Справа №  2-а-4228/11

Саратський районний суд Одеської області

  П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                                       У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року                                                                                          с.м.т. Сарата

  суддя Саратського районного суду Одеської області Кожокар Т.Я., розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в смт. Сарата Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі  Одеської області про визнання протиправною відмови виплачувати державну соціальну допомогу як дитині війни та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі щодо виплати  їй державної соціальної допомоги  як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з січня 2011 року по червень 2011 року, у загальній сумі 1362 гривні 60 копійок.  

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач за 2011 рік у передбаченому законом розмірі щомісячну державну соціальну допомогу їй не  виплатив, що порушує її законні права на належний соціальний захист.

Вона зверталася до відповідача з вимогою здійснити відповідні нарахування, але їй було  відмовлено.   

Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись, зокрема на те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, приписи яких і було дотримано відповідачем у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.    

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є громадянкою України, пенсіонеркою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саратському районі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має статус дитини війни, що підтверджується її паспортом, пенсійним посвідченням та довідкою Саратського УПСЗН.  

Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 %  мінімальної пенсії  за віком.

Як видно із листа та довідок Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі, відповідач з 01 січня 2010 року щомісячно виплачує позивачці як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що складає 49 гривень 80 копійок.    

-     2    -

                  Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону № 2195-IV і  ч. 1 ст. 6  викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни."

Розмір вказаної надбавки відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-Х11 від 22 жовтня 1993 року, для учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни становив 15% прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність, для інших учасників війни - 10%.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо внесення змін до ст.6  Закону № 2195-IV (в редакції від 28 грудня 2007 року) були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України.   

Оскільки редакція ст. 6 Закону № 2195-ІV від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 152 Конституції України, відновилася попередня редакція цієї статті, яка встановлює право позивачки, як дитини війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана редакція ст. 6 Закону №2195-ІV діє і до цього часу.

Таким чином, в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили над підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України, відповідач нараховував та виплачував позивачці підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-ІV, а у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”,  яка суттєво звужує право позивачки щодо розміру належного підвищення.  

Згідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.     

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Як видно з абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже,  обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом № 2195-IV, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачки 30% надбавки до пенсії як особі, яка має статус “дитина війни” є неправомірною, а тому порушене право

-    3   -

 позивачки на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни підлягає захисту

у межах заявлених позовних вимог шляхом зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги в частині зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни" у конкретно визначеній сумі не підлягають задоволенню, так як питання про розрахунок розміру таких виплат відносяться до компетенції відповідача.

Заперечення відповідача про те,  що на час розгляду справи законодавчо не визначено  розмір мінімальної пенсії за віком відносно дітей війни, суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до  ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності  такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28  Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого  нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, що не може бути підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тому відповідач може здійснити  доплату до пенсії позивачці з розрахунку 30 відсотків  від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування.  

Згідно ст. 94, ч. 1 ст. 256 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Постанови суду прийняті в порядку скороченого провадження  виконуються негайно.  

Керуючись ст.ст. 22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст.ст. 7, 9, 11, 13, ч. 1 ст. 41, ч.1 ст. 94, ст.ст. 159 - 163, 167, 183-2, 256 КАС України,

суд

П О С Т А Н О В И В:

                     адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області – задовольнити частково.  

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в  Саратському районі Одеської області, щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як “дитині війни” за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року.     

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, як “дитині війни”, у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, з урахуванням сум виплачених за даний період.

В іншій частині позовних вимог  – відмовити.    

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі три гривні 40 копійок.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Саратський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.  

Суддя                                                                                                    Т. Я. Кожокар