ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/377/25

03 березня 2025 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 09.11.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 01.10.2001 по 31.12.2001 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.11.1984,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 09.11.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 65-ти років, 13.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

21.11.2024 отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до якого долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 про відмову у призначенні пенсії за віком.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 зазначено, що пенсійний вік позивача становить 65 років; страховий стаж - 14 років 10 місяців 12 днів. Вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.1984 з 01.10.2001 по 31.12.2001, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також зазначено, що трудову угоду від 01.10.2001 не взято до уваги, оскільки прізвище " ОСОБА_2 " не співпадає з паспортними даними " ОСОБА_3 ".

У зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

З такими діями щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи з 01.10.2001 по 31.12.2001 та, як наслідок, відмови у призначенні пенсії по віку, позивач не згідна, вважає неправомірними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.01.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

10.02.2025 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду поступив відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В заперечення вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.11.2024 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням №192050001684 від 19.11.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період з 01.10.2001 по 31.12.2001, оскільки відсутні відомості про сплату внесків в Індивідуальних відомостей про застраховану особу.

За наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складав 14 років 10 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області своїм правом не скористався та відзиву на позов не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 65-ти років, 13.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.11.2024 №1900-0204-8/56578 позивача повідомлено про рішення №192050001684 від 19.11.2024 про відмову у призначенні пенсії згідно заяви від 13.11.2024 №2128.

Зі змісту вказаного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 видно, що вік заявниці 65 років.

Необхідний страховий стаж становить не менше 15 років.

За наданими документами страховий стаж склав 14 років 10 місяців 12 днів.

За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.1984 з 01.10.2001 по 31.12.2001, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Трудову угоду №94 від 01.10.2001 не взято до розгляду, оскільки прізвище " ОСОБА_2 " не співпадає з паспортними даними " ОСОБА_3 ".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною третьою статті 26 цього Закону.

Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

При зверненні до органів Пенсійного фонду України 13.11.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала вік, передбачений частиною третьою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 65 років.

Однак при зверненні 13.11.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наданими до заяви документами про стаж, страховий стаж позивача склав 14 років 10 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком при необхідному не менше 15 років.

Відповідно рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.1984 з 01.10.2001 по 31.12.2001, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Трудову угоду №94 від 01.10.2001 не взято до розгляду, оскільки прізвище " ОСОБА_2 " не співпадає з паспортними даними " ОСОБА_3 ".

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку).

Так згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_3 від 01.11.1984 ОСОБА_1 у спірний період працювала:

запис №15 - 01.10.2001 прийнята на роботу на посаду продавця згідно трудової угоди №94, яка зареєстрована в Бережанському районному центрі зайнятості 01.10.2001 (підстава Тр. угода №94, зареєстр. в БРЦЗ 01.10.2001);

запис №16 - 31.12.2001 звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП (підстава Тр. угода №94 розірвана і знята з реєстр. 31.12.2001).

Запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу - гол. бухгалтера БРЦЗ А.Я. Шустакевич та скріплений печаткою установи.

Спірний період роботи позивача підтверджений також Трудовою угодою 94 між фізичною особою і працівником, укладеною 01.10.2001 між ОСОБА_4 і позивачем ОСОБА_1 .

Натомість, посилаючись на дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, в яких відсутня інформація, відповідач робить висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача вищезазначеного періоду та, відповідно, - підстав для набуття права на призначення пенсії за відсутності необхідних 15 років стажу.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Тому, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи.

Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по внесенні індивідуальних відомостей та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі індивідуальних відомостей та в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за оскаржуваний період для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплату пенсії.

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного внесення індивідуальних відомостей та належної сплати страхових внесків, а отже, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду її роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17.

У той же час, внаслідок невнесення відповідних відомостей на виконання роботодавцем обов`язку по сплаті страхових внесків у систему реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач позбавлена соціальної захищеності та стажу за час роботи у вищезгаданий період, що є недопустимим.

Відтак, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зарахувало до стажу позивача період роботи з 01.10.2001 по 31.12.2001.

Саме питання відмови в зарахуванні конкретного періоду роботи, до страхового стажу позивача, було спірним під час призначення пенсії позивачу, та оскаржується позивачем.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи 01.10.2001 по 31.12.2001 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.11.1984.

В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 09.11.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то судом враховано наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.

Суд зауважує, що належним відповідачем за позовними вимогами позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії від 13.11.2024 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, яке є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області суд покладає обов`язок зарахувати вказаний вище період до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

В даному випадку для встановлення належного відповідача визначальним є те, структурний підрозділ якого пенсійного органу розглядав заяву позивача про призначення пенсії від 13.11.2024 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, яке визнано судом протиправним і скасовано.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,60 грн, що підтверджується квитанцією №4 від 09.12.2024.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (частина третя статті 139 КАС України)

Зважаючи на те, що суд задовольняє позов частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2024 №192050001684 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 01.10.2001 по 31.12.2001 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.11.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено і підписано 03 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.