справа № 2- 456/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2011 року червня сьомого дня    Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря –

з участю:         представників                        позивача

відповідача

Майної Г. Є.,

ОСОБА_2,

Бондар Є. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»про стягнення страхової виплати, –

встановив:

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність страхового випадку.

Представник позивача в судовому засіданні виклала доводи позовної заяви, якою через суд у вересні 2008 року пред’явлений позов, з підстав настання страхового випадку обумовленого договором майнового страхування автомобільного транспорту у виді знищення цього майна від пожежі у м. Торез Донецької області, про що позивач повідомив страховика, попри що відповідач страховий акт не склав і відмовив у виплаті страхового відшкодування. Вважала, що водій не приймав участі у перекачуванні бензину, інакше б загинув. Стверджувала, що страхові платежі сплачені повністю, а підприємство, яке причетне до події займання бензину збанкрутіло, через що відшкодування шкоди майну позивач не отримав. Визнала, що позивач видав розписку про обізнаність з правилами страхування, не читаючи їх, і звернувся до відповідача з повідомленням про страховий випадок 26.05.2008. У зв’язку з наведеними поясненнями просила стягнути на користь позивача 548 304 гривні 69 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала знищення застрахованого майна і розмір завданих цим збитків в сумі 670 142 гривень та пояснила, що подія знищення від пожежі застрахованого майна за умовами п. 10.1.9 договору не підпадає під страхові випадки внаслідок виявленого порушення правил протипожежної безпеки під час вантажно/розвантажувальних робіт з пальним, що зайнялося.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши зібрані письмові докази, дійшов висновку про залишення без задоволення вимог позивача, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

22.05.2008 о 10 годині 20 хвилин у м. Торез Донецької області на вулиці Сільгосптехніки, 21, на відкритій території складу пального Приватного підприємства «Автономов», що не мало дозвіл на початок роботи від органів державного пожежного нагляду, під час перекачування бензину з напівпричепа-цистерни, що здійснювалося ТОВ «Плаз-транс»діями найманого працівника, з грубої необережності всупереч вимог Нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки не були заземлені цистерна та електронасос, від якого шланг до резервуара з’єднувався металевим проводом з підключенням насоса на відстані до трьох метрів від цистерни з розташуванням апарату захисту на двигуні насосу без вибухобезпечного корпусу, прямим закономірним наслідком чого стала пожежа від займання бензину, що з необхідністю спричинила знищення сідлового тягача «ДАФ ТЕ95 XF430», д/н НОМЕР_1, з напівпричепом-цистерною STB41», д/н НОМЕР_2.

Суд дійшов висновку про встановлення події знищення речей та її пряму причину, оцінивши пояснення представника позивача в сукупності з фактичними даними постанови органу дізнання від 31.05.2008 про порушення кримінальної справи № 48-29089 (а.с. 38), що ґрунтується на відомостях, добутих на місці події у зв’язку з складанням інспектором пожежного нагляду Торезького міського відділу ГУМНС України у Донецькій області акту про пожежу від 24.05.2008 (а.с. 21), і тісно взаємно пов’язані з даними фотографій про локалізацію і характер технічних ушкоджень транспортних засобів (а.с. 28, 33-34). Відповідач проти достовірності цих відомостей не заперечував, а позивач власноруч у заяві про настання страхового випадку (а.с. 41) вказав на свою обізнаність, зі слів водія, з тим фактом, що займання палива сталося в той час, коли водій оформлював документи з представником замовника (покупця), тобто перекачування пального (злив до резервуару) здійснювалося без належного нагляду і контролю за роботою та станом насосу, шлангу, їх накалюванням, ізоляцією.

Сідловий тягач «ДАФ ТЕ95 XF430», д/н НОМЕР_1, з напівпричепом-цистерною STB41», д/н НОМЕР_2 на час події за даними свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 20) належали на праві власності позивачу, який, як визнано відповідачем, з одноразовою сплатою страхового платежу уклав з відповідачем 25.09.2007 договір майнового страхування відповідно до ст.ст. 979, 983 ЦК України строком до 25.09.2008 на страхову суму 551 060 гривень з урахуванням франшизи на предмет перенесення страху за втрати від ризиків пошкодження або знищення транспортного засобу від протиправних посягань третіх осіб та внаслідок пожежі чи самозаймання транспортного засобу, в тому числі викликаного коротким замиканням в електрообладнанні транспортного засобу (п.п. 5.1.2, 5.1.4 цього договору), що вбачається з поданої його вірогідної копії (а.с. 10-18).

За умовами п.п. 10.1.9, 10.2.9 цього договору № ДСНТ-21 0955370548 у відповідності до Правил добровільного страхування наземного транспорту від 07.10.2002 з наступними змінами, що обов’язкові для сторін у справі згідно з ст. 629 ЦК України, відповідач не приймав на себе страх за ризик знищення транспортного засобу внаслідок або під час пожежі або вибуху при порушенні правил проведення розвантаження паливних чи вибухонебезпечних речовин та предметів, а так само за ризик збитків, спричинених подією у зв’язку з пожежею з причин порушення правил техніки безпеки під час користування паливно-мастильними матеріалами.

Як вбачається з листа третьої особи, на користь якої укладений договір страхування і яка відмовилася від отримання відшкодування (а.с. 76), сукупно з відомостями заяви про настання страхового випадку (а.с. 40), застраховані транспортні засоби позивач передав в користування для використання в підприємницькій діяльності афілійованій з ним юридичній особі –ТОВ «Плаза-Трейд», у якої працював на посаді директора, тобто одноособового виконавчого органу.

Листом за вих.№ 001.01/5374 (а.с. 37) відповідач 10.07.2008 відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу за його заявою № 0068780521 від 26.05.2008 про настання страхового випадку (а.с. 40-43), мотивуючи свою відмову тим, що подія знищення майна з вини третіх осіб не віднесена умовами договору до страхових випадків.

Розв’язуючи спір, суд виходить з алеаторної природи договору страхування відповідно до ст.ст. 212, 979 ЦК України, що зумовлює визначення домовленістю сторін обов’язку страховика зі сплати відомої суми в залежності від настання погодженої і передбачуваної ними певного роду події, наслідки якої страховик і приймає на свій рахунок. Тим самим, добросовісність страхувальника вимагає повідомляти страховику про всі обставини, що здатні істотно підвищувати ступінь ризику, на перебирання якого на себе погодився страховик (п. 10.1.8 договору).

Відповідно, об’єктом страхування в п. 4 договору сторонами визначені інтереси позивача як власника щодо збереження застрахованих транспортних засобів під час володіння, користування і розпорядження ними, внаслідок чого в розрахунок ступеня ризику, від якого залежав розмір страхової премії, сторони приймали до уваги, крім належного виконання позивачем обов’язку щодо збереження власної речі, використання її власне ним, а не у зв’язку з підприємницькою діяльністю іншої особи. Так, у договорі відсутні застереження, а так само відсутні докази доведення до відома відповідача-страховика, про те, що застраховані транспортні засоби будуть передані в користування суб’єкту господарювання для професійної діяльності останнього з перевезення паливно-мастильних матеріалів. Цим пояснюється згода страховика прийняти на себе страх втрат від ризиків випадкової пожежі чи протиправних посягань третіх осіб проти власності позивача (підпалу), а не взагалі посягань, спрямованих проти громадської безпеки чи безпеки виробництва, що додатково можуть тягти пошкодження чи знищення застрахованого майна.

У з’ясованих дійсних обставинах пожежа сталася внаслідок явного нехтування правилами п.п. 5.1.3, 5.1.32, 7.10.2.19 НАПБ А. 01.001-2004, зареєстрованих Мін’юстом 04.11.2004 під № 1410/ 10009, та п.п. 9.10, 17.4.4, 18.3.2 Відомчих будівельних норм В.2.2-58.2-94, затверджених наказом Держнафтогазу України від 18.03.1994, під час розвантажування палива (бензину), що перевозилося у застрахованих транспортних засобах, без належних пильності та обачності з боку працівника, діями якого здійснювалася господарська діяльність ТОВ «Плаза-Трейд», очолюваного позивачем. До того ж, не може уникнути позивач заборони заперечувати проти належного факту вибору ним, як керівником ТОВ «Плаза-Трейд», контрагента –ПП «Автономов»–без перевірки наявності дозволу на початок роботи від органів державного пожежного нагляду, достовірно знаючи про підвищену небезпеку робіт з розвантажування палива і нафтопродуктів. За внутрішнім переконанням суду така недобросовісна бездіяльність позивача стала умовою, що сприяла настанню спірної події з грубої необережності ТОВ «Плаза-Трейд», за діяльність якої позивач, як афілійована особа, відповідає за своєї вини у виборі та нагляді відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦК України.

Такі обставини у своїй сукупності вказують на неналежне виконання позивачем свого обов’язку з договору згідно з ст. 989 ЦК України про повідомлення страховика про зміни в положенні застрахованого майна та про вжиття заходів до забезпечення дотримання правил безпеки для збереження майна і виключають випадковість пожежі, обумовлену домовленістю сторін в договорі майнового страхування, вказуючи на знищення майна внаслідок події, ризик настання якої відповідач за п. 10.1.9 договору для себе виключав.

Таким чином, встановивши, що застраховані транспортні засоби, які належали позивачу на праві приватної власності, знищені внаслідок події, ризик настання якої не передбачений умовами договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови відповідача визнати цю подію страховим випадком, на підставі чого підлягає ухваленню судом рішення про відмову у задоволенні цього позову, що не виключає можливість отримати відшкодування збитків за правилами для потерпілого від злочину.

Керуючись ст.ст. 209, 214, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 в позові до Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само прокурором і відсутніми в засіданні заінтересованими особами –за днем вручення його копії.

Суддя