Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/3222/22

Провадження №: 1-о/332/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

захисників адвоката ОСОБА_5 , після заміни адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 р. у кримінальній справі №332/3222/22 за нововиявленими обставинами,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року засудженим ОСОБА_4 була подана заява про перегляд вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя, ухваленого 25 липня 2023 року, за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначено, що він, перебуваючи під арештом, отримав від ОСОБА_7 документи. З цих документів вбачається, що він, будучи свідком, дав завідомо неправдиві покази. Крім того, посилався на те, що під час досудового розгляду було проведено обшук за місцем його фактичного проживання особами, які не мали процесуального права на такі дії, тому результати обшуку не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.

На адресу суду також неодноразово надходили доповнення до заяви від засудженого ОСОБА_4 , які фактично дублювали та доповнювали заяву від 01.04.2024. Так, засуджений просив врахувати покази свідка ОСОБА_7 та визнати недопустимими докази у справі, а саме: дві сім карти, посилаючись на незаконність проведення обшуку.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 повністю підтримав свою заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 р. у кримінальній справі №332/3222/22, а також доповнення до заяви, просив її задовольнити.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, просив задовольнити заяву та ухвалити виправдувальний вирок.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти необхідності скасування вироку суду за нововиявленими обставинами, зазначивши, що для цього немає будь-яких підстав. Заява ОСОБА_4 є необґрунтованою, недоведеною, тому не підлягає задоволенню. До показів свідка ОСОБА_8 просив віднестися критично, адже є сумніви в тому, які саме покази можна вважати завідомо неправдивими. Крім того, прокурор зауважив, що в основу вироку було покладено ряд доказів, які підтверджують причетність засудженого ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні від 20.12.2024 року пояснив, що він не пам`ятає точну дату, припускає, що це було у 2022 році, холодно ще не було. У вечірній час до нього прийшов ОСОБА_4 , з яким він пішов до будинку, що розташований неподалік його будинку, адресу не знає. Коли він біля під`їзду стояв із ОСОБА_4 , до них підійшов хлопець, з яким він особисто не знайомий, але часто бачив біля цього під`їзду і запропонував за гроші продати телефон. Пояснив, що він заборгував особі, яка займається скупкою. Цей хлопець дав йому телефон чорного кольору, марку телефону не перевіряв, також не перевіряв, чи були там сім-карти. Це його не цікавило. Телефон був заблокований, але вмикався. Він із ОСОБА_9 піднялися нагору. Він продав знайомому на ім`я ОСОБА_10 цей телефон за 600 грн. Потім вони спустилися вниз, віддав гроші цьому хлопцю. Натомість цей хлопець за це йому і ОСОБА_9 дав по 200 грн. Потім він із ОСОБА_4 зайшли за школу № 48 та розійшлися. Він хотів піти до магазину, але його затримали співробітники поліції, перевірили його та відпустили. Він пішов далі, через нетривалий час його знов затримала співробітники поліції та відвезли до відділку. Там спитали за телефон, який він продав та сказали, обирай або ти, або ОСОБА_9 буде відповідати. І він обмовив ОСОБА_9 . На нього тиснули співробітники поліції в той день, а також перед судовим засіданням (30.05.2023), тому він дав неправдиві покази. Заяв на співробітників поліції не писав. Більше того хлопця не бачив, оскільки також потрапив у СІЗО. З ОСОБА_4 продавав телефон один раз. Пояснив, що нинішні покази є правдивими.

Після допиту у засудженого ОСОБА_4 виникли питання до свідка ОСОБА_7 лише з приводу наявності сім карток у телефоні. Крім того, засуджений попросив уточнив свідка про те, що це не він дав свідкові телефон, а також про те, що свідок давав покази під впливом співробітників поліції. Зауважень щодо показів свідка у судовому засіданні від 20.12.2024 у засудженого не було.

У судовому засіданні від 28.02.2025 засуджений ОСОБА_4 зауважив, що свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні від 20.12.2024 частково надав правдиві покази. Так, правдивими є покази про те, що не він ОСОБА_7 дав телефон. Решта, про те, що вони разом були в той день та про те, що разом ходили продавати телефон - це неправдиві покази. Вважає, що свідок не пам`ятає про обставини через його стан (страждає від наркозалежності).

Дослідивши доводи, викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 р. у кримінальній справі №332/3222/22 та доводи, викладені у додаткових клопотаннях, а також вислухавши думку учасників процесу, заслухавши покази свідка, суд доходить до наступних висновків.

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2023 року ОСОБА_4 засуджений за ст. ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у вигляді 7 років 3 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21.11.2023 апеляційне провадження за скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 щодо ОСОБА_4 , було закрито. Розгляд справи в апеляційному порідку проводився за участю прокурора ОСОБА_11 в режимі відео конференції, захисника – адвоката ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відео конференції з приміщення ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2024 було залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29.04.2024 було відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про роз`яснення ухвали Запорізького апеляційного суду від 20.03.2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року було витребувано з Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2024 року.

Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено буз задоволення, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2024 року, якою йому відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2023 року стосовно нього – без змін.

Глава 34 Кримінального процесуального кодексу України передбачає особливий вид провадження - провадження за нововиявленими обставинами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими та виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України - нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Тобто статтею 459 КПК України визначено вичерпний перелік обставин, за якими судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті.

Системне тлумачення статей 91, 459, 462 КПК вказує на такі ознаки нововиявлених обставин: вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є компромісним вирішенням конфлікту двох концептуальних підходів - необхідності виправлення допущеної судової помилки, що демонструє ефективність системи кримінальної юстиції, та забезпечення стабільності й непохитності судового рішення, що набрало законної сили, тобто додержання принципу правової визначеності.

До того ж перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.11.2019 (провадження № 51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

Провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою оскарження й перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав.

При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови»).

Суд зазначає, що згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч.2 ст.459 КПК обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.

Так, звертаючись із заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами засуджений посилався на дві обставини:

1)завідомо неправдиві покази свідка ОСОБА_7 ;

2)незаконність обшуку та недопустимість доказів, отриманих під час обшуку.

Надаючи оцінку показам свідка ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.

Покази свідка, надані в ході судового засідання в суді І інстанції (30.05.2023), та покази, надані під час розгляду справи на новивиявленими обставинами(20.12.2024), а також пояснення, викладені в заявах, адресованих суду, містять суттєві відмінності, які стосуються питання про те, ким був переданий мобільний телефон, що є предметом злочину, свідкові ОСОБА_7 .

Суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_7 щодо непричетності ОСОБА_4 до вчинення злочину за який він засуджений та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судом та підтверджені рядом інших неспростовних доказів. Ці свідчення направлені на уникнення від подальшого відбуття покарання засудженим, з яким свідок знайомий та певний час перебував в умовах Запорізького слідчого ізолятора.

У судовому засіданні свідок посилався на те, що надавав попередні покази під тиском співробітників поліції.

Разом з тим, належного підтвердження доводів у частині неправдивості показань свідка чи застосування до нього фізичного або психологічного тиску співробітниками правоохоронних органів суду не були надані, результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд вважає, що одне лише посилання, без підтвердження належними доказами про надання неправдивих показань, не може бути підставою для скасування вироку за нововиявленими обставинами, оскільки не є достатнім для сумнівів у законності остаточного й обов`язкового до виконання судового рішення.

Що стосується питання проведення обшуку з порушенням вимог КПК України та визнання недопустимими доказів, отриманих під час обшуку, суд зауважує наступне.

Зміст доводів засудженого зводиться до його бажання спонукати суд повторно й по-іншому оцінити існуючі в його кримінальній справі докази та обставини, що є неможливим в порядку перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами за правилами глави 34 КПК України.

Так, протокол обшуку від 18.11.2022 був предметом ретельного дослідження під час судового розгляду, сторона захисту, користуючись своїми правами та виконуючи свої обов`язки, не була позбавлена можливості надавати свої зауваження або заперечення стосовно будь-якого доказу, тому суд не вважає дану обставину нововиявленою у розумінні ст. 459 КПК України.

Частино першою ст. 467 КПК визначено, що суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення.

З урахуванням того, що судом не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути, тому відсутні підстав для задоволення заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 р. у кримінальній справі №332/3222/22 за нововиявленими обставинами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 370-372, 376, 459-467 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Залишити без задоволення заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 р. у кримінальній справі №332/3222/22 за нововиявленими обставинами.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду на протязі семи днів з дня її оголошення.

Відповідно до ч. 3 ст.395 КПК України для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:  ОСОБА_1