ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2025 р. Справа№ 911/969/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Барсук М.А.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.01.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024

повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024

повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.10.2024

у справі № 911/969/24 (суддя Сокуренко Л.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар"

про виконання зобов`язання в натурі та стягнення 1 294 745,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (відповідач) про виконання зобов`язання в натурі та стягнення 1 294 745,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/969/24 та призначено підготовче засідання.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу № 911/969/24 до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2024 по справі №911/969/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" 53 156,72 грн. пені та 797,35 грн. судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено факт порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 та обов`язок відповідача сплатити пеню у розмірі 53 156,72 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" 33 595,12 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що враховуючи часткове задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2024 по справі № 911/969/24, 20.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить cкасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 року у справі № 911/969/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" та ухвалити нове рішення у справі № 911/969/24, яким задовольнити позовні вимоги "Ресіліент Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим з огляду на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неналежного дослідження та оцінки доказів у справі, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Стосовно додаткового рішення скаржник зазначає, що додаткове рішення є невід`ємного частиною оскаржуваного рішення, тому у разі його скасування суд апеляційної інстанції зобов`язаний здійснити новий розподіл судових витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" по справі № 911/969/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

07.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/969/24.

23.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/969/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/969/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 та призначено розгляд справи на 28.11.2024.

11.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з лікарняним судді Кравчука Г.А.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу № 911/969/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Тищенко А.І., Станіка С.Р.

26.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 та призначено розгляд справи на 28.11.2024.

В судовому засіданні 28.11.2024 оголошувалася перерва до 08.01.2025.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою суддів Станіка С.Р. та Тищенко А.І.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу № 911/969/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Барсук М.А., Шапран В.В.

06.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 та призначено розгляд справи на 08.01.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" (покупець, позивач) укладено договір поставки № 13226 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (візок для транспортування жниварок) ТМ "Volland", надалі за текстом - товар (обладнання/техніка/машини) в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в специфікаціях чи інших додатках до договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у специфікаціях до цього договору.

За умовами п. 2.2 договору сторони покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у наступному порядку (з урахуванням термінів оплати визначених сторонами в специфікаціях): перший платіж - передплата 20% вартості товару сплачуються покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар; другий платіж - 80% вартості товару сплачується покупцем після поставки товару і не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому договорі - podatkovy.agm@agromino.com, повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця. У разі порушення постачальником порядку заповнення (оформлення) податкових накладних з ПДВ, виявлення покупцем або контролюючим органом в них помилок, зобов`язання покупця зі оплати 20% вартості поставленого товару постачальнику виникає після усунення постачальником таких порушень чи помилок та проведення належної та своєчасної реєстрації відкоригованої податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця. В платіжних документах покупець зобов`язується зазначити призначення платежу відповідно до рахунку (рахунків), що надаються постачальником покупцю для здійснення оплати товару.

В пункті 2.4. договору визначено, що визначення ціни товару в гривні здійснюється сторонами у специфікації до цього договору із зазначенням грошового еквівалента ціни в іноземній валюті, що визначається згідно курсу гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com станом на робочий день, що передує дню підписання специфікації, при цьому визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті на курс гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення претензії чи позову з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в гривнях, в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника за реквізитами, вказаними в даному договорі (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації.

Згідно з п. 5.2. договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Перерахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання повної оплати.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника до закінчення гарантійного строку та повного виконання постачальником своїх гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.1. договору).

До договору сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору (додаток № 1), в якій сторони визначили, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), в кількості 1 (одна) штука у строк до 30.05.2022 загальною вартістю 361 966,25 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 60 327,71 грн., що відповідно до умов договору є еквівалентом 11 300,00 EUR, у т.ч. ПДВ 20% - 1883,33 EUR станом на 20.07.2021 - робочий день, що передує дню підписання специфікації за даними сайту www.udinform.com (станом на 20.07.2021 курс EUR 32,0324 грн).

В пункті 2 специфікації № 1 визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі специфікації та рахунку постачальника банківським переказом на умовах згідно пункту 2.2 договору.

Строк поставки товару з 15.05.2022 до 30.05.2022 (п. 4 специфікації № 1).

На виконання умов договору та специфікації № 1 позивач 05.08.2021 перерахував передплату 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 878 від 05.08.2021, призначення платежу за яким "передплата 20% за візок для транспортування жниварки по рах. № 20483 від 04.08.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 12013,07 грн".

Відповідач поставку товару у строк визначений специфікацією № 1 не здійснив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.12.2022 № 12/22-04 про сплату штрафних санкцій в сумі 363 690,50 грн. у строк, що не перевищує 10 банківських днів.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 28.02.2023 № 28-02/23 повідомив позивача, що невиконання зобов`язань за договором пов`язане з форс-мажорними обставинами у вигляді військової агресії російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, посилаючись на повідомленням Торгово-промислової падати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами, що діють на всій території України.

28.02.2023 відповідач здійснив повернення сплаченого позивачем першого платежу - передплати у розмірі 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 28.02.2023, призначення платежу за якою: "повернення передоплати у зв`язку із закінченням терміну дії договору № 13226 від 21.07.2021р, в т.ч. ПДВ 20% - 12013,07 грн".

Відповідач вимоги претензії не виконав, товар - один візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), на користь позивача не поставив, пеню за прострочення строків поставки товару в сумі 363 690,50 грн. в добровільному порядку не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання відповідача поставити позивачу товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") в кількості однієї одиниці згідно зі специфікацією № 1 до договору поставки № 13226 від 21.07.2021 та стягнення пені за порушення строків поставки товару у розмірі 1 294 745,79 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалося судом, у специфікації № 1 сторони визначили, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), в кількості 1 (одна) штука у строк до 30.05.2022 загальною вартістю 361 966,25 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 60 327,71 грн., що відповідно до умов договору є еквівалентом 11 300,00 EUR, у т.ч. ПДВ 20% - 1883,33 EUR станом на 20.07.2021 - робочий день, що передує дню підписання специфікації за даними сайту www.udinform.com (станом на 20.07.2021 курс EUR 32,0324 грн).

05.08.2021 позивач перерахував передплату 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 878 від 05.08.2021, призначення платежу за яким "передплата 20% за візок для транспортування жниварки по рах. № 20483 від 04.08.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 12013,07 грн".

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

У пункті 3 специфікації № 1 визначено, що умови поставки - DDP склад покупця, який розташований за адресою: с. Матюші, Білоцерківського р-н, Київська область.

Враховуючи вищевикладене, строк поставки товару є таким, що настав 30.05.2022.

Відповідно до п. 3.3., 3.5. договору дата отримання товару покупцем в місця поставки товару, вказаному в п. 3.1 договору підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця та постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його приймання покупцем у місці поставки, вказаному у п. 3.1 договору.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної поставки товару відповідач належним чином не виконав, поставку товару у строк до 30.05.2022 включно не здійснив.

Доказів поставки товару в порядку та строки до суду не представлено.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача поставити позивачу товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") в кількості однієї одиниці згідно зі специфікацією № 1 до договору поставки № 13226 від 21.07.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у наступному порядку (з урахуванням термінів оплати визначених сторонами в специфікаціях), зокрема перший платіж - передплата 20% вартості товару сплачуються покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2021 позивачем перераховано відповідачу перший платіж - передплату 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн.

28.02.2023 відповідач здійснив повернення сплаченого позивачем першого платежу - передплати у розмірі 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 28.02.2023 на суму 72 078,41 грн. з призначенням платежу: "повернення передоплати у зв`язку із закінченням терміну дії договору № 13226 від 21.07.2021р, в т.ч. ПДВ 20% - 12013,07 грн".

Відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (підп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України).

Таким чином, реєстрація складеного постачальником розрахунку коригування до податкової накладної потребує виключної обопільної згоди сторін договору (постачальника та покупця товарів) на зменшення компенсації вартості товарів/послуг, яка в свою чергу є єдиною належною підставою для реалізації постачальником права на зменшення суми податкових зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Ресіліент Агро" 07.03.2023 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних складений ТОВ "Агрістар" розрахунок коригування № 2537 від 28.02.2023 до податкової накладної № 15174 від 05.08.2021 на суми податкового кредиту, що відповідала сумі податку на додану вартість, сплаченій позивачем у складі попередньої оплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.03.2023, копією розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 2537 від 28.02.2023 та податковою накладною № 15174 від 05.08.2021.

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Доказів відмови позивача від повернутої відповідачем суми передоплати за товар в загальній сумі 72 078,41 грн.

Натомість позивач без будь-яких зауважень та заперечень здійснив реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної у зв`язку з поверненням авансового платежу ТОВ "Агрістар", що свідчить про те, що позивач визнав повернення відповідачем попередньої оплати 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн. за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.

Відповідно до частини другої статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, законодавством України покладено на покупця зобов`язання щодо вчинення певних дій для забезпечення передання та одержання товару відповідно до вимог, що звичайно ставляться (повідомити адресу та найменування одержувача товару, оглянути товар, здійснити перевірку його кількості, якості, асортименту тощо). Натомість інше може встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

За умовами пункту 3.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації.

Зі змісту наведеного пункту договору слідує, що обов`язок постачальника здійснити на користь покупця поставку товару у строки, визначені у специфікаціях, виникає виключно у разі належного виконання покупцем зобов`язання зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару протягом 2 (двох) банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар. Тобто, за відсутності належного виконання покупцем зобов`язання зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару, зобов`язання постачальника з поставки товару не настає.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Враховуючи, що в п. 3.2. договору сторони узгодили, що лише виконане зобов`язання покупця зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару на рахунок постачальника є достатньою підставою для здійснення постачальником поставки товару в строки, визначені в специфікації № 1, з моменту прострочення кредитором грошового зобов`язання не виникає обов`язок постачальника з поставки у власність покупця товару за договором.

За встановлених судом вище обставин, враховуючи істотні умови укладеного сторонами договору, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання покупцем зобов`язання зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару на рахунок постачальника, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поставити позивачу товар задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 294 745,79 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже було встановлено, строк поставки товару є таким, що настав 30.05.2022, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по поставці товару з 31.05.2022.

Колегією суддів встановлено, що відповідач зобов`язання в частині своєчасної поставки товару не виконав, товар у строк до 30.05.2022 включно не поставив.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 5.2 договору визначено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Перерахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання повної оплати.

Так, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 1 294 745,79 грн. Відповідне нарахування позивач здійснює виходячи з вартості непоставленого товару на дату, що передує дню пред`явлення позову (474 613,56 грн.) за період з 31.05.2022 по 11.04.2024.

Позивач зазначає, що станом на дату, що передує дню пред`явлення позову (10.04.2024), курс національної валюти України - гривні (UAN) до євро (EUR) за даними сайту www.udinform.com становить 42,0012 грн. за 1 євро, у зв`язку із чим вартість однієї одиниці товару у гривні, з урахуванням положень п. 4.2 договору, становить 474 613,56 грн.

Як встановлено судом, 28.02.2023 відповідач здійснив повернення сплаченого позивачем першого платежу - передплати у розмірі 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн., позивач в свою чергу визнав повернення попередньої оплати 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн., що підтверджується квитанцією про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.03.2023.

Виходячи з умов п. 3.2. договору, лише виконане зобов`язання покупця зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару на рахунок постачальника є достатньою підставою для здійснення постачальником поставки товару в строки, визначені в специфікації № 1, з моменту прострочення кредитором (позивачем) грошового зобов`язання прострочення боржника (відповідача) не настає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неправомірним є нарахування пені з моменту виникнення прострочення кредитора, тобто за період прострочення з 07.03.2023 по 11.04.2024.

Позаяк, правомірним є нарахування пені на підставі п. 5.2. договору за порушення постачальником строків поставки товару за період прострочення: від дати виникнення прострочення з поставки товару - 31.05.2022, до дати, що передує дню реєстрації позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто до 06.03.2023 включно.

За умовами п. 2.4. договору визначення ціни товару в гривні здійснюється сторонами у специфікації до цього договору із зазначенням грошового еквівалента ціни в іноземній валюті, що визначається згідно курсу гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com станом на робочий день, що передує дню підписання специфікації, при цьому визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті на курс гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення претензії чи позову з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.

Відтак, визначення позивачем ціни товару в гривні шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті станом на день, що передує дню пред`явлення покупцем позову про стягнення з постачальника штрафної неустойки (пені) узгоджується з пунктом 2.4. договору.

Перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені за порушення строків поставки товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків поставки товару підлягають задоволенню частково в сумі 531 567,19 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення пені позивачу належить відмовити.

Щодо доводів відповідача про звільнення його від відповідальності, передбаченої п. 5.2. договору, внаслідок настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладення договору в результаті обставин надзвичайного характеру, яким сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс-мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та які безпосередньо впливають на виконання умов договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов.

Сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов`язана у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з моменту їх настання, в письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом (п. 8.2. договору).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

До обставин непереборної сили належать: події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус; заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов`язань заданим договором. Сторона, яка посилається на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор) несе обов`язок доказування, за власний рахунок, того, що ці обставини вплинули на виконання цією стороною своїх зобов`язань за даним договором.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Як встановлено судом, доказів повідомлення позивача про виникнення обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 в порядку та строки, визначені п. 8.1., 8.2. договору відповідачем до суду не представлено.

Поряд з цим, відповідач стверджує, що 07.03.2022 направив позивачу повідомлення від 01.03.2022 № 1 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на підтвердження чого надав офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Так, Торгово-промислова палата України на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судом встановлено, що сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат про наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на можливість виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено існування обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому належним чином виконати зобов`язання за договором № 13226 від 21.07.2021 в частині поставки товару у строк до 30.05.2022 включно, тому суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої п. 5.2. договору, за порушення постачальником строків поставки товару у вигляді стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18).

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкції відповідач зазначає, що загальна ціна непоставленого товару не перевищує суму в розмірі 362 421,51 грн. з ПДВ, а заявлена позивачем до стягнення пеня значно перевищує загальну вартість непоставленого товару. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесених позивачем витрат (збитків) внаслідок непоставки товару, стягнення з відповідача пені у розмірі 1 294 745,79 грн. стане наслідком надмірного збагачення позивача за рахунок відповідача. Також відповідач наголосив, що згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 762 від 12.03.2024 ТОВ "Агрістар" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період військового стану. Тому стягнення з відповідача надмірного розміру штрафних санкцій (пені) призведе до істотного погіршення загального фінансового стану підприємства та матиме прямий негативний вплив на функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення у період дії воєнного стану на території України.

Колегією суддів встановлено, що при зменшенні розміру пені судом першої інстанції прийнято до уваги (1) перебування відповідача та його основних засобів, матеріальних активів, адміністративних, складських, сервісних підрозділів та співробітників, а також керівного складу територіальних підрозділів з 24.02.2022 в епіцентрі активних бойових дій за зареєстрованою адресою місцезнаходженням в м. Харкові та смт Пісочин, Харківського району, Харківської області, що призвело до призупинення з 24.02.2022 господарської діяльності відповідача та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова та Харківської області на підставі наказу директора № 24/02 від 24.02.2022 "Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова, Харківської і Луганської областей", (2) призупинення з 24.02.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу ТОВ "Агрістар" дії трудових договорів на підставі наказу директора № 24/03-К від 24.03.2022.

Додатково судом встановлено, що на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 762 від 12.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрістар" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Враховуючи, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, значно перевищує ціну товару, яка визначена з урахуванням п. 2.4. договору, що свідчить про її надмірний характер, зважаючи на необхідність дотримання співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 ЦК України, за відсутності доказів понесення позивачем збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами через непоставку відповідачем товару за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені до 10% від обґрунтованої суми пені, що складає 53 156,72 грн.

Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту апеляційної скарги ТОВ "Ресіліент Агро" слідує, що остання не містить жодних аргументів та правового обґрунтування, які є підставою для перегляду та скасування додаткового рішення, скаржник лише посилається на те, що додаткове рішення є невід`ємного частиною оскаржуваного рішення, тому у разі його скасування суд апеляційної інстанції зобов`язаний здійснити новий розподіл судових витрат, отже, враховуючи обставини справи та зміст додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/969/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення від 08.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/969/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 911/969/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді М.А. Барсук

В.В. Шапран