Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/4079/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Трояновської Г.С.,
суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.,
при секретарі Григоровичу А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення коштів, передбачених ст.ст. 37,39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року позивач звернулась до суду з названим позовом до обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації. В ході розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила здійснити відповідні стягнення з відповідачів - Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації /а.с.106-107/. В обґрунтування вимог зазначала, що має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, є непрацюючим пенсіонером, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Оскільки відповідачі порушують її права, виплачуючи допомогу та доплату у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, просила визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації на її користь кошти, передбачені ст.37 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 3030грн. за період з 01.09.2002року по 31.08.2005року; з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі кошти, передбачені ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 15150грн. за період з 01.09.2002року по 31.08.2005року.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2009 року позов задоволено. Дії відповідачів визнано неправомірними. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі на користь позивачки 15150грн. доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.09.2002року по 31.08.2005року, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації на користь позивачки 3030 грн. грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст.37 Закону „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.09.2002року по 31.08.2005року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального закону, порушено норми процесуального закону, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, Управління зазначає, що воно не є належним відповідачем, кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, а тому стягнення вказаних коштів з управління Пенсійного фонду є незаконним.
Управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації постанову суду не оскаржувало, а тому колегія суддів вважає, що воно погодилось з прийнятим рішенням.
Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою 3 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючою пенсіонеркою /а.с.7,10,11/. Проживає в с. Липники Лугинського районі – зоні гарантованого добровільного відселення /а.с.1,10/.
Позивач отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Лугинському району /ст.39 Закону/ , а грошову допомогу – в Управлінні праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації /ст. 37 Закону/.
Враховуючи наведене, позивач має право на отримання доплати до пенсії та грошової допомоги, передбачених ст.37 і ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Проте передбачена Законом доплата проводилась позивачу частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати /а.с.9/.
За змістом ч.2 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч.1 цієї статті.
Позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, а тому має право на підвищення у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених в ст.8 Конституції України як принцип верховенства права, при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягає саме ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі з приводу того, що він є неналежним відповідачем - безпідставні, оскільки відповідно до положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами.
Також доводи управління щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Судом також не було приділено належної уваги питанню дотримання позивачем вимог статей 99, 100 КАС України, якими передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі неодноразово наполягало на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду /а.с.64,111/.
Позивач ставила питання про стягнення з відповідача недонарахованих виплат і суд задовольнив її вимоги за період з 01.09.2002року по 31.08.2005року , хоча звернулась до суду за захистом порушеного права 04.10.2005 року.
Отже позивачем не був пропущений встановлений ст.99 КАС України річний строк звернення до суду лише щодо вимог, які випливають з правовідносин, які тривали протягом року до дати звернення до суду. Що ж до правовідносин, які виникли до вказаного періоду, то позивач пропустила строк звернення до суду. Питання про поновлення строку суд не вирішував.
А тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Оскільки Управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації постанову суду не оскаржувало, то судове рішення в частині вимог до нього не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2009 року змінити. Адміністративний позов задовольнити частково. Викласти 3 абзац постанови в наступній редакції.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 04.10.2004 року по 04.10.2005 року з урахуванням виплачених сум.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді