ПОСТАНОВА    

                                                     Іменем  України

4  березня  2008 р.  Берегівський  районний  суд  у  складі  судді  Балог  І.І.  при  секретарі  Гарані  О.М.  з  участю  захисника   ОСОБА_1  розглянув  цивільну  справу  за  позовом   ОСОБА_2  до  Брегівської  районної  державної  адміністрації   про  поновлення  на  роботі  та  стягнення  моральної  шкоди  та  заробітної  плати  за  час  вимушеного  прогулу, суд -

                                                   ВСТАНОВИВ : 

      ОСОБА_2 просив  суд  постановити  рішення  яким  визнати  незаконним  та  скасувати  розпорядження  голови  Брегівської  РДА  від  25.10.2007 р.,  поновити  його  на  посаді  начальника  відділу  охорони  здоровя  Брегівської  РДА,  стягнути  з  відповідача  середньомісячну  заробітну  плату  за  час  вимушеного  прогулу,  та  5000  грн.  моральної  шкоди. 

 В  позовній  заяві  позивач  зазначив,  що  розпорядженням  голови  Брегівської  РДА  від  25.10.2007 р.  його  було  звільнено  з  посади  начальника  відділу  охорони  здоровя  Брегівської  РДА  де  він  працював  з  7.07.2006 р.  за  ст.. 40  п.. 3  КЗпПУ.

Вказане  звільнення  позивач  вважає  незаконним,  яке  проведено  з  порушенням  ст..ст.  147,  149  КЗпПУ  оскільки  його  фактично  звільнено  за  одне  і  те  ж  саме  порушення,  за  яке  йому  вже  раніше  було  оголошено  догану  розпорядженням  №  468  від  22.11.2006 р. 

До  того  ж,  догану  було  оголошено  без  врахування  його  пояснень,  у  яких  було  викладено  об'єктивні  причини  неможливості  передачі  контрольних  документів  у  визначений  термін  через  знаходження  його  у  відпусці.

Крім  того  відповідальною  за  виконання  контрольних  документів  до  6.12.2006 р.  була  Брегівська  центральна  рай лікарня.  У  той  же  час  розпорядженням  голови  РДА  №  468  від  22.11.2006 р.  догана  була  оголошена  йому  як  особі,  що  об'єктивно  не  могла  бути  їх  виконавцем.

Відповідач  не  створив  необхідних  умов  для  виконання  трудових  обов'язків  внаслідок  чого  йому  приходилось  за  свої  кошти  проводити  ремонт  приміщення,  самому  забезпечити  себе  оргтехнікою,  використовувати  свій  власний  автотранспорт  для  відвідування  медичних  установ  району  та  області.  Відділ  був  не укомплектований  і  два  фахівці  працювали  за  трьох.

Видаючи  розпорядження,  відповідач  не  конкретизував  правопорушення,  що  послужило  причиною  його  звільнення,  не  зробив  ретельної  перевірки  законності  накладення  дисциплінарного  стягнення,  що  передувало  звільненню,  не  навів  конкретних  фактів  невиконання  обов'язків,  не  зазначив  коли  саме  вони  мали  місце,  які  саме  проступки  були  вчинені  ним  після  попереднього  оголошення  догани.

Відповідач  обмежився  лише  загальним  посиланням  на  систематичне  невиконання  ним  трудових  обов'язків  при  застосуванні  такого  крайнього  заходу,  як  звільнення,  не  врахував  положень  ст.. 149  КЗпПУ,  згідно  якої  при  обранні  виду  дисциплінарного  стягнення  роботодавець  зобов'язаний  враховувати  ступінь  тяжкості  вчиненого  проступку  і  заподіяну  ним  шкоду,  обставини  за  яких  вчинено  проступок  і  попередню  роботу  працівника.

Посилаючись  на  те,  що  він  пропрацював  34  роки  в  Берегівській  центральній  лікарні  на  посаді  лікаря,  завжди  виконував  свої  обов'язки  добросовісно  і  не  мав  жодних  стягнень,  а  з  легкої  руки  керівництва  РДА  за  кілька  місяців  до  пенсії  його  звільнили  з  роботи  просив  суд  його  позов  задоволити. 

Моральну  шкоду  позивач  оцінив  у  5000  грн.  за  моральні   та  душевні страждання,  перенесені  ним  істотні  вимушені  зміни  у його  житті,  що  ганьблять  його  честь,  гідність  та  ділову  репутацію,  знижує  престиж  його  професійної  діяльності,  привело   до  нервозності,  сорому,  приниження  та  відчаю.  

У  відповідності  до  ст.. 234  КЗпПУ  позивач  просив  суд  поновити  строк  для  звернення  до  суду,  пропущений  з  поважних  причин.

Представник  Брегівської  РДА    по  довіреності  Довбака  О.С.  позов  не  визнала  та  пояснила,  що  позивач   займаючи  посаду  начальника  відділу  охорони  здоровя   РДА  систематично  без  поважних  причин  допускав  невиконання  завдань  та  обов'язків  покладених  на  відділ,  допускав  порушення  вимог  Регламенту  РДА.  Систематичність  невиконання  позивачем  покладених  на  відділ  обов'язків   та   завдань  підтверджується  фактами,  зафіксованими  розпорядженнями  голови  РДА  від  25.10.06 р.  № 415,  від  20.03.07 р. № 102,  а  також   від  22.11.06 р.  №  468,  яким  позивача  притягнуто  до  дисциплінарної  відповідальності  -  йому  оголошено  догану.  Останнім  фактом  невиконання  трудових  обов'язків  ОСОБА_2 стала  неналежна  організація  забезпечення  окремих  сільських  медичних  закладів  паливом  у  повному  об'ємі  для  роботи  у  осінньо-зимовий  період  2007-2008  років. Зазначена  обставина  підтверджується  доповідною  записуою  першого  заступника  голови  РДА.  За  цим  фактом   у   ОСОБА_2  відповідно  до  ст.. 149  КЗпПУ  відібрано  письмове  пояснення  24.10.2007 р.  На   зазначене  письмове  пояснення   голова  РДА  наклав  резолюцію про  звільнення,  а  25.10.2007 р.  ОСОБА_2 був  звільнений  і  з  цим  розпорядженням  він  був  ознайомлений  під  розписку.  Посилаючись  на  наведені  обставини  представник  РДА  просила  суд  в  позові  ОСОБА_2 відмовити.

Суд  перевіривши  матеріали  справи  та  вислухавши  пояснення  сторін  дійшов  висновку,  що  позов  підлягає  до  задоволення  повністю  з  таких  підстав.

Відповідно  до  п. 3 ч.1  ст. 40  КЗпПУ  -  трудовий  договір,  укладений  на  невизначений  строк,  а  також  строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку  його  чинності  можуть  бути  розірвані  власником  або  уповноваженим  ним  органом  поряд  з  іншиим,  і  у  випадку  систематичного  невиконання  працівником  без  поважних  причин  обов'язків,  покладених  на  нього  трудовим  договором  або  правилами  внутрішнього  трудового  розпорядку,  якщо  до  працівника  раніше  застосовувалися  заходи  дисциплінарного  чи  громадського  стягнення.

За  змістом  вказаної  норми  та  п. 23  постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  «Про  практику  розгляду  судами  трудових  спррів»  від  6.11.1992 р.  за  передбаченими  п. 3  ст. 40  КЗпПУ  підставами  працівник  може  бути  звільнений  лише  за  проступок  на  роботі,  вчинений  після  застосування  до  нього  дисциплінарного  або  громадського  стягнення  за  невиконання  без  поважних  причин  обов'язків,  покладених  на  нього  трудовим  договором  або  правилами  внутрішнього  трудового  розпорядку.

Як  видно  з  розпорядження  першого  заступника  голови  Брегівської  РДА  п. Трикур В.В.  від  22.11.2006 р.  ОСОБА_2 було  оголошено  догану  за  порушення  терміну  виконання  розпорядження  голови  облдержадміністрації  від  25.10. 2006 р.  №  628.

