Справа №  2-364/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 року                                                                                          місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського  А.М., при секретарі Григор А.Г. за участю   представника позивача Кредитної спілки «Азовкредит» в особі ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Азовкредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Азовкредит» про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2010 року позивач в особі КС «Азовкредит» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування позову зазначив, що 16.07.2008 року між кредитною спілкою та відповідачем було укладено договір № 8282, за умовами якого останньому було надано кредит у сумі 5000,00 гривень із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 54 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту – до 16.07.2009 року. Відповідач свої  зобов’язання з повернення отриманого кредиту та сплати відповідних відсотків, обумовлених договором, належним чином не виконував, в результаті чого станом на 15.09.2010 року утворилась сукупна заборгованість у розмірі 4814,67 гривень. Просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Не погоджуючись із даним позовом 24.01.2011 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до КС «Азовкредит» про розірвання договору кредиту, в обґрунтування якого зазначив, що 16.07.2008 року між ним та кредитною спілкою було укладено договір № 8282, за умовами якого він отримав кредит у сумі 5000,00 гривень із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 54 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту – до 16.07.2009 року. Згідно графіку повернення кредитних коштів від повинен був здійснювати повернення кредиту у період з 16.08.2008 року по 16.02.2009 року, що й добросовісно виконував. Пізніше, через виникнення кризових явищ у суспільстві, він був направлений роботодавцем у неоплачувану відпустку на невизначений час. 16.02.2009 року він звернувся до кредитної спілки із письмовою заявою, якою просив відповідно до п. 5.2.2 договору розглянути питання щодо відстрочення сплати кредиту у зв’язку із матеріальними труднощами, що виникли не з його вини. Натомість, керівництво спілки йому відмовило, що вважає незаконним, та запропонувало сплачувати щомісячно по 400,00 гривень. Йому вдалося чотири рази сплатити такі суми, а після 24.09.2009 року. тобто дати останнього платежу, сплачувати кредит та нараховані відсотки змоги не мав. Крім того, кредитна спілка безпідставно стягнула з нього у серпні 69% за користування кредитними коштами та у вересні 61%, внаслідок чого розмір тілу кредиту зменшувалось, а тому встановлена у розмірі 2576,01 гривень неправильно. Платежі,здійснені за 02 та 24 вересня 2009 року по 400,00 гривень кожний повністю були зараховані як відсотки, не дивлячись на те, що такі платежі були зумовлені домовленістю у керівництвом спілки. Встановлені спілкою відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 54 % річних не відповідає загальним положенням цивільного законодавства, а саме принципу справедливості, добросовісності та зваженості, а також ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». У відповідності ж до п. 5.3.1 договору спілка мала право достроково розірвати договір, стягнувши суму кредиту та нараховані відсотки у повному обсязі, однак, цим правом не скористувався. З наведених підстав просив договір кредиту розірвати.

В судовому засіданні представник позивача КС «Азовкредит» - ОСОБА_2 доводи та вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні, викладеним у позові, та просив позов задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти вимог пред’явленого позову. Свої заперечення обґрунтовував поясненнями, викладеними за змістом зустрічного позову. Просив у задоволення пред’явленого позову відмовити, а зустрічний позов щодо розірвання договору кредиту задовольнити.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що 16 липня 2008 року між Кредитною спілкою «Азовкредит» (надалі - Спілка), з одного боку, та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник), з іншого, було укладено договір кредиту № 8282 (надалі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено обов’язковість письмової форми кредитного договору. При цьому кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 Договору спілка на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості зобов’язалась надати позичальникові у дводенний строк з дати його підписання споживчий кредит у сумі 5000,00 гривень строком на 12 місяців, тобто з 16.07.2008 року по 16.07.2009 року, а позичальник зобов’язався провернути кредит та зробити інші платежі на користь спілки на умовах, що передбачені цим Договором.

Кредит у сумі 5000,00 гривень позичальником ОСОБА_3 було отримано у повному обсязі, що підтверджено відповідним касовим ордером від 16.07.2008 року, а також не заперечувалося ним в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Пунктом 3 Договору встановлено, що плата за користування кредитом (проценти) встановлюється виходячи з процентної ставки 54 % річних, яка нараховується на залишок заборгованості за основною сумою кредиту. Для розрахунків приймається банківський рік (30/360). Платежі по кредиту сплачуються позичальником у строки, визначені графіком повернення кредиту, наведеним у Додатку 1 до цього договору, який є невід’ємною його частиною. При порушення строків сплати кредиту та (або) процентів більш ніж на три дні, спілка має право встановити процентну ставку за користування кредитом 108 % до повного погашення прострочено заборгованості.

Згідно із ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, сторони, укладаючи письмовий договір кредиту узгодили між собою всі його істотні умови, як то його зміст, порядок надання кредиту та його повернення, що засвідчено їх особистими підписами, та не заперечувалося в ході судового розгляду відповідачем ОСОБА_3., а отже такий договір в цілому відповідає загальним вимогам чинного законодавства.

Разом із тим, ОСОБА_3 посилається на несправедливі умови договору, порушення принципів добросовісності та розумності,  що загалом  суперечить положенням ст. 3 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено можливість визнання недійсними умов договору, що обмежують права споживача.

В сенсі наведеної норми продавець (виконавець,  виробник)  не  повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч  принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Також, даною нормою закріплено перелік несправедливих умов договору, який не є вичерпним.

Втім, відповідачем ОСОБА_3 не наведено посилань на конкретні умови договору, які на його думку є несправедливими та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, а тому, зважаючи також на відсутність закріпленої пред’явленим зустрічним позовом вимоги щодо визнання недійсними окремих положень чи договору в цілому та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не бере до уваги дані доводи.

За графіком, погодженим сторонами, який є невід’ємною частиною Договору, позичальник ОСОБА_3 повинен був здійснювати повернення кредиту, включаючи нараховані відсотки, у строк до 16 числа кожного місяця, починаючи з 16.08.2008 року та по 16.07.2009 року включно, рівними платежами по 548,33 гривень щомісячно.

Пояснення сторін та наданими представником позивача первісними платіжними документами встановлено, що ОСОБА_3 в рахунок погашення кредиту було сплачено: 16.08.2011 року, 16.09.2008 року, 14.10.2008 року, 14.11.2008 року, 13.12.2008 року та 15.01.2009 року по 550,00 гривень, а також 14.02.2009 року, 16.04.2009 року, 02.09.2009 року та 24.09.2009 року по 400,00 гривень.

Порушення строків внесення встановлених платежів, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3, було зумовлено виникненням кризових явищ у суспільстві, внаслідок чого у січні 2009 року керівництвом ТОВ «Меткон-Юг», працівником якого він був, його було направлено у відпустку без збереження заробітної плати, що підтверджено відповідною довідкою № 11 від 12.02.2009 року.

16 лютого 2009 року, керуючись п.п. 5.2.2 Договору, він звернувся до керівництва «Азовкредит» із проханням розглянути питання про відстрочення сплати кредиту через виниклі фінансові труднощі, що виникли не з його вини, однак, йому було відмовлено, що як вважає є незаконним.

Відповідно до п.п. 5.2.2 Договору позичальник має право порушувати перед спілкою клопотання про перенесення строків платежу у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних  від нього причин.

Проте, зміст наведеного положення Договору не породжує обов’язку спілки виключно в усіх випадках вирішення таких клопотань звертати на користь позичальника, і є лише її правом  вирішувати такі клопотання у кожному окремому випадку із врахуванням всіх конкретизованих і суттєвій обставин.

Саме ж ускладнення фінансового стану боржника у грошовому випадку, що зумовлює неможливість належного виконання ним певних зобов’язань, є свідомим та допустимим ризиком, який приймається разом із укладенням договору.

Згідно ж із наданим в ході судового розгляду справи розрахунком, сукупна заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 15.09.2010 року становить 4814,67 гривень, яка складається з суми неповерненого кредиту у розмірі 2423,99 гривень та суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2390,68 гривень.

За змістом зустрічного позову ОСОБА_3 в свою чергу посилається також на неправомірність зарахування кредитною спілкою платежів, здійснених ним 02 та 24 вересня 2009 року по 400,00 гривень, як відсотків за користування кредитними коштами, а не погашення тілу кредиту.

Однак, доводи ОСОБА_3 в цій частині є безпідставними з огляду на те, що дані платежі ним здійснювалися вже після кінцевої дати повернення кредиту, тобто після 16.07.2009 року. Починаючи з 14.02.2009 року платежі ним здійснювалися несвоєчасно та не у повному обсязі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості по кредиту та нарахованим відсоткам.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до п.п. 6.2 Договору, якщо суми, що вноситься позичальником недостатньо для сплати строкового платежу та нарахованих процентів, то спілка має право самостійно вирішувати першочерговість сплати основної суми чи процентів за користування кредитом.

Таким чином, суд вважає встановленим факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов’язань за договором кредиту та утворення заборгованості станом на 15.09.2010 року у загальній сумі 4814,67 гривень, а тому стягує з нього зазначену суму заборгованості у повному обсязі, як доведену в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3 щодо розірвання договору кредиту, суд виходить з наступного.

За умовами Договору кредит позичальникові ОСОБА_3 надавався строком на 12 місяців, починаючи з 16.07.2008 року, та кінцевим терміном повернення – до 16.07.2009 року включно.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Підпунктом 7.2 Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами, та діє по 16.07.2009 року, але цей строк не може бути меншим, ніж строк виконання сторонами своїх обов’язків за ним.

Згідно із ст. 528 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому в сенсі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підпунктом 5.3.1 Договору встановлено, що спілка має право достроково розірвати договір, достроково стягнути кредит повністю та відсотки за весь термін фактичного користування кредитом при настанні одного з наступних фактів: створенні простроченої заборгованості більше ніж за один платіжний період; створенні небезпечної заборгованості з будь-яких обставин; використання кредиту не за призначенням; виникнення реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором; у випадку тяжкої хвороби, настання інших обставин, які не залежать від волі позичальника, та які перешкоджають виконанню ним умов договору; смерті позичальника до виконання ним своїх зобов’язань за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Втім, згідно із ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таким умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судовим розглядом встановлено, що за погодженням питання про розірвання кредитного договору ОСОБА_3 до КС «Азовкредит» не звертався.

З огляду на те, що п.п. 5.3.1 Договору встановлено саме право, а не обов’язок КС «Азовкредит» достроково розірвати кредитний договір, проте, вимогу щодо розірвання договору у передбачений договором та чинним законодавством спосіб нею не заявлено, враховуючи наявність невиконаних станом на сьогодення з боку позичальника ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, суд не вбачає підстав для його розірвання.

Наявності ж умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які б давали змогу суду дійти висновку про необхідність розірвання кредитного договору, відповідачем ОСОБА_3 не доведено і судовим розглядом не встановлено.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_3, а тому відмовляє у його задоволенні.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 51,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень, що були сплачені останнім при зверненні до суду, а також на користь держави судовий збір у розмірі 42,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 83,00 гривень, які не було доплачено ним при зверненні до суду із зустрічним позовом майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Азовкредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити повністю.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки  «Азовкредит» (місто Маріуполь Донецької області, бульвар Шевченко, будинок №289 код ЄДРПОУ 30660824) заборгованість за кредитним договором №8282 від 16 липня 2008 року у розмірі 4814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Азовкредит» (місто Маріуполь Донецької області, бульвар Шевченко, будинок №289 код ЄДРПОУ 30660824) судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривню та 120 (сто двадцять) гривень інформаційно-технічного забезпечення справи, а разом 171 (сто сімдесят одну) гривню.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 42 (сорок дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок та 83 (вісімдесят три) гривні інформаційно-технічного забезпечення справи, а разом 125  (сто двадцять п'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Кредитної спілки “Азовкредит” про розірвання кредитного договору — відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя ___________________________