РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 рокуСправа №160/25834/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши за правилами  спрощеного позовного провадження  без повідомлення сторін  за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за  адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу №248 від 23.08.2024р. та зобов`язання вчинити певні дії,  -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2024р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1  звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

- визнати протиправним наказ №248 від 23.08.2024 року військової частини НОМЕР_1 про зарахування його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду солдата, старшого стрільця;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про переведення позивача на службу відповідно до рішення ВЛК та провести з ним відповідний розрахунок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.07.2024р. він проходить військову службу за мобілізацією, зокрема, його було зараховано на посаду старшого стрільця  військової  частини НОМЕР_1 згідно оспорюваного наказу №248 від 23.08.1024р., який йому не вручався та на його вимогу не наданий, вважає, що вказаним наказом були порушені його права, оскільки відповідачем його було зараховано до списків згаданої військової частини та 25.08.2024р. направлено на виконання бойових завдань за наведеним вище оспорюваним наказом без урахування стану його здоров`я всупереч вимог ст.ст.1,2,3,6 Закону №2232-ХІІ, пункту 12 Положення 1153/2008, пунктів 1.1, 1.2, 2.1 розділу І та додатку 1 до Положення №402. 09.11.2024р. представником позивача через систему «Електронний суд», а також 12.11.2024р. поштою, подано відповідь на відзив, в якій представник позивача послався на ті ж самі підстави, що і у позові, додатково зазначив, що командуванню військової частини було відоме рішення ВЛК про його стан здоров`я, яке, при прийнятті спірного наказу, було проігнороване. Щодо посилань відповідача на самовільне залишення позивачем військової частини, то представник позивача зазначив, що вказане не має підтверджень, кримінального провадження по даному факту не порушено, з 24.09.2024р.  позивач знаходиться у військовій частині без грошового забезпечення чим порушені його права (а.с.1-6, 52-55,61-63).

Ухвалою суду від 02.10.2024р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзиви на позов та докази в обґрунтування відзивів з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності прийняття оспорюваного наказу з урахуванням висновків, викладених у довідці ВЛК №824 від 11.07.2024р., виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України  (а.с.28).

Також зазначеною ухвалою суду у порядку ст.80 Кодексу адміністративного суду України у відповідача було витребувано копію наказу №248 від 23.08.2024р. стосовно зарахування позивача на посаду солдата, старшого стрільця, завірену належним чином (а.с.28).

Зазначена ухвала суду була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 02.10.2024р. о 18:55 год., що підтверджується відповідною  довідкою про доставку електронного листа, що відповідає вимогам належного повідомлення учасників справи, встановленим ст. 18 КАС України (а.с.31).

На виконання  вимог  вищенаведеної ухвали суду, засобами поштового зв`язку від відповідача  до канцелярії суду 05.11.2024р. надійшов  письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі посилаючись на те, що позивач відповідно до його військового квитка був мобілізований І відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , також у військовому квитку позивача зазначено, що 10.07.2024р. медичною комісією вказаного ТЦК та СП позивач визнаний придатним до військової служби за групою ІІ Розладу хвороб, а відповідно, до наказу командира військової частини від 25.08.2024р. №250 його було призначено на посаду старшого стрільця 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Позивач з рапортом у встановленому законом порядку про переведення до іншої військової частини у зв`язку з тим, що не придатний для проходження військової служби у десантно-штурмових військах не звертався, згідно до наказу №274 від 18.09.2024р. позивач не прибув після стаціонарного лікування, тому вважається таким, що самовільно залишив частину. За викладеного, представник відповідача вважає, що оскільки позивач не подав встановленим порядком рапорт про переведення до іншої військової частини за станом здоров`я, відмови за таким рапортом не отримував, на день подачі даного відзиву по справі перебуває в самовільному залишенні частини, тому підстави для задоволення його позовних вимог відсутні (а.с.43-44).

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Також з метою всебічного та об`єктивного вирішення даної справи по суті від ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відповідача, за клопотанням самого позивача та за ініціативою суду, за ухвалами суду від 21.10.2024р., від 20.01.2025р. та від 10.02.2025р. були витребувані необхідні копії документів, як стосуються призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ та докази надіслання ТЦК до військової частини довідки ВЛК №824 від 11.07.2024р. розгляд даної справи був продовжений згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 28.02.2025р. про що свідчить змісти наведених ухвал суду, наявних у справі (а.с.39,75,82).

Зазначені ухвали суду від 21.10.2024р., від 20.01.2025р. та від 10.02.2025р. відповідачем були отримані у його електронному кабінеті – 21.10.2024р., 20.01.2025р. та 11.02.2025р., відповідно, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, наявних у справі (а.с.41,77, 84).

Так,  останньою ухвалою суду від 10.02.2025р. через те, що відповідачем у відзиві наведені обставини щодо самовільного залишення позивачем військової частини без надання суду відповідних доказів, за ініціативою суду у порядку ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідача були  витребувані відповідні докази, а саме: копію відомостей з ЄРДР про порушення кримінального провадження стосовно факту самовільного залишення військової частини позивачем; копію наказу про звільнення з посади та призупинення військової служби позивача згідно до вимог ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», які повинні були бути надані суду протягом 5 календарних днів після отримання цієї ухвали суду (а.с.82)

Тобто, з урахуванням отримання відповідачем ухвали суду від 10.02.2025р. – 11.02.2025р., відповідачем повинні були надані суду копії витребуваних  документів у строк до  17.02.2025р. (з урахуванням вихідних днів) включно.

Разом з тим, станом на 28.02.2025р. відповідачем вимогу ухвали суду не виконані, про причини її не виконання  суд не повідомлено.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин, суд може розглянути справу за наявними в ній доказами згідно до  ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Отже, з урахуванням не надання доказів, на які відповідач сам посилався у своєму відзиві на позов, проте, суду не надав без поважної причини, навіть на вимогу  ухвали суду від 10.02.2025р. та з урахуванням того, що судом було вжито всіх залежних від нього заходів для надання таких доказів, суд вважає за можливе прийняти рішення у даній  адміністративній справі без наведених доказів  28.02.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із  наявних копій  документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 з 12.07.2024р. проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом по мобілізації у військовому званні -солдата, зокрема, у період з 23.08.2024р. у Військовій частині НОМЕР_1 ,  на посаді старшого стрільця 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону з 25.08.2024р. згідно копій Витягів з наказів №57-РС, №250, що підтверджується копією паспорта позивача, копією військового квитка позивача, копіями Витягів з наказів від   25.08.2024р. №57-РС, №250 (а.с.9,11-15,47,79).

На вказану вище посаду командиром в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) позивача було призначено на підставі пункту 117 Положення №1153/2008 25.08.2024р. за наказом №57-РС про що свідчить копія Витягу з відповідного наведеного наказу (а.с.79).

Також, 25.08.2024р.  командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) був прийнятий наказ  з приводу того, що позивача, призначеного на посаду старшого стрільця 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, вважати таким, що 25.08.2024р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання особливо важливих завдань, що підтверджується змістом копії Витягу з наказу №250 (а.с.47).

Окрім того, і 23.08.2024р.  командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдата, призваного по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного на посаду у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , було зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових завдань – з вечері 23.08.2024р. згідно до пункту 24  наказу №248,  копія Витягу з якого наявна справі (а.с.46).

Позивач, не погоджуючись з вищенаведеним наказом від 23.08.2024р. №248 про зарахування його на посаду солдата, старшого стрільця, звернувся з даним позовом до суду.

Разом з тим, зі змісту пункту 24 оспорюваного Витягу із наказу №248 від 23.08.2024р.(по стройовій частині) судом встановлено, що вказаний наказ містить інформацію тільки про зарахування позивача до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових завдань – з вечері 23.08.2024р., що фактично не є предметом спору,  і не містить інформацію про зарахування (призначення) позивача на посаду старшого стрільця, що є предметом цього спору.

Проте, встановивши наведене, судом під час розгляду даної справи, було витребувано від відповідача  копію наказу про призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ та суду було надано копію Витягу із наказу №57-РС від 25.08.2024р., за змістом п.220 якого встановлено, що позивача було призначено на посаду старшого стрільця ДШВ, що  фактично оспорюється позивачем та є предметом цього спору, а тому, суд, із аналізу наведених обставин, приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та розглянути питання правомірності прийняття відповідачем наказу про призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ в/ч НОМЕР_1 без урахування висновків ВЛК саме згідно пункту 220 наказу №57-РС від 25.08.2024р., що фактично, є предметом заявленого позивачем позову, виходячи з вимог ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково в частині визнання протиправним та скасування  пункту 220 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 25.08.2024р. №57-РС, виходить з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами частини 4 статті 2  вказаного вище Закону, передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби – ч.7 ст.6 Закону №2232-ХІІ.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008р. (далі – Положення №1153/2008).

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом- п.2 Положення №1153/2008.

Також згаданим пунктом передбачено, що за призовом громадяни проходять, зокрема, військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Право  видавати  накази по особовому складу щодо призначення та звільнення з військових посад, надається, зокрема, командирам військових частин згідно до вимог пункту 12 Положення №1153/2008.

Згідно до вимог абзацу 3  підпункту 3 пункту 82 Положення №1153/2008 передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється, на нижчі посади, зокрема, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

У відповідності до вимог пункту 3 Положення №1153/2008 встановлено, що громадяни, які, зокрема, призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби наказом Міністерства оборони України 14.08.2008р. №402 було затверджене Положення про військово-лікарську комісію у Збройних Силах України, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800 (далі – Положення №402).

За п.1.1  підрозділу 1 розділу І - це Положення №402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Військово-лікарська експертиза – це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби – п.1.2 підрозділу 1 розділу І Положення №402.

У відповідності до п.1.3  підрозділу 1 розділу І Положення №402 передбачено, що серед основних завдань військово-лікарської експертизи визначено таке завдання як, зокрема, добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.

Приписами п.2.1  підрозділу 2 розділу І згаданого Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

У відповідності до вимог п.1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема:

- до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

- військовослужбовців до військової служби;

- військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

- військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення.

У Додатку 1 до Положення №402 «Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби» (далі – Розлад хвороб») наведений перелік назв хвороб/станів здоров`я та їх співвідношення з придатністю чи непридатністю до проходження військової служби.

Так, згідно статті 61 «б»  графи ІІ Розладу хвороб, передбачено, що  військовослужбовці з помірними порушеннями функцій придатні у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Таким чином, із аналізу  наведених вище приписів чинного законодавства у сфері проходження військової служби слідує, що  при призначенні на посади за військовими спеціальностями військовослужбовців, призваних по мобілізації, в особливий період,  командири військових частин мають обов`язок враховувати стан здоров`я кожного військовослужбовця щодо його придатності до військової служби згідно переліку  наведених вище Розладу хвороб за інформацією наданою військово-лікарськими комісіями,  що оформлюється висновками (постановами, свідоцтвами, довідками) таких ВЛК, які є обов`язковими до виконання.

Так, у ході судового розгляду судом встановлено, що 09.07.2024р. 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено медичний огляд позивача – ОСОБА_1 з метою визначення придатності його до проходження військової служби за результатами якого було складено Картку обстеження та медичного огляду військовослужбовця від 10.07.2024р.  та Довідку військово-лікарської комісії від 11.07.2024р. за №824, копії яких наявні у справі (а.с.17-18).

Згідно висновку згаданої Картки обстеження та Довідки ВЛК від 11.07.2024р. №824 позивача визнано придатним до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв`язку, охорони, оперативного забезпечення на підставі статті 61 «б» графи ІІ Розладу хвороб (а.с.17-18).

Також, відповідна інформація про те, що 10.07.2024р. медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний придатним до військової служби за гр.ІІ ст.61 «б» Розладу хвороб (наказ Міноборони СЗРУ від 2008р. №402) міститься і у пункті НОМЕР_2 військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 11.07.2024р., копія якого  наявна у справі (а.с.11-15).

А відповідно, із аналізу наведених встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства у сфері проходження військової служби, слідує, що при призначенні позивача на посаду старшого стрільця Десантно-штурмового відділення Десантно-штурмового взводу, Десантно-штурмової роти, Десантно-штурмового батальйону, ВОС – 100868Д в/ч НОМЕР_1 згідно пункту 220 наказу від 25.08.2024р. №57-РС, командир Військової частини НОМЕР_1 мав обов`язок врахувати вищенаведений стан здоров`я позивача  щодо  придатності до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв`язку, охорони, оперативного забезпечення на підставі статті 61 «б» графи ІІ Розладу хвороб згідно інформації, яка наявна у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, а також і аналогічної інформації, яка міститься і у копії згаданого вище військового квитка позивача (а.с.11-15, 17-18).

