Справа №751/844/25

Провадження №1-кп/751/155/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024270340003844 від 01 грудня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Енгельс Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, інваліда 3-ї групи з дитинства, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2024 року приблизно о 12 годині 53 хвилини ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні магазину «Сільпо» за адресою: м. Чернігів,

вул. Музична, 1, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який неодноразово продовжувався і діє на теперішній час, шляхом вільного доступу з купівельного візку таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro Glacier White» IMEI 1 НОМЕР_1 ,

IMEI 2 НОМЕР_2 , вартістю 3 525 гривень, який належить ОСОБА_5 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про проведення судового розгляду без її участі, цивільний позов подавати не буде, матеріальні збитки їй відшкодовані повністю.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що

29 листопада 2024 року в обідню пору він знаходився у магазині «Сільпо» за адресою: м. Чернігів, вул. Музична, 1. Побачив, як жінка забрала з купівельного візку продукти і забула мобільний телефон сірого кольору марки «Xiaomi Redmi». Після чого, він, усвідомлюючи, що телефон належить інші особі, таємно викрав його з купівельного візку. У подальшому вказаний мобільний телефон він добровільно видав працівникам поліції. Зауважив, що усвідомлював, що в Україні діє воєнний стан. Також погодився із зазначеною в обвинувальному акті вартістю викраденого мобільного телефону.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказав на те, що заподіяну шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого майна. Відповідно до розписки потерпілої ОСОБА_6 від 23 січня 2025 року останній на відповідальне зберігання передано мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro Glacier White» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 . Визнавши свою вину, ОСОБА_4 указав на те, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому стане на шлях виправлення, більше не буде вчиняти протиправних дій та докладе зусиль для пошуку роботи.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, притягувався до адміністративної відповідальності, одружений, офіційно не працевлаштований, відповідно до характеристики дільничного офіцера поліції за місцем проживання характеризується посередньо, постійного місця роботи не має у зв`язку з інвалідністю, джерелом існування є пенсія та неофіційні підробітки, скарг від сусідів не надходило, ухилянтом не значиться, є інвалідом 3-ї групи з дитинства, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, звертався одноразово 08 серпня

2008 року до лікаря-психіатра з діагнозом: наслідки органічного ураження головного мозку у формі астенічного синдрому, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 07 січня 2025 року № 10 ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час ОСОБА_4 за своїм психічним станом здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для даного кримінального провадження та давати правильні свідчення.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся і вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці, а також вказав на повернення мобільного телефону потерпілій, що в свою чергу свідчить про бажання виправити наслідки вчиненого.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав про те, що після затримання він детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення. Сторона обвинувачення підтвердила, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування в ході проведення слідчого експерименту детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує дані досудової доповіді органу з питань пробації від 17 лютого 2025 року, відповідно до якої ризики повторного вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення та небезпеки останнього для суспільства, у тому числі окремих осіб, оцінюються як середні.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, під час досудового розслідування детально повідомляв органу досудового розслідування про обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що заподіяні збитки повністю відшкодовано шляхом повернення викраденого майна, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом 3-ї групи з дитинства, одружений і проживає разом з дружиною і її неповнолітньою дитиною, має матір пенсійного віку, що в свою чергу свідчить про міцні соціальні зв`язки, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 185 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю

1 рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи від 04 грудня 2024 року № 1445/24-24 у сумі 1 514 гривень 56 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro Glacier White» IMEI 1 НОМЕР_1 ,

IMEI 2 НОМЕР_2 та коробку від нього залишити потерпілій ОСОБА_5 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1