ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
03.10.06 Справа№ 5/2248 - 28/206 А
11 год 20 хв
За позовом: Сокальського міського комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства, м. Сокаль Львівської області
до відповідача: Державної податкової інспекції у Сокальському районі, м. Сокаль Львівської області
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 21.04.2006 року № 0000091501/1 на суму 31 461,08 грн.; № 0000081501/1 на суму 1 369,51 грн.; № 0000111501/1 на суму 8 305,04 грн.
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Брик І.С.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Бобровицька О.М. –представник, Тімашева Л.І. –представник
Від відповідача: Яремко В.П. - головний державний податковий інспектор
Позов заявлено Сокальським міським комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.04.2006 року № 0000091501/1 на суму 31461,08 грн.; № 0000081501/1 на суму 1369,51 грн.; № 0000111501/1 на суму 8 305,04 грн.
Ухвалою суду від 04.08.2006 року відкрито провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 28.08.2006 року. Ухвалою від 28.08.2006 року розгляд справи відкладено на 18.09.2006 року. В судовому засіданні 18.09.2006 року оголошено перерву до 03.10.2006 року для вивчення поданих доказів.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві. Позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.04.2006 року № 0000091501/1 на суму 31461,08 грн., № 0000081501/1 на суму 1369,51 грн., № 0000111501/1 на суму 8 305,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення –рішення № 0000091501/1 та № 0000081501/1 прийняті з порушенням строків, визначених пп.15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006 року № 0000111501/1 позивач зазначив, що розміри зарахувань в рахунок попередніх платежів йому не доводились, а згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ ним самостійно здійснювалась оплата узгодженого податкового зобов”язання з визначенням виду податків та періодів платежу згідно Інструкції № 7 НБУ.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним. При здійсненні контролю за своєчасністю розрахунків з бюджетом з боку позивача по податку на додану вартість (по картці особового рахунку) було встановлено, що позивачем було несвоєчасно сплачено до бюджету задекларовані суми по ПДВ (по різних деклараціях), тобто позивачем було порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов”язання по ПДВ, передбачений п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ, у зв’язку з чим до нього застосовано санкції, які передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону, про що складені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Також відповідач зазначив, що нормою пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов”язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасно його виникнення за різними податками, зборами (обов”язковими платежами) –у рівних пропорціях. Державна податкова адміністрація України своїм Податковим роз”ясненням (затв. Наказом ДПА № 540 від 13.11.2002 року) роз”яснила, що кошти, які надійшли на сплату зобов”язань з податку, збору (обов”язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов”язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов”язань, так і податкових зобов”язань, розрахованих контролюючим органом.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкові повідомлення-рішення, акт перевірки, розрахунки штрафних санкцій, рішення за результатами апеляційного оскарження, платіжні доручення та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Працівниками Сокальського відділення Червоноградської МДПІ (правонаступником якої в частині спірних правовідносин є ДПІ у Сокальському районі, зареєстрована 07.04.2006 року) була проведена невиїзна документальна перевірка сплати узгодженого податкового зобов”язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) Сокальським міським комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства по поданій звітності за період з жовтня 2001 року по жовтень 2002 року, лютий 2005 року. За результатами перевірки складено Акт № 22/15-0/20845840 від 08.02.2006 року.
В Акті перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов”язання, внаслідок чого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ нарахована штрафна санкція по податку на додану вартість на суму 41 135,63 грн, в тому числі в розрізі періодів:
- з 21 листопада 2001 року по 10 вересня 2002 року –31 461,08 грн.;
- з 02 вересня 2002 року по 27 грудня 2002 року –1 369,51 грн.;
- з 31 березня 2005 року по 08 серпня 2005 року –8 305,04 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення –рішення від 21.04.2006 року:
- № 0000091501/1- за затримку на 253 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 62922,16 грн., застосовано штраф у розмірі 50% - 31461 грн. 08 коп. за платежем податок на додану вартість.
- № 0000081501/1 - за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 13695,1 грн., застосовано штраф у розмірі 10% - 1369 грн. 51 коп. за платежем податок на додану вартість.
- № 0000111501/1 за затримку на 131 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 16610,08 грн., застосовано штраф у розмірі 50% - 8305 грн. 04 коп. за платежем податок на додану вартість.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу сплати податку на додану вартість.
Податкові повідомлення - рішення від 21.04.2006 року № 0000081501/1 та № 0000091501/1, якими нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання за період з 02 вересня 2002 року по 27 грудня 2002 року в сумі 1 369,51 грн та за період з 21 листопада 2001 року по 10 вересня 2002 року в сумі 31 461,08 грн, не можна вважати такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи із наступного.
Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями, далі-Закон № 2181-Ш), податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов”язання у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов”язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов”язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Відповідно до п.п. 2.2) ст. 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 17.03.2001 року № 110 (із змінами), податкове зобов”язання є зобов”язання платника сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій...). Відповідно до п.п. 6.1.7 ст. 6 вказаної Інструкції, у разі, коли платник податків не сплачує(не погашає) узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення про застосування штрафів, яке складається залежно від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов”язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу, незалежно від кількості випадків сплати. У разі затримки сплати більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати(погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, податкове повідомлення складається одне на всю суму сплаченого(погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
При цьому відповідно до пунктів 3.2, 4.4 та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253(із змінами), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання складається податкове повідомлення-рішення за формою «Ш»(додаток № 3), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, який в той самий день надсилає(вручає) таке повідомлення-рішення платнику податків.
У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах (п.п. 6.1.7 ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби).
Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг, що виник у зв’язку із відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.
Таким чином, період між датою виникнення в даному випадку у податкового органу права (і обов’язку) застосування штрафу, передбаченого п.п 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, та датою реалізацією цього права( 21.04.2006 року, коли були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000081501/1 та № 0000091501/1), перевищує 1095 календарних днів.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони, зокрема: з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; добросовісно; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.04.2006 року № 0000081501/1, № 0000091501/1 на суму відповідно 1 369,51 грн. та 31461,08 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006 року № 0000111501/1
на суму 8 305,04 грн., то в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, виходячи із наступного. Нормою пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов”язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасно його виникнення за різними податками, зборами (обов”язковими платежами) –у рівних пропорціях. Як вбачається із облікової картки позивача по ПДВ, суми, які надходили від позивача на сплату зобов’язань з ПДВ за відповідні періоди, спрямовувалися у відповідності до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ на погашення податкових зобов”язань з того самого платежу, які виникли раніше, тобто у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню. Суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.04.2006 року № 0000091501/1 на суму 31461,08 грн та № 0000081501/1 на суму 1369,51 грн, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог (в частині вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006 року № 0000111501/1 на суму 8 305,04 грн).
Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору розподіляються згідно з ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог (2 грн 27 коп присуджується позивачу з державного бюджету України; 1 грн 13 коп покладається на позивача; решта суми, сплаченої платіжним дорученням № 1322 від 31.08.2006 року, яке долучено до справи із листом позивача вх.№ 21712 від 18.09.2006 року, може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила).
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі від 21.04.2006 року № 0000091501/1 на суму 31 461,08 грн та від 21.04.2006 року № 0000081501/1 на суму 1 369,51 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства (місцезнаходження: 80000, м. Сокаль Львівської області, вул. Героїв УПА, 23, ідентифікаційний код 20845840) 2 грн. 27 коп. - судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.