ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

 

ПОСТАНОВА

         

05.10.06                                                                                           Справа№ 5/2593-18/39А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                               Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                     Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

 

розглянувши справу за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи [..]

 

до	Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Жидачівському районі Львівської області

 

про	визнання недійсним рішення,

 

                                                                                        

з участю представників сторін:

від позивача:   [..] -   представник (довіреність від 01.07.2005 року);

[..] -представник (довіреність від 01.08.2006 року);   

від відповідача:  [..] -старший державний податковий інспектор (довіреність №152/8/10 від 17.04.2006 року),  

 

В С Т А Н О В И В :

 

        що суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа звернулася до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області за НОМЕР_3.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки, передбачених Законом України „Про державну податкову службу в Україні”. Також, в позовній заяві зазначається, що органом державної податкової служби було порушено процедуру проведення перевірки, зокрема, без відома позивача провели останню, примусили підписатись продавця про отримання документів на перевірку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з тих самих міркувань. Окрім того, звернули увагу суду на те, що Акт ДПІ у Жидачівському районі м.Львова за НОМЕР_1 підписаний лише двома особами, а не трьома, як це передбачено чинним законодавством. Також, вважають, що перевірка проведена не в строки визначені в направленні НОМЕР_2.

Представник відповідача проти позову заперечує та вважає, що перевірка проведена в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому, просить в позові відмовити, оскільки виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки дійсно мали місце. 

Окрім того, при проведенні судового розгляду було допитано свідків, як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача.

 

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності ДПІ у Жидачівському районі Львівської області складено акт за НОМЕР_4 та прийнято рішення за НОМЕР_3, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 594 грн. 75 коп.

В прийнятому рішенні зазначено, що відповідачем встановлено порушення п.9, п.13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року за №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; ст.7 Закону України від 23.03.1996 року за №98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, зокрема:

- не зберігання у книзі обліку розрахункових операцій щоденного друку фіскального звітного чека;

-   невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті;

-    порушення порядку використання торгового патенту.

Окрім того, як вбачається з оспореного рішення органом державної податкової служби на визначену суму штрафної (фінансової) санкції розповсюджено вимоги Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, місцевий господарський суд виходив з наступних обставин справи та таких міркувань.

 

Щодо порушення процедури проведення перевірки.

В позовній заяві суб'єкт підприємницької діяльності посилається на вимоги ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка визначає підстави та порядок проведення перевірок. Зокрема, вважає, що дана перевірка була проведена за відсутності обставин визначених згаданою статтею.

Однак, господарський суд виходить з того, що як вбачається із наведеної норми та зі змісту самих обставин, вони стосуються перевірок платників податків з приводу нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а в даному випадку перевірка проводилась щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яка частиною 6 цієї ж статті виділена окремо.

Окрім того, позивач вважає, що податковими органами порушено вимоги ст.11-2 згаданого Закону, зокрема, такими є ненадання посадовими особами органу державної податкової служби зазначених в частині 1 цієї ж статті документів платнику податків.

Даючи правову оцінку зазначеній підставі позовних вимог, суд не бере її до уваги, при цьому виходить з наступного.

Враховуючи те, що перевірка проводилась щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, посадовими особами органу державної податкової служби повідомлено про проведення перевірки [..] -працівника позивача, яка, в свою чергу, розписалась в направленні НОМЕР_2

Також, вважає суд, що у разі  ненадання посадовими особами відповідача вищезгаданих документів, працівник позивача, у відповідності до ч.2 ст.11-2 згаданого Закону, міг не допустити перевіряючих до перевірки, однак, цього не зробив, цим самим підтвердив те, що всі необхідні документи для проведення перевірки йому були надані.

Посилання позивача на те, що Акт ДПІ у Жидачівському районі м.Львова за НОМЕР_1 підписаний лише двома особами, спростовується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією цього акту, в якому є підписи трьох осіб.

Щодо міркувань позивача про те, що перевірка проведена поза межами строку вказаному в направленні НОМЕР_5 (з 13.06.2006 року по 17.06.2006 року), а саме, 14 липня 2006 року, то суд такі не бере до уваги, та розцінює цифро-букво-сполучення вказане в згаданому направленні як описку, оскільки, інші матеріали справи, зокрема Робочий план-графік від 30.06.2006 року, Акт перевірки НОМЕР_4 та Наказ за НОМЕР_6 свідчать про те, що перевірка проводилась в межах визначених строків.   

Також, позивач зазначає в позовній заяві, що до продавця було застосовано примус, однак, таке твердження було спростовано під час судового розгляду показами свідків [..], [..]. та [..] Зокрема, під примусом позивачем розумілось переконання працівника приватного підприємця підписати розписку, який знайшов своє відображення в словах „буде все добре”. Така форма переконання згаданого працівника позивача не може розцінюватись судом як примус, оскільки не містить ні психологічного ні фізичного тиску на продавця фізичної особи -підприємця.

 

Щодо суті виявлених відповідачем правопорушень.

У відповідності до вимог п.9 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року за №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, з наступними змінами та доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Перевіркою встановлено, що у книзі обліку розрахункових операційНОМЕР_7 відсутні Z-звіти ІНФОРМАЦІЯ_2. Окрім того, перевіркою встановлено наявність розбіжності коштів на місці проведення розрахунків із звітом „Х” в сумі 34 грн. 95 коп.

Позивачем надано належним чином засвідчені копії періодичних звітів повних за ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст.2 згаданого Закону, фіскальним звітним чеком є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

У відповідності до Розділу І Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5298, періодичний звіт - звіт фіскальної пам'яті за будь-який період часу з початку експлуатації РРО.

Отже, періодичний звіт не є фіскальним звітним чеком, оскільки, він хоч і містить дані денного звіту, однак, під час його друкування інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій не заноситься до фіскальної пам'яті, а вже знаходиться там.

А відтак, органом державної податкової служби правомірно застосовано до фізичної особи -підприємця фінансову санкцію у відповідності до вимог п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 340 грн. 00 коп.

 

Згідно п.13 ст.3 цього ж Закону, окрім того зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Перевіркою виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті „х” по реєстратору розрахункових операцій  за 14.07.2006 року і складає 34 грн. 95 коп.

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

А тому, органом державної податкової служби застосовано фінансову санкцію в п'ятикратному розмірі  суми, на яку виявлено невідповідність, та становить 174 грн. 75 коп.

З приводу даного факту, місцевий господарський суд виходив з обставин встановлених під час судового розгляду.

Під час судового розгляду показами свідків [...], [...] та [...] підтверджено те, що готівкові кошти як позивача так і іншого приватного підприємця знаходилась на торговому місці. Також, як вбачається з показів [...]- фізичної особи-підприємця, який згідно Договору про співпрацю від 01.04.2006 року користується для здійснення підприємницькою діяльністю частиною приміщення, в якому проводилась перевірка, та в якого теж працює продавець позивача, ним  (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1) не забезпечувалось відокремлене збереження готівки вирученої від здійснення власної  підприємницької діяльності від готівки вирученої від діяльності позивача.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи розписки продавця [...]вбачється, що на момент перевірки в касі знаходилось 90 грн. 80 коп., при цьому, зазначено що вона працює продавцем позивача.

Як вбачається із X-звіту денного обіг за 14.07.2006 року становив 55 грн. 85 коп.

А відтак, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті „х” по реєстратору розрахункових операцій  за 14.07.2006 року і складає 34 грн. 95 коп.

Отже, орган державної податкової служби правомірно застосував до позивача фінасову санкцію в сумі 174 грн. 75 коп.

 

Згідно ст.7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, з наступними змінами та доповненнями, встановлений наступний порядок використання торгового патенту:

Торговий патент повинен бути розміщений:

на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється.

Торговий патент, виданий для здійснення торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), дійсний на території України.

Як вбачається з акту перевірки, на момент її проведення на видному місці знаходилась ксерокопія торгового патенту не завірена нотаріально, в чому і полягає факт правопорушення, на думку органу державної податкової служби.

Враховуючи наведені обставини, зокрема, норми, що стосуються порядку використання торгового патенту, суд приходить до висновку про неправомірність застосування штрафних санкцій по даному факту правопорушення, оскільки, законодавством не передбачено нотаріального посвідчення торгового патенту.

Таким чином, орган державної податкової служби застосував штрафні (фінансові) санкції до позивача в сумі 80 грн. 00 коп. з підстав не передбачених чинним законодавством, а тому в цій частині рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області є неправомірним.

Господарський суд також звертає увагу на те, що, як вбачається з оспореного рішення органу державної податкової служби - „суми підлягають сплаті у 10-денний термін від дня отримання цього рішення на бюджетний рахунок одержувача відповідно до підп.17.1.7 п.17.1 ст.17  Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” - ДПІ у Жидачівському районі Львівської області на позивача поширено порядок сплати зазначеної суми штрафних санкцій, визначений Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ. 

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 7 згаданого Закону передбачено нарахування штрафу за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

          Згідно із преамбулою Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського  харчування та послуг. У відповідності до преамбули Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності. Отже, ці закони не є законами про оподаткування, передбачені ним санкції не включені в перелік податків і зборів(обов'язкових платежів), наведений в ст.14 Закону України  „Про систему оподаткування”.

          Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (відповідно до його преамбули) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов”язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів  (обов'язкових  платежів), включаючи  збір  на обов'язкове державне  пенсійне  страхування  та  внески на загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування,  нарахування  і  сплати  пені та штрафних  санкцій,  що  застосовуються   до   платників   податків контролюючими   органами,  у  тому  числі  за  порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення. 

          Виходячи із змісту наведених норм, у відповідача були відсутні підстави для посилання в оспореному рішенні на норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

         

 

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, поняття нечинності стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюється ненормативно-правовий акт, який він просить визнати недійсним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині, вважає за необхідне частково скасувати його, зокрема, щодо застосування штрафу у розмірі 80 грн. 00 коп. та щодо посилання на норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

 

У відповідності до вимог ч.3 ст.94 КАС України позивачу належить присудити  суму здійснених судових витрат відповідно до задоволених вимог, при цьому суд виходив з розміру судового збору, який визначений пунктом „б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

 

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                           

                                                 ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Скасувати прийняте ДПІ у Жидачівському районі Львівської області рішення за НОМЕР_3 в частині застосування до фізичної особи -підприємця [...] 80 грн. 00 коп. та в частині посилань на Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця [...], що проживає за адресою АДРЕСА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1) 45 коп.

4.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          

 

 

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.