй не потрібні.

       В судовому засіданні 30 січня 2025 року діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на питання судді, чи погоджуються вони з позицією батька щодо позбалвення ОСОБА_4 відповіли «так».

       Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

       Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

       Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі Закон).

       Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

       Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

       Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

       Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

       Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

       Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

       Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

       Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.

       Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

       Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

       Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

       У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

       Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від18грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

       Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

       Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, пункти 57, 58).

       Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

       Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд зазначає, що позивач не надав переконливих доказів свідомого нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками чи жорстокого поводження з дитиною.

       З огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання.

       Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання.

       Реалізація взаємного спілкування між матір`ю чи батьком і дитиною становить головну складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

       У справі «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року, заява N 39948/06, ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).

       У постанові від 04 квітня 2024року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24), Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

       У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява№ 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

       Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня2008 року у справі «Савіни проти України»).

       Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

       Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

       Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

       Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 212/95/23 (провадження № 61-2017св24), від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23 (провадження № 61-16570св23).

       Суд з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення  ОСОБА_4 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина та неповнолітньої доньки, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

       Окрім того відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що бажає в подальшому спілкуватись з дітьми.

       Свідок ОСОБА_16 повідомила, що відповідача бачить вперше. На уточнюючі запитання судді ОСОБА_16 відповіла, що всю інформацію про ОСОБА_4 , яку вона розповіла в засіданні довідалась раніше від позивача. ОСОБА_17 раніше не бачила. Свідок ОСОБА_18 повідомила, маму дітей свідок не знає. Свідок ОСОБА_14 в засіданні, повідомив, що має дохід 25 тисяч гривень на місяць. Батько дітей допомагає утримувати дітей. ОСОБА_1 самостійного доходу не вистачає, окрім того батько бере додаткову роботу. З дітьми займаються спільно бабуся вирішує гумантарні питання, а дідусь технічні. Відповідачка спілкується з дружиною ОСОБА_1 . ОСОБА_4 декілька разів на рік приїзджала. Зі слів свідка ОСОБА_4 намагається спілкуватись з дітьми проте діти не хочуть. Також свідок повідомив, що зі слів жінки чи онука знає, що ОСОБА_4 , сказала, що діти їй не потрібні.

       Виходячи з показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що інформацію про маму дітей в переважній більшості, вони довідались зі слів позивача.

       Надані ОСОБА_1 шкільної характеристика доньки ОСОБА_2 , шкільної характеристика сина ОСОБА_3 , довідки КПНЗ «Центр науково-технічної творчості учнівської молоді Металургійного району», довідки КЗСМО «Музична школа №4» та побутової характеристики ОСОБА_1 свідчать лише про факт проживання дитини разом з позивачем. Разом з тим жодним чином не підтверджують наявність винної поведінки відповідачки по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання спільних дітей, а саме сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_2 , вчинення насильства відповідачкою по відношенню до дитини, або наявності інших обставин, які є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.

       Суд вважає, що вказані докази є недостатніми, оскільки вони беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання обов`язків з виховання дітей.

       У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство по відношенню до дітей.

       Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав ( ст. 19 СК України), у зв`язку з чим суд не приймає його до уваги в якості єдиного доказу для вирішення даного спору.

       Щодо висловнення відповідачки в судовому засіданні 04 листопада 2024 року щодо того, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, суд вважає неприйнятними, оскільки не заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

       Відтак, суд не бере до уваги визнання відповідачкою позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини.

       У постанові Верховного суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23) зазначено, про те, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164СК України для позбавлення батьківських прав.

       Щодо думки дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були висловлені в судовому засіданні 30 січня 2025 року, які підтримали думку батька щодо позбавлення батьківських прав їх мами суд відхиляє, оскільки озвучені думкм дітей не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

       При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачка має негативний моральний облік, веде антисоціальний спосіб життя, цілеспрямовано вчиняє дії на шкоду інтересам свого сина, несе загрозу його життю та здоров`ю тощо.

       За таких обставин, врахувавши положення ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 164 СК України, виходячи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання неповнолітньої дитини, а позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

       Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК Суд,-

ВИРІШИВ:

       1. У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

       2. Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

       3. Покласти на Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради контроль за виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків відносно її доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

       4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       5. Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

       6. Відповідач: ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ).

       7. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

       - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Металургів, буд. 16);

       - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32);

       - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27).        

       Повне рішення складено та виготовлено 12 лютого 2025 року.

Суддя                                                                О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО