Справа  № 2-4188/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

          при секретарі – Горченко Л.Ф.,

за участю сторін: позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача Ізмаїльської міської ради – Кулава М.І.,

представника відповідача КП «Ізмаїльське МБТІ» - Херсоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради та комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами щодо визнання за нею право власності на 1/27 частину жилого домоволодіння по вул. Нахімова, 216, що складається з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на житло за №2810 від 27.05.1993 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить квартира АДРЕСА_1 а у 1992 році була проведена приватизація вищевказаної квартири з порушенням її права як неповнолітньої особи на участь в приватизації. Так, позивачем ОСОБА_1 зазначається, що з народження, а саме з 01.05.1992 року та на момент приватизації проживала у АДРЕСА_1 та її вихованням з народження займалась бабуся ОСОБА_6, яка на підставі рішень виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 04.10.2004 року за № 1230 та від 10.11.2005 року за № 1631 була призначена опікуном ОСОБА_1. Згідно п. 5 «Положення про порядок передачі у власність квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству за № 56 від 15.09.1992 року квартири передаються у загальну спільну або дольову власність. Таким чином, квартира АДРЕСА_1 станом на 27.05.1993 року повинна була бути передана ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в загальну дольову власність, кожному по 1/3 частині вищевказаної квартири.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечує проти їх задоволення. За обставинами справи пояснила, що рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №146 від 11.02.1993 року та розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №146р від 10.05.1993 року, на які посилається позивач, не містять відомостей про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 01.12.1992 року за №317р «Про порядок оформлення документів при передачі у власність громадянам квартир (будинків)», передача у власність квартир оформлюється на підставі розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради. У розпорядженнях виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів «Про передачу у власність квартир» за 1992-1994 рр. відсутні відомості про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Крім цього, позивач заявляє вимоги щодо визнання за нею права власності на 1/27 частину жилого домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з квартири АДРЕСА_1 проте вимог щодо скасування свідоцтва про право приватної власності за № 2810 від 27.05.1993р. позивачем не заявляється.

Представник відповідача комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечує проти їх задоволення. За обставинами справи пояснила, що оскільки позивач не звертається з вимогами щодо скасування свідоцтва про право власності за № 2810 від 27.05.1993р. на квартиру АДРЕСА_1 яке видавалась на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради то і визнати також право власності на вказану квартиру за позивачем є неможливим.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 за обставинами справи  пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1, знає її з народження. ОСОБА_1 проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом із бабусею ОСОБА_6, яка оформила опікунство над ОСОБА_1.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, що складає 1/9 частину від всього домоволодіння належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житло за №2810 від 27.05.1993 року.

Позивач ОСОБА_1 заявляє вимоги щодо визнання за нею права власності на 1/27 частину жилого домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні, судом було роз’яснено позивачу ОСОБА_1 та представнику позивача ОСОБА_2 вимоги ст. 10 ЦПК України, а саме що:

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не бажають уточнювати та наполягають на задоволенні заявлених позовних вимог щодо визнання права власності на 1/27 частину жилого домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з квартири АДРЕСА_1.

В свою чергу, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України та п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, уточнення позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з позовом зазначено підставою позову  визнання права власності, проте вимог щодо скасування свідоцтва про право особистої власності на житло за №2810 від 27.05.1993 року згідно якого власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заявлено, а оскільки відповідно до ст. ст. 11, 31 ЦПК України право визначення предмета та підстав позову належить виключно позивачеві, суд, не може змінити підставу позову і вважає, що не скасовуючи, або частково не скасовуючи вищевказане свідоцтва про право особистої власності на житло за №2810 від 27.05.1993 року, за позивачем не може бути визнано право власності на 1/27 частину жилого домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з квартири АДРЕСА_1.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради та комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 84, 88, 174, 213-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради та комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під  час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя           О. О. Бурнусус