З  письмового  пояснення  ОСОБА_2  від  16.11.2006 р. вбачається,  що  йому  ставилось  у  вину  порушення  терміну  виконання  розпорядження  голови Закарпатської  ОДА.  Термін  подання  інформації  був  15.11.2006 р.   Інформація  була  подана  у  загальний  відділ  РДА  15.11.2006 р.  головним  спеціалістом  відділу  охорони  здоровя  Кондричем  І.В.,  який  на  той  час  виконував  обов'язки  начальника  відділу  у  зв'язку  з  тим,  що  ОСОБА_2 знаходився  у  безплатній  відпусці  з  13.11.  по  15.11.2006 р.  Цих  пояснень ОСОБА_2 перший  заступник  голови  РДА  до  уваги  не  взяв,  а  на  поясненні  наклав  резолюцію  про  притягнення  ОСОБА_2  до  дисциплінарної  відповідальності  -  догани.

Суд  вважає,  що  дана  догана  є  незаконною  оскільки  адміністрація  немала  достатніх  підстав  для  застосування  такого   дисциплінарного  стягнення,  а  письмові  пояснення  ОСОБА_2  не  перевірялись   і  до  уваги  не  брались.

Крім  того  представник  Брегівської  РДА  не  надала  суду  ніяких  доказів  того,  що  перший  заступник  Брегівської  РДА  мав  повноваження  накладати  на  працівників  РДА  дисциплінарні  стягнення.

Як  видно  з  матеріалів  справи  ОСОБА_2 був  прийнятий  на  роботу  7.07.2006 р.  розпорядженням  голови  Брегівської  РДА  Шепою  В.В.

 Відповідно  до  ст. 147-1  КЗпПУ  дисциплінарні  стягнення  застосовуються  органом,  якому  надано  право  прийняття  на  роботу  даного  працівника.

Таким  чином  догана  винесена  посадовою  особою  яка  не  мала  права  накладати  дисциплінарні  стягнення. 

 З  представлених  РДА  документів  вбачається,  що  підставою  для  звільнення  ОСОБА_2  була  доповідна  записка  першого  заступника  голови  РДА  Еерделі  К.  про  те,  що ОСОБА_2,  та  деякі  інші  особи  не  вжили  належних  і  достатніх  організаційних  заходів  щодо  підготовки  окремих  закладів  охорони  здоровя  до  опалюваного  сезонну.

ОСОБА_2 цю  обставину  пояснив  тим,  що  підготовкою  до  опалюваного  сезону   медичних  закладів  району,  займаються  сільські  ради  на  території  яких  знаходяться  медичні  заклади.  Крім  того  цим  питанням  займається  і  центральна  районна  лікарня.

Адміністрація  не  взяла  до  уваги  ті  обставини,  що  функції  відділу  охорони  здоровя  РДА  та  центральної  районної  лікарні  належним  чином  не  розділені, деякі  обов'язки  дублюються,  а  з  посадової  інструкції,  яку  представила  РДА,   неможна  встановити,  що  входить  в  обов'язки  начальника  відділу  охорони  здоровя  РДА  і  за  що  він  відповідає.

Відповідно  до  ч.3  ст. 149  КЗпПУ  -  при  обранні  виду  стягнення  власник  або  уповноважений  ним  орган  повинен  врахувати  ступінь  тяжкості  вчиненого  проступку  і  заподіяну  ним  шкоду,  обставини,  за  яких  вчинено  проступок,  і  попередню  роботу  працівника.

Брегівська  РДА  не  врахувала  того,  що  ОСОБА_2 пропрацював  34  роки  лікарем,  з  яких  більше  10  років  завідуючим  нейрохірургічним  відділенням  Брегівської  ЦРЛ,  що  він  фахівець  вищої  категорії,   який  має  наукову  ступінь, зробив  десятки  операцій  і  спасав  життя  мешканцям  Берегівського  району  та  інших  районів.  За  ці  роки  він  ні  разу  не  притягався  до  дисциплінарної  відповідальності,  а  до  РДА  поступив  на  роботу  в  зв'язку  з  ліквідацією  нейрохірургічного  відділення  Брегівської  ЦРЛ.  Не  взато  до  уваги   і  ті  обставини,  що  ОСОБА_2 залишилось  менше  року  до  пенсії   і  що  таке  звільнення  може  принести  велику  душевну  травму  особі  яка  немає  достатнього  досвіду  в  роботі  з  документами.

За  таких  обставин  звільнення  ОСОБА_2  за   п. 3  ч. 1  ст. 40  КЗпПУ,  є  незаконним,  а  тому  його   слід  поновити  на  попередній  посаді.

 Відповідно  до  ст.. 235  ч. 2  КЗпПУ   при  винесені  рішення  про  поновлення  на  роботі,  орган  який  розглядає  трудовий  спір,  одночасно  приймає  рішення  про  виплату  працівникові  середнього  заробітку  за  час  вимушеного  прогулу,  але  не  більше  як  за  один  рік.

Позивач  був  звільнений  25.10.2007 р.  Таким  чином  йому  слід  виплатити  середній  заробіток  за  чотири  місяці  вимушеного  прогулу.  З  довідки  РДА  вбачається,  що  середній  заробіток  позивача  в  вересні  2007 р. складав  1541 грн.   Отже  1541  х  4  =  6164  грн.

Згідно  з  ст.. 237-1  КЗпПУ  відшкодування  власником  або  уповноваженим  ним  органом  моральної  шкоди  працівнику  проводиться  у  разі,  якщо  порушення  його  законних  прав  призвели  до  моральних  страждань,  втрати  нормальних  життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього  додаткових  зусиль  для  організації  свого  життя.

Суд  вважає,  що  позивач  в  наслідок  незаконного  звільнення  переніс  моральні  та  душевні  страждання,  істотні  зміни  в  його  житті  призвели  до  занепокоєння,  нервозності,  приниження  та  відчаю,  що  вимагало   від  нього  додаткових  зусиль  для  організації  свого  особистого  життя  перед  пенсією.,  а  тому  визначена  ним  моральна  шкода  в  розмірі  5000 грн.  є  об'єктивною   і  справедливою.

Щодо  клопотання  позивача  про  поновлення  строку  для  звернення  до  суду  відповідно  до  ст.  234  КЗпПУ,   суд  вважає  що  позивач  не  пропустив  цей  строк  без  поважних  причин,  оскільки  звільнений  він  був  25.10.2007 р.  З  позовом  до  суду  він  звернувся  20.11.2007 р.  тобто  в  межах  ст. 233 КЗпПУ.  Те  що  позивач  звернувся   до  суду  з  позовом  в  позовному  порядку,  а  не  в  адміністративному,  не  може  бути   визнано   таким   що  пропустив  строк  без  поважних  причин.    

Суд  відмовив  йому  в  прийнятті  позовної  заяви  28.11.2007 р.  однак  цю  ухвалу  він  отримав  лише  8.01.2008 р.  про  що  в  канцелярії  суду  є  його  підпис  про  отримання   копії  ухвали.  З  адміністративним  позовом  він  звернувся  до  суду  10.01.2008 р.

На  підставі  наведеного   та  керуючись  ст..ст.  11.71.159  КАСУ   та  ст..ст.  40 ч. п.3,  147-149.  233-237-1  КЗпПУ,  суд -

                                              ПОСТАНОВИВ:

      Позов  задоволити  повністю.

Розпорядження  голови  Брегівської  районної  державної  адміністрації  від  25.10.2007 р.  про  звільнення  ОСОБА_2 за  ст.. 40 ч.1 п.3  КЗпП  України  -  визнти  незаконним.

Поновити  ОСОБА_2 на  посаді  начальника  відділу  охорони  здоровя  Брегівської   РДА.

Стягнути  з  Берегівської  РДА  на  користь  ОСОБА_2 6 164 грн.  за  час  вимушеного  прогулу  та  5000  грн.  моральної  шкоди,  а  всього   11164  грн.

Стягнути  з  Берегівської  РДА    81  грн.  судових  витрат  в  користь  держави.

Рішення  суду  про  поновлення  на  роботі  підлягає  до  негайного  виконання. 

 Заява  про  оскарження  рішення  суду  може  бути  подана  протягом  10  днів  з  часу  оголошення  рішення  суду,  а  апеляційна  скарга  може  бути  подана  протягом  20  днів  з  часу  подачі  заяви  про  оскарження  рішення  суду.

           Суддя:                                                                    Балог І.І.