Справа № 225/3518/17

провадження № 1-в/632/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – судді Журавель О.О., за участю секретаря судового засідання Самарської А.В., прокурора Коваленка Ю.В., захисника – Дмітрієвої Л.М. (у режимі відео конференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Торецьк Донецької області, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ), -

В С Т А Н О В И В:

ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» звернулась до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з поданням про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).

В обґрунтування клопотання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)»  посилається на те, що Законом № 3886-ІХ вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано, у зв`язку з чим просить засудженого  ОСОБА_1  у зв`язку з усуненням караності вчинених ним діянь звільнити від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року та за ч. 3 ст. 185 КК України за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року.

Представник адміністрації ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» надав суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, на задоволенні подання наполягає.

Засуджений ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив подання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення подання не заперечував.

Захисник у судовому засіданні вважала, що, у зв`язку з усуненням караності вчинених засудженим діянь, ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно із ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши матеріали особової справи та подання, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір податкової соціальної пільги складає 50відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи необхідно визначати станом на 01 січня поточного року в якому було вчинено кримінальні правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року ОСОБА_1  засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до 01 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено остаточне покарання  у виді 03 років 06 місяців позбавлення волі.

Зазначений вирок набрав законної сили 08 вересня 2017 року.

Станом на 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 грн., станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн.

Даним вироком ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень:

- крадіжки (ч. 1 ст. 185 КК України), що мала місце у липні 2016 року (більш точну дату вчинення не встановлено), чим завдано матеріальної шкоди на суму 500 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце у липні 2016 року (більш точну дату вчинення не встановлено), чим завдано  матеріальної шкоди на суму 2900 грн.,  що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце у липні 2016 року (більш точну дату вчинення не встановлено), чим завдано матеріальної шкоди на суму 500 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце у липні-серпні 2016 року (більш точну дату вчинення не встановлено), чим завдано матеріальної шкоди на суму 480 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце у січні 2017 року (більш точну дату вчинення не встановлено), чим завдано   матеріальної шкоди на суму 14714 грн. 40 коп. грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце 18 січня 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 390 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК України), що мала місце 03 лютого 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 2500 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце 07 лютого 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 560 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце 09 лютого 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 800 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце 09 лютого 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 300 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК України), що мала місце 17 лютого 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 340 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 03 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, та, остаточно призначено покарання у виді 03 років 07 місяців позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 16 грудня 2017 року.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн.

Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень:

-крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце 05 квітня 2017 року, чим завдано  матеріальної шкоди на суму 4204 грн. 80 коп., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

- крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК України), що мала місце у період з 06 по 10 квітня 2017 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 670 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК України), що мала місце у період з 06 по 10 квітня 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 220 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України до 07 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань призначено покарання у виді 08 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, остаточно призначено покарання у виді 09 років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання за цим вироком покарання частково відбуте за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року. Зараховано в строк відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення за період з 24 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року, включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 04 квітня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання. ОСОБА_1 вважається засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України до 07 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання у виді 08 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року призначено покарання у виді 09 років позбавлення волі. У строк покарання за цим вироком зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року.

Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року набрав законної сили 14 червня 2018 року.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн.

Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень- крадіжок:

Крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК України), що мала місце наприкінці січня 2017 року, чим завдано матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 на суму 375 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК України), що мала місце на початку лютого 2017 року, чим завдано   матеріальної шкоди на суму 630 грн., чим завдано матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце на початку квітня 2017 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 2796 грн. 94 коп., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

Крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК України), що мала місце на початку квітня 2017 року, чим завдано  матеріальної шкоди на суму 1486 грн. 92 коп.; що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

-умисного вбивства (за ч. 1 ст. 115 КК України).

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), зокрема, із проникненням настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Водночас, суд звертає увагу, що розглядаючи клопотання, подане в порядку статті 537 КПК України, суд позбавлений можливості скасовувати або змінювати вирок, який набрав законної сили, зокрема змінювати кваліфікацію діянь або виключати з мотивувальної частини вироку посилання на епізоди крадіжки, чи призначати інше покарання з урахуванням того, що була усунута караність епізодів, які входили у повторність тотожних кримінальних правопорушень.

Отже, щодо застосування положень Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року до діянь, за вчинення яких засуджено  ОСОБА_1  за вироками Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року, Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, суд доходить таких висновків.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України до 07 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання у виді 08 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року призначено покарання у виді 09 років позбавлення волі.

Діяння, за вчинення яких засуджено ОСОБА_1 за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України (епізод крадіжки із проникненням щодо епізодів, яким завдано шкоду потерпілій ОСОБА_2 на суму 375 грн. та 630 грн.), наразі не може вважатися кримінально караними правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України необхідно звільнити.

Водночас, застосування положень Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року до покарання за цим вироком суду за ч. 2 ст. 185 КК України є неможливим, оскільки воно було призначено за двома епізодами, один із яких залишається кримінально караним, за епізодом завдано матеріальної шкоди на суму 2796 грн. 94 коп., тобто перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що унеможливлює застосування положень Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року до покарання за цим вироком суду за ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, за вказаним вироком ОСОБА_1 також засуджено за ч. 1 ст.115 КК України, яке є кримінально-караним діянням.

Отже, призначене ОСОБА_1 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України залишається не зміним.

Остаточне покарання ОСОБА_1 визначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року,  ОСОБА_1  засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 03 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, та, остаточно призначено  покарання у виді 03 років 07 місяців позбавлення волі.

Суд приймає до уваги, що епізоди, що кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, які мали місце з 06 по 10 квітня 2017 року, наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України необхідно звільнити.

Водночас, зазначеним вироком ОСОБА_1 було призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України – за епізодом, вартість викраденого майна якого становить 4204 грн. 80 коп., тобто перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що унеможливлює застосування положень Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року до покарання за цим вироком суду за ч. 2 ст. 185 КК України.

Отже ОСОБА_1 необхідно вважати засудженим за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України, без застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, що у даному випадку немає вирішального значення при призначенні остаточного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року

Щодо вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до 01 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 03 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено остаточне покарання у виді 03 років 06 місяців позбавлення волі, ( зазначене покарання було частково приєднано на підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання, призначеного за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року), суд звертає увагу на таке.

Дійсно частина діянь, за вчинення яких засуджено  ОСОБА_1  наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, зокрема, за епізодами, що мали місце у липні 2016 року (завдано  матеріальної шкоди   на суму 500 грн. потерпілій ОСОБА_3 ) наприкінці липня 2016 року (завдано   матеріальної шкоди на суму 500 грн. потерпілій ОСОБА_3 ); у липні-серпні 2016 року ( завдано матеріальної шкоди на суму 480 грн. потерпілій ОСОБА_3 ); 18 січня 2017 року (завдано   матеріальної шкоди на суму 390 грн. потерпілому ОСОБА_4 ); 07 лютого 2017 року (завдано   матеріальної шкоди на суму 560 грн. потерпілій ОСОБА_3 ); 09 лютого 2017 року  (завдано   матеріальної шкоди на суму 800 грн.); 09 лютого 2017 року  (завдано  матеріальної шкоди на суму 300 грн. потерпілій ОСОБА_3 ); 17 лютого 2017 року (завдано матеріальної шкоди на суму 340 грн. потерпілій ОСОБА_5 ), оскільки вартість майна, за викрадення яких останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Водночас, у даному випадку не має вирішального значення декриміналізація дій ОСОБА_1 щодо вищезазначених епізодів, окрім першого, оскільки зазначеним вироком ОСОБА_1 було призначено одне покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - за восьма епізодами кримінальних правопорушень, з яких 2 епізоди що мали місце: у липні 2016 року (завдано матеріальної шкоди на суму 2900 грн.) та у січні 2017 року (завдано матеріальної шкоди на суму 14714 грн. 40 коп.)-залишаються кримінально караними , а також за ч. 3 ст. 185 КК України було призначене одне покарання за 2 епізодами, з яких 1 епізод що мав місце 03 лютого 2017 року (завдано матеріальної шкоди на суму 2500 грн.) - залишається також кримінально караним, а тому покарання, призначене за епізодами, якими завдано матеріальної шкоди на суму 2900 грн., 14714 грн. 40 коп., 2500 грн, із застосуванням ст. 70 КК України залишається незмінним.

При цьому, діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 за вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року ОСОБА_1 (епізод, який мав місце на початку липня 2016 року завдано матеріальну шкоду на суму 500 грн.), наразі не може вважатися кримінально караними правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України необхідно звільнити.

Отже,  ОСОБА_1  необхідно вважати засудженим за вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, що у даному випадку також немає вирішального значення при призначенні остаточного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року.

При цьому суд враховує, що на стадії виконання вироків суд не може вирішити питання щодо наявності підстав вважати  ОСОБА_1  засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України (перекваліфікації його дій) за епізодами, що мали місце 03, 17 лютого 2017 року (вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року), з 06 квітня по 10 квітня 2017 року (вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року), у січні, лютому 2017 року (вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року), адже прийняття такого рішення можливе лише відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України під час судового провадження, а його постановлення в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України не передбачено.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що засудженого ОСОБА_1 необхідно вважати таким, що засуджений за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, та, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року та попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року (без застосування ч.1 ст.70 КК України), до остаточного покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі .

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України необхідно звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 09 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що засуджений за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, та, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06 квітня 2018 року, що змінений в частині призначеного покарання Апеляційним судом Донецької області від 14 червня 2018 року та попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року (без застосування ч.1 ст.70 КК України), до остаточного покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, а засудженим протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Суддя:О. О. Журавель