Разом з тим, при призначенні позивача на згадану вище посаду за  п.220 оспорюваного наказу №57-РС від 25.08.2024р. врахування стану здоров`я позивача щодо придатності його до проходження військової служби  саме на підставі статті 61 «б» графи ІІ Розладу хвороб, що відображено було, у тому числі і у військовому квитку позивача (відповідач сам зазначає про це у відзиві на позов – а.с.44), відповідачем суду не надано.

Враховуючи проаналізовані вище встановлені судом обставини та приписи чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при призначенні позивача на посаду старшого стрільця Десантно-штурмового відділення Десантно-штурмового взводу, Десантно-штурмової роти, Десантно-штурмового батальйону, ВОС – 100868Д в/ч НОМЕР_1 згідно  оспорюваного пункту 220 наказу від 25.08.2024р. №57-РС фактично інформація про стан здоров`я позивача про придатність його до проходження військової служби на підставі статті 61 «б» графи ІІ Розладу хвороб, яка  містилася не тільки у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, а й у пункті НОМЕР_2 військового квитка позивача, командиром в/ч НОМЕР_1 була безпідставно проігнорована, що є порушенням відповідачем вимог Закону №2232-ХІІ, абзацу 3  підпункту 3 пункту 82 Положення №1153/2008, п.2.1 підрозділу 2 розділу І Положення №402 в частині  того, що постанови (довідки) ВЛК є обов`язковими до виконання  та ст.61 «б» графи ІІ Розладу хвороб, що є Додатком 1 до Положення №402.

При цьому, судом враховується і те, що у відзиві на позов відповідачем фактично визнано той факт, що при призначенні позивача на посаду старшого стрільця ДШВ за оспорюваним наказом, відповідачеві було відомо про інформацію, яка була зазначена у військовому квитку позивача  про те, що 10.07.2024р. медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач визнаний придатним до військової служби за групою ІІ Розладу хвороб (а.с.44).

Проте, за наявності такої інформації (про придатність позивача до проходження військової служби лише на підставі ст.61 «б» графи ІІ Розладу хвороб) у відповідача, врахування її при призначенні позивача на посаду старшого стрільця ДШВ за п.220 наказу №57-РС від 25.08.2024р., відповідачем суду не надано.

Також суд зазначає, що за наявності у штаті в/ч НОМЕР_1 фахівця в галузі права – начальника юридичної служби, майора юстиції ОСОБА_2 , який є помічником командира в/ч, останній мав обов`язок перевірити всі документи стосовно придатності позивача до проходження військової служби в ДШВ, у тому числі, і інформацію, яка містилася у пункті НОМЕР_2 військового квитка позивача, проте, без пояснення суду причин була протиправно проігнорована, що призвело до порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача та прийняття  пункту 220 оспорюваного наказу №57-РС від 25.08.2024р. всупереч вимог Закону №2232-ХІІ,  ст.61 «б» графи ІІ Розладу хвороб  згідно Додатку 1 до Положення №402.

Тому, із наведеного, слід дійти висновку, що оскільки судом встановлено, що призначення позивача на вищезгадану посаду старшого стрільця ДШВ в/ч НОМЕР_1  за п.220  наказу командира в/ч НОМЕР_1 №57-РС від 25.08.2024р. відбулося без дотримання відповідачем вищенаведених вимог законодавства щодо придатності позивача до проходження військової служби лише на підставі ст.61 «б» графи ІІ Розладу хвороб згідно Додатку 1 до Положення №402, що не спростовано відповідачем жодними доказами, а, відповідно, такий оспорюваний пункт 220 наказу №57-РС підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Окрім того, слід зазначити, що виконання правил, установлених абзацом 3  п.п.3 пункту 82 Положення №1153/2008 щодо призначення на посади військовослужбовців з урахуванням стану здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, є імперативним  обов`язком суб`єкта владних повноважень,  проте, у даних правовідносинах,  такий обов`язок   відповідачем,  було проігноровано.

З огляду на наведені вище встановлені судом обставини порушення суб`єктом владних повноважень у справі своєї ж процедури прийняття рішень (оспорюваного пункту 220 наказу №57-РС), встановленої абз. 3 п.п.3 п.82 Положення №1153/2008, недотримання проаналізованих вище приписів наведеного законодавства щодо призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ всупереч придатності позивача до військової служби лише у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв`язку, охорони, оперативного забезпечення на підставі статті 61 «б» графи ІІ Розладу хвороб, що було проігноровано відповідачем, суд приходить до висновку, що оспорюваний п.220 наказу  командира в/ч №57-РС від 25.08.2024р.  є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77  наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак,  відповідачем   не було  наведено  жодних  підстав та не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчити про правомірність прийняття   оспорюваного пункту 220 наказу командира в/ч №57-РС від 25.08.2024р., з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи представника відповідача у відзиві на позов з приводу того, що в/ч не здійснювались заходи з призову позивача на військову службу, дані заходи здійснюють РТЦК, з огляду на те, що наведені обставини не є предметом цього спору, а позивачем  у межах даної справи оспорюється  призначення  його на посаду старшого стрільця у ДШВ в/ч НОМЕР_1 за оспорюваним пунктом 220 наказу №57-РС від 25.08.2024р., який було прийнято саме посадовою особою відповідача без урахування його стану здоров`я, інформація про що була відома відповідачеві, оскільки була відображена як у пункті 13 військового квитка позивача, так і у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, яка в обов`язковому порядку мала бути врахована відповідачем у відповідності до абз.3 п.п.3 пункту 82 Положення №1153/2008.

Також судом критично надається оцінка доводам відповідача  про те, що позивача було призначено на посаду старшого стрільця ДШВ відповідно до наказу (по стройовій частині) від 25.08.2024р. №250, оскільки  зазначене не відповідає дійсності, так як зміст цього наказу свідчить про те, що позивача слід вважати таким, що посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою, підставою зазначено саме наказ командира в/ч (по о/с) №57-РС від 25.08.2024р. (а.с.47).

Тобто, із наведеного слідує, що за наказом №250 від 25.08.2024р. позивач не призначався на посаду, а був призначений на посаду старшого стрільця ДШВ саме за пунктом 220 наказу №57-РС від 25.08.2024р., що і  оспорюється позивачем у межах цієї справи.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи представника відповідача з приводу того, що позивач із рапортом у встановленому законом порядку про переведення до іншої військової частини, у зв`язку з тим, що не придатний для проходження військової служби у ДШВ не звертався, з огляду на те, що, по-перше, позивач, як військовослужбовець на даному етапі прибуття до в/ч за призовом по мобілізації, на особливий період, не мав обов`язку подачі рапорту про його призначення на посаду; по-друге, зазначені наведені обставини не звільняють відповідача, як суб`єкта владних повноважень, від обов`язку прийняття рішень (наказів) про призначення на посади військовослужбовців з урахуванням їх стану здоров`я, що прямо передбачено абз. 3 п.п.3 п.82 Положення №1153/2008.

Також є неспроможними і аргументи відповідача з приводу того, що позивач відповідно до наказу №274 від 18.09.2024р. не прибув після стаціонарного лікування, тому вважається таким, що самовільно залишив частину, оскільки відповідних доказів відкриття кримінального провадження, звільнення з посади позивача з дотриманням вимог ст.24 Закону  2232-ХІІ на вимогу суду відповідачем без поважних причин суду не надано.

Наведені обставини  виявлені судом при розгляді цієї справи  порушення відповідачем вимог вищенаведеного  законодавства не  спростовують.

Слід зазначити, що відповідні докази (самовільного залишення частини позивачем та звільнення з посади) витребовувалися у відповідача ухвалою суду від 10.02.2024р., яка була отримана відповідачем 11.02.2024р. (а.с.82,84), проте, ця ухвала суду без поважної причини також  була відповідачем проігнорована, наведені докази суду не надані у встановлений судом строк, тому суд  розглядає справу за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інші аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, не беруться судом до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених судом фактів порушення відповідачем процедури прийняття оспорюваного пункту 220 наказу №57-РС від 25.08.2024р. встановленої  абзацом 3 п.п.3 п.82 Положення №1153/2008 (призначення на посаду з урахуванням стану здоров`я позивача).

