Провадження номер 2-а/741/14/25

Єдиний унікальний номер 741/1525/24

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

за участі секретарів судового засідання Багмута О.С., Кузьменка І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Яременка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції  ВП № 4  (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, лейтенанта поліції Кульгейка Олексія Михайловича про визнання незаконними дій  та скасування постанови про  накладення адміністративного стягнення,  

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 року  представник позивача адвокат Яременко М.М., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цим адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою  серії ЕНА № 2599630 від 13 липня 2024 року інспектора СРПП  ВП № 4 (м. Носівка)  Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кульгейка О.М.  ОСОБА_1    за порушення п. 30.1 ПДР було притягнуто до адміністративної відповідальності   за ч. 6 ст. 121 КУпАП  та накладено стягнення у  виді штрафу у розмірі  850 грн. за те, що 13 липня 2024 року  о 18 год 17 хв у м. Носівка по вул. Гончарівка керував мототранспортом  Forte Surius, не зареєстрованим  протягом 10-ти днів з моменту придбання при обов`язковості його реєстрації.

Мотоцикл, яким керував, позивач придбав  05 липня 2024 року у магазині «Комфорт», що у м. Носівка, а тому десятиденний  термін  на реєстрацію  транспортного засобу станом на 13 липня 2024 року не сплив; про цю обставину він повідомляв  поліцейського та говорив, що у нього ( ОСОБА_1 ) наявна  тільки довідка-рахунок про оплату вартості мотоцикла.  

Однак, попри пояснення ОСОБА_1 інспектор Кульгейко О.М. усе ж таки  виніс оскаржувану постанову та наклав на нього адміністративне стягнення.

Просив суд  позовні вимоги задовольнити,  визнати  незаконними дії інспектора сектору реагування патрульної поліції  ВП № 4  (м. Носіка)   Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, лейтенанта поліції Кульгейка Олексія Михайловича від 13 липня 2024 року, які виразилися у винесенні ним постанови серії ЕНА № 2599630 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у  виді штрафу в розмірі 850 грн., скасувати постанову  серії ЕНА № 2599630 від 13 липня 2024 року про накладення на нього  адміністративного стягнення у  виді штрафу в розмірі 850 грн. і справу закрити.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 26 липня 2024 року відкрито позовне провадження у даній справі та постановлено  розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 10).

Одночасно, визначено відповідачеві Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, який обраховувати з дня вручення копії указаної ухвали.

07   серпня    2024    року   на   адресу    суду від  третьої особи – інспектора СРПП ВП № 4 (м. Носівка) Кульгейка О.М. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , за змістом якого відповідач просить у задоволенні  позовних вимог  відмовити у повному обсязі. Зазначає, що 13 липня 2024 року о 18 год 17 хв.  по вул. Гончарівка в м. Носівка  Ніжинського району Чернігівської   області  нарядом СРПП ВП № 4  (м. Носівка)  у складі інспектора СРПП ВП № 4 (м. Носівка) Кульгейка О.М.  та поліцейського СРПП ВП № 4 (м. Носівка) Ізбенка Д.С. було зупинено мототранспорт «Forte Surius»,  не зареєстрований протягом 10-ти днів з моменту придбання  при обов`язковій його реєстрації, під керуванням  ОСОБА_1 , чим останній    порушив    п. 30.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП. Водієві інспектором СРПП ВП № 4 (м. Носівка)  було роз`яснені причину зупинки та здійснено вимогу щодо пред`явлення посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб,  його права згідно зі ст. 268 КУпАП, строки оскарження постанови  згідно зі ст. 289 КУпАП та ст. 63 Конституції України, після чого розпочато розгляд адміністративної справи. При складанні постанови здійснювалась  відеофіксація, якою підтверджено  вчинення позивачем відповідного правопорушення,  з якою просить суд  ознайомитись.

У судовому засіданні 27  лютого  2024 року позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю з правових  підстав, зазначених у ньому. Пояснив, що  дійсно 13 липня 2024 року бл. 18 год керував належним  йому мотоциклом  «Forte Surius», який не мав номерного знаку та не був зареєстрованим, оскільки був придбаним у магазині «Комфорт-Центр» м. Носівка лише 05 липня 2024 року, тобто на момент його зупинення поліцейськими 10-ти денний строк на реєстрацію не сплив. Про указані обставини  позивач повідомляв поліцейських, однак це залишилось поза їх увагою, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 КУпАП, а у подальшому   в    порядку    виконання постанови з нього стягнуто  подвійний розмір штрафу – 1700 грн. На сьогодні мотоцикл зареєстровано.

Представник позивача адвокат Яременко М.М. під час судового засідання позов уважав таким, що підлягає задоволенню, просив оскаржувану постанову від 13 липня 2024 року скасувати,    закрити    справу про адміністративне правопорушення та стягнути   понесені ОСОБА_1   процесуальні витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 5000 грн.

Відповідач представник  відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області  та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились та не повідомили про причини неявки,  належним чином були  повідомлені  про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення сторони позивача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  приходить до наступного висновку.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 9 КУпАП установлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності  до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.

За правилами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, зокрема,  частини шостої  статті 121.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулична-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, із змінами. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про   адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 2599630 від 13 липня 2024 року  ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було те, що ОСОБА_1 13 липня 2024 року о 18 год 17 хв у м. Носівка по вул. Гончарівка керував  мототранспортом «Forte Surius»,  не зареєстрованим  протягом 10-ти днів з моменту придбання при обов`язковості його реєстрації, чим порушив п. 30.1 Правил дорожнього руху України.

З накладної б/н від 05 липня 2024 року, виданої ФОП ОСОБА_3 , убачається ним відпущено, а ОСОБА_1 одержано  мотоцикл «Forte Surius» 150, ціна без ПДВ 38999 грн 00 коп. 

Фіскальним звітним чеком № 0028 від 05.07.2024  підтверджено факт оплати ФОП ОСОБА_3   суми 38999 грн 00 коп (а. с. 9).

Частиною 6 ст. 121 КУпАП передбачено покарання за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.

Відповідно до положень п. 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Системний аналіз даних положень п. 30.1 ПДР України свідчить про те, що у цих положеннях Правил на власника покладено обов`язок, зокрема, протягом 10 діб з моменту придбання (отримання) механічного транспортного засобу зареєструвати (перереєструвати)  їх в уповноваженому органі МВС.

Згідно з п.1.10 ПДР України власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З урахуванням положень п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Крім того, згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як визначено п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення    на     транспорті",    зміст    постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Разом з цим, для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП надав суду відеозапис події з нагрудного реєстратора на 1 диску (а.с.26).

Суд уживав заходів для  перегляду безпосередньо у судовому засіданні  відео з нагрудного відеореєстратора поліцейського, однак наявний у матеріалах справи DVD-R-диск  жодних записів не містить, тобто не є носієм  жодної  інформації і звуку.

Суд уважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові  не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС  України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі  був зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, суд уважає, що  станом на 13 липня 2024 року 10-ти денний строк реєстрації придбаного ОСОБА_1   05 липня 2024 року транспортного засобу - мотоциклу «Forte Surius 150» не сплив, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі слід закрити, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позову в частині визнання незаконними дій інспектора сектору реагування патрульної поліції  ВП № 4  (м. Носівка)   Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, лейтенанта поліції Кульгейка О.М., які виразились  у притягненні позивача до адміністративної відповідальності  за ч. 6 ст. 121 КУпАП та  накладенні стягнення у виді штрафу розміром 850 грн, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, окрім вимоги про скасування постанови, просить визнати її протиправною, однак, виходячи з положень ч. 3 ст. 286 КАС України, яка містить вичерпний перелік рішень суду за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, вимога ОСОБА_1 у цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи  вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має   бути    співмірним  із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. представник позивача   подав до суду: копію договору від 23 липня 2024 року про надання правової допомоги (а. с. 10), акт про надану правничу допомогу та розрахунок вартості правничої допомоги згідно з договором про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Яременком М.М.  та ОСОБА_1 23 липня 2024 року, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом на суму 5000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 23 липня 2024 року про прийняття від Кривші В.І суми 5000 грн.

У той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката.

Отже, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 300 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати позивача у даній справі складають 605 грн 60 коп. судового збору, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 77, 139, 229, 244, 246, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції  ВП № 4  (м. Носівка)   Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, лейтенанта поліції Кульгейка Олексія Михайловича про визнання незаконними дій та скасування постанови про  накладення адміністративного стягнення  задовольнити частково.

Скасувати постанову, винесену поліцейським ВП №4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кульгейком Олексієм  Михайловичем серії ЕНА № 2599630  від 13 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у  виді штрафу в розмірі 850 грн., і справу закрити.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять)  грн 60 коп. у рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 300 (триста)  грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання:  АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, адреса місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74, код  згідно ЄДРПОУ 40108651;

третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції  ВП № 4  (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кульгейко Олексій Михайлович, адреса місцезнаходження: 17100, вул. Центральна, буд. 15,  м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області.

Повне рішення складено 27 лютого 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА