КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/5025/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/10700/23

03 березня 2025року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельничук Ілони Вікторівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Каліушка Ф.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів та стягнення аліментів.

В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилось двоє спільних дітей - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

19.09.2019 Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2019 та до досягнення дітьми повноліття.

Зазначає, що починаючи з лютого 2022 року по квітень 2023 року діти проживали разом з батьком в м. Бад-Дюркгайм Федеративної Республіки Німеччини, де відвідували школу та повністю перебували на утриманні позивача, що свідчить про підстави для стягнення аліментів з відповідача в порядку компенсації понесених витрат за час їх проживання з батьком, розмір яких становить 75 024,00 грн.

З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з березня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 75 024,00 грн.

20.10.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І.В. за допомогою поштового відправлення «Укрпошта» на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову, яка обґрунтована тим, що з відзиву на позовну заяву позивачу стало відомо, що відповідач пред`явила до Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) судовий наказ Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2019 до виконання, у зв`язку із чим державним виконавцем було надано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, де встановлена, зокрема, заборгованість за час проживання дітей разом з батьком, а саме з лютого 2022 по квітень 2023 у розмірі 99 619,24 грн. При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву визнала факт того, що у вищевказаний період діти дійсно проживали разом з позивачем.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд здійснювати розгляд даної справи з урахуванням даної заяви, а саме, окрім стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей за час їх спільного проживання з батьком у розмірі 75 024,00 грн.; звільнити позивача від сплати аліментів на утримання дітей за період з березня 2022 по квітень 2023 у розмірі 99 619,24 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів та стягнення аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, 02 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мельничук І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідно до норм Сімейного кодексу України, вбачається, що стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли діти проживають з одним із батьків, то в іншого продовжує залишатися обов?язок по їх утриманню. У матеріалах справи наявні докази понесених витрат позивачем на утримання дітей, а також посвідки на проживання та докази навчання дітей зі школи, які також свідчать про витрати на дітей.

Вказує на те, що нарахування аліментів за період, коли діти не проживали з отримувачем аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти. На даний час відкрито виконавче провадження, в якому позивачу вже розраховано заборгованість незважаючи на те, що він добросовісно ставиться до своїх батьківських обов?язків, зокрема і щодо оплати аліментів.

Зазначає, що позивач не ухилявся та не ухиляється від сплати аліментів. Діти на даний час проживають з матір?ю у квартирі якої належить апелянту, також у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася третя дитина ОСОБА_6 , але він не вважав за необхідне звертатися до суду із позовом про зменшення стягнутих аліментів, адже вважав, що головне належним чином забезпечувати дітей і не надавати комусь із них переваги незважаючи на розірвання шлюбу.

21 січня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сініциної О.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що позивачу достеменно відомий той факт, що 08.07.2021 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва визначено місце проживання дітей разом із матір`ю. Як було зазначено у відзиві на первісну позовну заяву відповідачем та не спростовано позивачем, позивач на початку березня 2022 року разом із своєю дружиною та їх спільною дитиною вивіз дітей за кордон без погодження із відповідачкою, без її дозволу. На неодноразові звернення відповідачки, куди саме позивач вивіз спільних дітей, останній не надавав будь яку інформацію, допоки відповідачка самотужки не дізналася де саме перебувають її діти. Також позивачем не спростований той факт, що відповідачка неодноразово приїздила до Німеччини і в цей період часу діти знаходилися на її повному утриманні.