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем  як суб`єктом владних повноважень оспорюваного п.220 наказу командира в/ч №57-РС в частині призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ без урахування його стану здоров`я на підставі ст.61 «б» графи ІІ Розладу хвороб  Додатку 1 до Положення №402 згідно довідки ВЛК від 11.07.2024р. №824, суд приходить до висновку, що посадова особа відповідача (командир в/ч) при прийнятті наведеного пункту наказу діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже,  судом встановлено, що при прийнятті  оспорюваного п.220 наказу командира в/ч №57-РС щодо призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ без врахування стану здоров`я позивача на підставі ст.61 «б» графи ІІ Розладу хвороб Додатку 1 до Положення №402 згідно довідки ВЛК від 11.07.2024р. №824, відповідач допустив  порушення  прав, свобод  та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування  у оспорюваній частині.

Також і підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача призначити позивача, призваного по мобілізації, на посаду з урахуванням  його  стану здоров`я,  відображеного у довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824 та інформації, яка міститься у п.13 військового квитка позивача про придатність до військової служби за гр. ІІ ст.61 «б» Розладу хвороб Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402, а саме: «придатний до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв`язку, охорони, оперативного забезпечення», які є похідними вимогами та є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача згідно до вимог ст.13 Конвенції  про захист прав людини та основоположних свобод, виходячи з вимог ч.2 ст.9, ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, позовні вимоги позивача про визнання протиправним наказу №248 від 23.08.2024р. про зарахування позивача до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових дій – з вечері 23.08.2024р.(а.с.46) задоволенню не підлягають, оскільки фактично  його приписи не порушують  прав, свобод та інтересів позивача, цим наказом позивач не призначався на посаду старшого стрільця ДШВ, що є предметом цього спору, а тому  наведений спосіб захисту порушеного права не є належним, оскільки у даному контексті його скасування  не призведе до відновлення його порушених прав в частині призначення його на посаду старшого стрільця ДШВ у відповідності до вимог ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і позовні вимоги в частині прийняття рішення (наказу) про переведення його на службу відповідно до рішення ВЛК та проведення з ним відповідного розрахунку задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, переведення з посади на посаду здійснюється за відповідним рапортом військовослужбовця, який позивачем не подавався (таких доказів матеріали справи не містять); по-друге, у даних правовідносинах судом визнано протиправним та скасовано  пункт 220 наказу №57-РС від 25.08.2024р. про призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ в/ч НОМЕР_1 , а відповідно, належним способом захисту у даному випадку буде саме зобов`язання відповідача  не перевести, а призначити позивача на посаду з урахуванням його стану здоров`я, яке міститься у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, у пункті 13 військового квитка позивача а саме: «придатний до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв`язку, охорони, оперативного забезпечення про придатність до військової служби за гр.ІІ ст.61 «б» Розладу хвороб Наказу Міністерства оборони України  від 14.08.2008р. №402».

Що ж стосується позовних вимог щодо проведення з позивачем відповідного розрахунку, то ці вимоги позивача мають наслідком призначення його на посаду з урахуванням його стану здоров`я за даним судовим рішенням після набрання ним законної сили, а відповідно, ці вимоги позивача направлені на захист права на майбутнє, що не відповідає приписам ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено захист уже порушених прав, а не тих, які можливо будуть порушені у майбутньому.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача   підлягають  задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи, що позивач як військовослужбовець  звільнений від сплати судового збору за даним позовом згідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому у адміністративного суду відсутні будь-які підстави для їх розподілу у порядку, встановленому ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262  Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу №248 від 23.08.2024р. та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 220 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №57-РС від 25.08.2024 року в частині призначення солдата ОСОБА_1 – старшим стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону, ВОС – 100868Д.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) призначити солдата ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), призваного по мобілізації, на посаду з урахуванням  його  стану здоров`я,  відображеного у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824 та інформації, яка міститься у п.13 військового квитка позивача, а саме: «придатний до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв`язку, охорони, оперативного забезпечення про придатність до військової служби за гр.ІІ ст.61 «б» Розладу хвороб Наказу Міністерства оборони України  від 14.08.2008р. №402».

У  задоволенні решти  позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва