Справа №  2-340/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 01 листопада 2011 року   Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого –судді Кутового Ю.С.,

при секретарі –Гринішиній О.І.,

позивача - відповідача – ОСОБА_1,

відповідача-позивача –ОСОБА_2,

представника позивача - відповідача –ОСОБА_3,

представника відповідача –позивача –ОСОБА_4,

представника третьої особи –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та вселенням в житлове приміщення, -

                                            в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Корюківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання останньої такою, що втратила право на користування житловим приміщенням –АДРЕСА_1 в м. Корюківка Чернігівської області. Позовні вимоги мотивує тим, що він перебував у шлюбі з відповідачкою з 25 вересня 1998 року. Від шлюбу в них є діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачем та його батьком було побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 08 червня 2000 року, йому було подаровано ? вищезазначеного будинку з надвірними будівлями. В даному будинку він з відповідачкою фактично мешкали з 26 жовтня 1998 року до 2009 року. Рішенням Корюківського районного суду від 07 вересня 2010 року їхній шлюб було розірвано. Разом з тим фактично з лютого 2010 року вони разом не проживали. За період з лютого 2010 року відповідачка жодного разу за вищезазначеною адресою не з’явилась. Позивачем неодноразово було запропоновано відповідачці в добровільному порядку знятися з реєстрації, оскільки дане чинить йому перешкоди у користуванні і розпорядженні своїм житлом на власний розсуд, але в добровільному порядку остання відмовляється від виписки з будинку. За таких підстав просив задовольнити позов.

07 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та вселення в житлове приміщенням. Позов мотивує тим, що вона має згідно чинного законодавства на користування житловим приміщенням, яке належить ОСОБА_1. Зазначила, що не проживає у спірному житловому приміщенні з вини її колишнього чоловіка, так як останній чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням, оскільки спочатку він її вигнав, а потім замінив дверні замки. Протягом останнього часу змушена проживати разом з дітьми у зйомник квартирах. Вважає, що її права, як бувшого члена сім’ї власника квартири та права її неповнолітніх дітей, були порушені ОСОБА_1. За таких підстав просила задовольнити позов та визнати за нею та її неповнолітніми дітьми право на користування належною на праві власності позивачу-відповідачу квартирою АДРЕСА_1 в м. Корюківка, а також зобов’язати позивача-відповідача ОСОБА_1 віддати їй ключі від будинку, заборонивши йому міняти замки без її згоди та не чинити їй перешкод в користуванні даним житловим приміщенням.

Ухвалою Корюківського районного суду від 07 вересня 2011 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято та об’єднано до спільного розгляду з первинним позовом ОСОБА_1.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням підтримали та просили його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві. Зустрічний позов не визнали, посилаючись, що спірний житловий будинок належить позивачу-відповідачу. Не заперечують  проти проживання в будинку неповнолітніх дітей. Просять  в  позові  відмовити, так як ОСОБА_2 не є членом сім’ї і вона сама виїхала з даного будинку з дітьми.

У судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили залишити їх без задоволення. Підтримали зустрічний позов про визнання права на користування житловим приміщенням та просили його задовольнити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що на її думку у разі задоволення позову про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщення, права дітей порушені не будуть.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що є рідною сестрою позивача-відповідача та пояснила що колишня дружина його брата з лютого 2010 року не проживає в спірному житловому приміщенні, оскільки забрала свої речі та виїхала з будинку з власної ініціативи. При цьому ОСОБА_1 її не виганяв.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що є батьком позивача –відповідача та пояснив, що його колишня невістка з лютого 2010 року не проживає разом з його сином. З дому пішла сама, ніхто її не виганяв. Його син дійсно після того як вони розійшлися поміняв замок у вхідних дверях.

Свідки ОСОБА_11 яка є матір’ю позивача –відповідача, ОСОБА_12, яка є рідною сестрою позивача –відповідача в судовому засіданні надали показали аналогічні показам свідка ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_13 в судому засіданні показав, що позивач-відповідач приходиться йому племінником та пояснив, що дійсно з лютого 2010 року відповідач-позивач не проживає в спірному житловому приміщенні. Зі слів свого племінника він знав, що остання хотіла повернутися. Про обставини сімейного життя сторін нічого не знає, оскільки це не його справа.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що є сусідкою позивача-відповідача. Також пояснила, що з зими 2010 року не бачила відповідача-позивача у спірному житловому приміщенні. Про особисте життя сторін нічого не знає.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що є подругою відповідачки-позивачки та пояснила, що ОСОБА_2 їй казала, що хоче повернутись до спірного житлового приміщення, але не може, оскільки там замінені замки. Також вона ходила з нею до даного будинку і остання не могла потрапити всередину, оскільки в дверях були замінені замки.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що є подругою відповідачки-позивачки та надала аналогічні покази наданих свідком ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що є подругою відповідачки-позивачки та пояснила, що в лютому 2010 року остання зателефонувала їй додому. При цьому плакала та повідомила, що її чоловік вигнав її з дому та попросила переночувати. Деякий час вона у неї жила, а потім з’їхала в наймане житло. Розказувала, що не може потрапити в спірний житловий будинок, оскільки там замінені замки.      

Заслухавши сторони по справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість первинного позову, який задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В  даному спорі об’єктом власності  є  жиле приміщення,  тому  режим  проживання   в  ньому  регулюється нормами ЖК України .   

              Відповідно до вимог ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного  жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

              Відповідно до статті 156 Житлового кодексу Української РСР, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.   

За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.   

Частина 2 ст. 321 ЦК України передбачає, що особа може бути обмежена у здійсненні права власності у випадку і в порядку, встановлених законом.   

Саме таке обмеження й міститься у ст. 156 ЖК України. Даною статтею встановлено, що члени сім’ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому  належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.   

До членів сім’ї власника квартири належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.     

Відповідно до вимог ст. 405 ЦК  України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом  у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.   

Із аналізу змісту даної правової норми слідує, що якщо власник своїми діями буде заважати праву проживання і особа змушена буде залишити житлове приміщення і переїхати, то таку відсутність не можна визначити як відсутність без поважних причин. Дії власника слід визначити як поважну причину відсутності суб’єкта права проживання і його право припиненим не буде.   

Як слідує з досліджених матеріалів справи, з 25 вересня 1998 року сторони  перебували в зареєстрованому  шлюбі. 07 вересня 2010 року рішенням Корюківського районного суду їхній шлюб розірвано.  Від  шлюбу  мають  неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 21 липня 1999 року) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 05 лютого 2005 року)

Згідно договору дарування серії АВК №013175 від 08 червня 2000 року спірна ? частина будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_10 була подарована ОСОБА_1, тобто позивачу-відповідачу у справі. Дана частина будинку Новгород-Сіверським бюро інвентаризації на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 (запис в реєстраційній книзі №5 за реєстровим №876 від 30 червня 2000 року). Згідно домової книги, в ? частині будинку в АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Виходячи із   змісту  ч. 2 ст. 64 ЖК України, відповідачка-позивачка ОСОБА_2 та її неповнолітні діти,  в момент вселення до спірного житла  були: дружиною власника та дітьми власника відповідно тобто членами сім’ї позивача –відповідача. Тому  ОСОБА_2 та її неповнолітні діти мають рівні права з ОСОБА_1 на користування  житлом. Ті обставини, що відповідачка-позивачка ОСОБА_2 перестала бути членом сім’ї з  вересня  2010 р. , в силу наведених норм права не є підставами для задоволення позову , про  визнання  ОСОБА_2 особою, що втратила право користування  спірним будинком. Крім того відповідачка-позивачка не проживала у спірному житловому будинку не зі своєї ініціативи, що було доведено показами свідків і що, не заперечував сам позивач –відповідач ОСОБА_1.

              Що стосується вимог відповідачки –позивачки в частині визнання за нею та її неповнолітніми дітьми права на користування належним позивачу – відповідачу  ОСОБА_1 житловим спірним житловим будинком, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки  останні зареєстровані  в даному житловому будинку , що підтверджує їх право на проживання  в ньому.

Сторони звільненні від сплати держмита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 62, 64, 71, 150, 155, 156 ЖК Української РСР, ст. 321 , 405 ЦК  України , ст. 213 - 215  ЦПК  України, суд,-                

          в и р і ш и в:          

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням –відмовити.

          Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та вселенням в житлове приміщення –задовольнити частково.

          Вселити в житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 2, ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов’язати відповідача ОСОБА_1 не  чинити будь-яким способом перешкод у користуванні позивачем жилим будинком.  

          В решті позовних вимог –відмовити.

           Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на юридичну допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 37 (тридцять сім) грн. витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

            Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги до Корюківського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                       Ю.С. Кутовий                                                  

Повне рішення виготовлене та підписане 04.11.11.