З урахуванням вище викладеного просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилось двоє спільних дітей - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19.09.2019 Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2019 року та до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.07.2021 визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено та не заперечується відповідачем, що починаючи з березня 2022 року по квітень 2023 року спільні діти сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали разом з позивачем в м. Бад-Дюркгайм Федеративної Республіки Німеччини.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей за період з березня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 99 619,24 грн., суд першої інстанції посилався на те, що позивач, будучи обізнаним про свій обов`язок зі сплати аліментів, самовільно вирішив не сплачувати їх, починаючи з лютого 2022 року по квітень 2023 року. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що тимчасове перебуванням дітей разом з батьком, не є підставою для звільнення позивача від сплати боргу за вищевказаний період.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України регламентовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Указаною нормою права імперативно встановлено право власності дитини на аліменти, які отримуються на неї одним із батьків, та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору (звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період із березня 2022 року по квітень 2023 року) однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживалі дити у визначений період часу, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, за змістом вказаної норми права особа, з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, може звернутися із відповідним позовом.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у встановленому законом порядку. Заявник вправі звернутися з заявою до суду щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23) викладено правовий висновок такого змісту: «Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

У справі, що переглядається, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що у період із березня 2022 року по квітень 2023 року неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживалиразом із батьком ОСОБА_1 .

Ураховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, встановивши, що у період із ерезня 2022 року по квітень 2023 року діти проживали разом із батьком, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стягнення з відповідача аліментів на дітей за умови, що вонипроживализ ним та перебувалина його утриманні у вказаний період, суперечить положенням статті 181 СК України, за змістом якої аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка визнавала та не заперечувала вказаного, зазначивши лише про те, що місце проживання дітей було за кордоном, оскільки батько вивіз їх через бойові дії в ФР Німеччина.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначала про те, що була не проти, аби діти проживали певний час з батьком, оскільки на території ФР Німеччина дітям буде безпечніше.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей за період з березня 2022 року по квітень 2023 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позивачем не надано суду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 191 СК України, ч. 1 ст. 81 ЦПК доказів того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати, у зв`язку з ухиленням останньої від їх сплати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Встановивши, що позивач не надавналежних і допустимих доказів, що вінвживавзаходів щодо одержання аліментів з відповідача, а остання ухилялась від їх сплати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сініциної О.П. про ухвалення додаткового рішення за наслідком розгляду цивільної справи №753/10700/23 - задоволено та ухвалено додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, 02 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мельничук І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року повністю.

Апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року обґрунтовує тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позов про стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів належить до не складних справ, а тому заявлені витрати у розмірі 30 000,00 грн. є значно завищеними.

Окрім того, судом не взято до уваги, що про стягнення витрат на правничу допомогу в дебатах, як того вимагає ЦПК України відповідачем не заявлялось, оскільки рішення суду було ухвалено за відсутності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу в частині доводів щодо неправильності висновків суду викладених у додатковому рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сініцина О.П. зазначала, що попередній розрахунок судових витрат, які вона понесла на правничу (правову) допомогу складає 30 000,00 грн. Докази понесення таких витрат будуть надані до суду в порядку передбаченому ст. 141 ЦПКУкраїни.

Зазначає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вказує на те, що позивач жодним чином не довів неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги, а лише зазначив про це, не надавши відповідних обґрунтованих пояснень або доказів неспівмірності.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

21 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сініцина О.П. подала до Дарницького районного суду м. Києва заяву про ухвалення додаткового рішення в якій просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати у розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог представник відповідача надала копію договору № 10/08/23-ЦП про надання правничої (правової) допомоги від 10 серпня 2023 року.

Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання вивчити документи, скласти позов та інші необхідні процесуальні документи та здійснити представництво Клієнта у Дарницькому районному суді міста Києва, Приморському районному суді м. Одеси, Київському апеляційному суді, Верховному Суді у справі № 753/10700/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В розділі 3 зазначеного договору сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги за даним Договором є фіксованим та складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень, які Клієнт сплачує Адвокату готівкою в день підписання даного Договору.

У разі збільшення або зміни Клієнтом в процесі розгляду справи позовних вимог, і якщо такі зміни вимагають від Адвоката додаткового часу. Сторони зобов`язуються переглянути гонорар та скласти додаткову угоду до даного Договору з корегуванням розміру гонорару, яка буде невід`ємною частиною даного договору.

Сторони досягли згоди, що в гонорар не входять обов`язкові платежі (судовий збір, оплата кореспонденції тощо), оплата яких необхідна для вирішення завдань, поставлених Клієнтом.

20 травня 2024 року між сторонами було підписано акт приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги 10/08/23-ЦП від 10 серпня 2023 року.

Відповідно до зазначеного акту адвокатом було надано наступні послуги: вивчення та аналіз документів наданих Клієнтом, консультація; пошук та аналіз правових висновків, викладених у Постановах Верховного Суду у даній категорії справ; вивчення позовної заяви, підготовка та складення відзиву на позовну заяву; вивчення заяви про зміну предмету позову, підготовка та складення відзиву на заяву про зміну предмету позову; участь представника в судових засіданнях у справі; підготовка та подання до Дарницького районного суду м. Києва заяви про ухвалення і додаткового рішення по справі. Фіксована вартість надання правової допомоги становить 30 000,00 грн.

ОСОБА_2 10 серпня 2023 року сплатила на користь адвоката Сініциної О.П. грошові кошти у розміні 30 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 10/08/23 про прийняття готівкових коштів.

Задовольняючи заяву представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення з позивача на користь відповідача виправ на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що заявлені відповідачем витрати є співмірними та обґрунтованими належними та допустимими доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи подані представником відповідача докази щодо понесених витрат на правничу допомогу та доводи заперечень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат, проте з урахуванням того, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції позовна заява підлягає частковому задоволенню (на 50%), то і витрати понесені відповідачем у суді першої інстанції підлягають зменшенню до 15 000,00 грн. пропорційно задоволенним позовним вимогам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сініцина О.П. просила суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження заявлених вимог до суду надала копію договору № 15/01/25-ЦП про надання правничої (правової) допомоги від 15 січня 2025 року.

Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання вивчити документи, скласти відзив па апеляційну скаргу та інші необхідні процесуальні документи та здійснити представництво Клієнта у Київському апеляційному суді у справі №753/10700/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В розділі 3 договору сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги за даним Договором в Київському апеляційному суді є фіксованим та складає 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, які Клієнт сплачує Адвокату готівкою в день підписання даного Договору.

У разі збільшення або зміни Клієнтом п процесі розгляду справи № 753/10700/23 на стадії апеляційного перегляду доручень, і якщо такі зміни вимагають від Адвоката додаткового часу, Сторони зобов`язуються переглянути гонорар та скласти додаткову угоду до даного Договору з корегуванням розміру гонорару, яка буде невід`ємною частиною даного договору.

Сторони досягли згоди, що в гонорар не входять обов`язкові платежі (судовий збір, оплата кореспонденції тощо), оплата яких необхідна для вирішення завдань, поставлених Клієнтом.

28 січня 2025 року між сторонами було підписано акт приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги 15/01/25-ЦП від 25 січня 2025 року.

Відповідно до зазначеного акту адвокатом було надано наступні послуги: вивчення та аналіз апеляційної скарги, консультація; підготовка та складення відзиву на апеляційну скаргу; подання відзиву на апеляційну скаргу в установлені судом строки. Фіксована вартість надання правової допомоги становить 15 000,00 грн.

ОСОБА_2 15 січня 2025 року сплатила на користь адвоката Сініциної О.П. грошові кошти у розміні 15 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 15/01/25 про прийняття готівкових коштів.

Аналізуючи подані представником відповідача докази щодо понесених витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення витрат, проте з урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (на 50%), то і витрати понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню та стягненню з позивача на користь відповідача витрати у розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельничук Ілони Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Звільнити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла у період з березня 2022 року по квітень 2023 року, стягнених із нього судовим наказом виданим Дарницьким районним судом м. Києва 19 вересня 2019 року (справа № 753/17936/19) на користь ОСОБА_2 на дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) на дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2019 року та до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сініциної Оксани Петрівни задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 500,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: