РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-2075/11

29.09.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                                        Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                                  Слива Р.М.,

за участю позивача                                        ОСОБА_1,

відповідача                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті Сєвєродонецький МВ УМВС, КП «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи Сєвєродонецький МВ УМВС, КП «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі з 1991 року по 20 квітня 2010 року. Перебуваючи в шлюбі проживали за адресою: АДРЕСА_1 2. З 20 квітня 2010 року відповідач за вищевказаною адресою не проживає, але залишається зареєстрованою. На даний час вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 і є власником вищевказаного будинку. За період з 20 квітня 2010 року по 16 травня 2011 року відповідач жодного разу не з’явилась за місцем реєстрації і за весь час своєї відсутності у квартирі АДРЕСА_1, відповідач не приймала участі у сплаті за комунальні послуги, в зв’язку з чим позивач змушений додатково нести витрати по оплаті комунальних послуг за житло. Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відповідач відмовляється, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позов, додатково суду пояснив, що сімейні відносини з відповідачем не склалися, розлучились мирно. ОСОБА_2 мешкала в спірній квартирі, як член родини позивача. З 16.03.2010 року ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі, з квартири виїхала добровільно. Сторони домовились, що відповідач випишеться з квартири пізніше. Минув час, проте відповідач відмовляється знятися з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Повернутись до спірної квартири відповідач не намагалась. Особистих речей ОСОБА_2 в спірній квартирі не має, вона їх забрала, а також меблі та посуд. Позивач змушений додатково нести витрати по оплаті комунальних послуг за житло. В теперішній час борг за комунальні послуги становить 6000 грн. З 1998 року по 2005 рік відповідач була виписана з квартири, у 2005 році знов прописалась для того, щоб могла отримати роботу в м. Сєвєродонецьку.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що у 1991 році сторони уклали шлюб, після чого відповідач оселилась та зареєструвалась у спірній квартирі як дружина позивача. Після розлучення з позивачем, в кінці березня 2010 року вона зібрала речі і виїхала з спірної квартири та віддала ключі від неї, т.я. позивач примусив її до цього, погрожуючи звернутись з заявою про притягнення її сина до кримінальної відповідальності. Коли виїжджала, забрала меблеву стінку, посуд і особисті речі. Жити до позивача не просилась, оскільки у нього на той момент була інша жінка. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Сєвєродонецького МВ УМВС в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Від третьої особи КП «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька» надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3. Знає обидві сторони, стосунки сусідські. Зі слів своєї дружини знає, що ОСОБА_1 не хоче жити з ОСОБА_4 і потребував, щоб вона виїхала з квартири. ОСОБА_2 приходила до них 2 рази отримувала пенсію, приблизно 1,5 року назад. В розмові зі свідком, ОСОБА_2 сказала, що з квартири її вигнав колишній чоловік.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що знає обидві сторони, стосунки нормальні. Живе за адресою: АДРЕСА_4. Був в квартирі ОСОБА_2 2 рази, бачив там їх обох. Це було біля 2,5 років тому. Приблизно 1,5 року назад ОСОБА_2 проводила його у підвал. Чи мешкає ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 свідку не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_5. Знає колишнє подружжя з 2002 року. Відповідач ОСОБА_2 працювала у нього з 2002 року по 2008 рік, стосунки з нею у свідка були виробничі, тепер дружні. Знає її як порядну людину. З позивачем ОСОБА_1 стосунки були дружніми, а потім свідок припинив спілкування з позивачем через його ревнощі до своєї дружини. Свідок зазначив, що ОСОБА_2 оплачувала комунальні послуги за квартиру, оскільки він сам неодноразово оплачував їх за надані відповідачем гроші, а їй віддавав квитанції. Свідку відомо що у ОСОБА_2 були життєві проблеми з чоловіком, 2-3 рази вона брала ключі від кіоску де працює і ночувала там, це було у травні 2010 року. В квартиру вона попасти не могла, т.я. вона була закрита. З моменту розлучення ОСОБА_2 не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 2. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що вона забрала з квартири меблевий гарнітур і свої особисті речі. Іншого житла в м. Сєвєродонецьку у ОСОБА_2 не має. До розлучення з позивачем вона не збиралась покидати квартиру, проте позивач примусив її до цього. ОСОБА_2 отримує пенсію за адресою АДРЕСА_1. Вона приходила до сусідів у квартиру НОМЕР_1 щоб отримати там пенсію. Після розлучення, ключів від квартири у відповідача не було, крім того замки були поміняні, тому вона не могла потрапити в квартиру.

Дослідивши матеріали справі, вислухавши пояснення сторін, свідчення свідків, суд встановив наступне.

Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо дружина, діти, батьки перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів, його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

На підставі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 9 Постанови Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85 року, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Пунктом 10 Постанови Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85 року передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1991 року по 20 квітня 2010 року і проживали однією сім’єю в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 вселилась в зазначене житлове приміщення за згодою позивача ОСОБА_1, як його законна дружина. При вселенні, між сторонами не укладалось ні якої угоди щодо порядку користування жилим приміщенням. Сторони перебували в шлюбі близько 19 років, квартира АДРЕСА_1 була постійним місцем їх проживання. Весь час, що сторони перебували у шлюбі, вони вели спільне господарство.

20 квітня 2010 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був розірваний, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 127 від 20.04.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2010 року.

Згідно довідки СГІРФО від 11.08.2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час.

Перебуваючи в шлюбі з позивачем, ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України користувалась нарівні з ОСОБА_1 усіма правами і несла усі обов'язки, що випливали з договору найму жилого приміщення (зокрема по оплаті комунальних послуг та внесенні квартирної плати). Після розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_2 перестала бути членом сім’ї позивача, проте на підставі ч. 3 ст. 64 ЖК України, продовжуючи проживати в займаному жилому приміщенні, вона мала такі ж права і обов'язки, як і ОСОБА_1

З пояснень відповідача та свідків наданих в судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу, позивач змусив колишню дружину зібрати речі та виїхати з спірної квартири, хоча вона не збиралась цього робити. Після того, як відповідач виїхала з квартири потрапити до неї вона не намагалась оскільки позивач змінив замки та став проживати з іншою жінкою. Оскільки потрапити в квартиру відповідач не може, вона змушена отримувати пенсію у сусідів. Зазначені обставини також підтверджуються свідченнями свідків. Так, зі свідчень свідка ОСОБА_6 встановлено, що у травні 2010 року ОСОБА_2 ночувала у кіоску, т.я. їй ніде було жити, а в квартиру вона потрапити не могла, оскільки замки були поміняні. Згідно свідчень ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не могла потрапити у спірну квартиру, т.я. її звідти вигнав чоловік, тому пенсію вона отримувала в квартирі свідка.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач вчинив по відношенню до відповідача дії, які перешкоджають їй користуватись квартирою АДРЕСА_1. Оскільки причина відсутності відповідача понад встановлені ч. 1 ст. 71 ЖК України строки викликана неправомірною поведінкою позивача, тому не може бути визнана неповажною.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.85 року, ст.ст. 64, 71, 72 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 30.09.2011 року.

Суддя                                                                                Ж.І.Кордюкова