Дата документу 31.10.2011                 Справа №  2-3475/11

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25          жовтня 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя  у  складі:

головуючого           судді  Козлової Н.Ю.

при секретарі          Васильєвої Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні    цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,  третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4,  про визнання недійсним  довіреності та договору дарування

ВСТАНОВИВ:

        У лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Леніського районного.Запоріжжя з позовною заявою  про визнання недійсним довіреності та договору дарування, вказавши у позові, що  22.05.2002 року ОСОБА_5 видав  на  ім.”я ОСОБА_3  доручення на право управління та розпорядження всім йому належним майном. 28.05.2002 року, ОСОБА_3 склала договір дарування з ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_2   У 2004 році,  за висновками судової психіатричної експертизи  гр..ОСОБА_5 був визнаний недієздатним.  Позивач вважає, що вищезазначена  довіреність та договір дарування порушують його права як фактичного користувача даного гаражу, просить суд визнати недійсною довіреність, посвідчену приватним нотаріусом ЗМНО  ОСОБА_4 22.05.2002 року та визнати недійсним договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО  ОСОБА_4  28.05.2002 року.

У судовому засіданні позивач та його представник, наполягаючи на позові пояснював суду, що 22.05.2002 року гр. ОСОБА_5, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1, було складене доручення на ім”я  ОСОБА_3, на право управління та розпорядження всім  належним йому майном. Через декілька днів, а саме 28.05.2002 року,  ОСОБА_3, склала  договір  дарування на гараж АДРЕСА_2, на користь свого чоловіка - ОСОБА_2 Але, за висновками судової  психіатричної експертизи від 15.11.2004 року, гр. ОСОБА_5, на момент укладення ним вищевказаного доручення не міг розуміти значения своїх дій та керувати ними.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки  відповідно  до рішення  суду про визнання гр. ОСОБА_5 недієздатним немае, то його статус є таким, що на момент укладення ним доручення на ім'я  ОСОБА_6 на право управління та розпорядження всім належним  йому майном, він мог розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідачі та їх представник, у судовому засіданні проти позову заперечували, пояснюючи, що нормами цивільного законодавства позивач не належить до кола осіб, які за законом мають право ставити питання про визнання недійсним право чину, з підстав, визначених у позові. Просять відмовити позивачу у позові.                                                                                       

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2011 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито з тих підстав що є рішення суду, яке набрало законної сили між тими ж самими сторонами,про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Апеляційного суду  Запорізької області від 31 серпня 2011 року , ухвала Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2011 року у частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,третя особа :приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування скасовано, а  справа направлена до суду для продовження розгляду в цій частині позовних вимог.

В іншій частині ухвала суду залишена без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників вважаю ,що позов не підлягає задоволенню.

Законом дійсно, припускається можливість застосування судової форми захисту та відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового   права та інтересу.

Але насамперед повинні бути порушення, невизнання або оспорювання такого права.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У судовому засіданні не було добуто жодного доказу порушення прав позивача по данній справі.

Дійсно, за нормами  ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент , коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі ії смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси  були порушені.

У суді доведено, що 28 травня 2002 року ОСОБА_3, яка діяла від імені гр. ОСОБА_5- власника гаража АДРЕСА_2 подарувала своєму синові ОСОБА_2.(а.с.8,зворот а.с.35 справи) вищезазначений гараж.

ОСОБА_1 не набув права власності на гараж, взагалі не мав такого права , не являється спадкоємцем померлого ОСОБА_5,  то його права ніяк не порушені; він не належить до кола осіб, які за законом мають право ставити питання про визнання правочину недійсним с підстав, визначених у позові. Тобто позивач є неналежним позивачем.

Указанні обставини згідно зі ст.61 ЦК України не підлягають доказу, оскільки вони установлені судвими рішеннями (зворот а.с.35,а.с.36).

Відходячи з наведеного,  суд доходить висновку, що позовні вимоги не обгрунтовані на законі, а тому не підлягають задоволенню

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15,16,225 ЦК   України,   суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

            У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування гаража №1, розташований  у дворі житлового будинку АДРЕСА_1  посвідченого приватним нотаріусом 28.05.2002року (№771) -  відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Суддя:                                                                                         Козлова Н. Ю.