Малиновський районний суд м.Одеси
Справа № 2-а/1519/4897/11
Категорія 100
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2011 суддя Малиновського районного суду міста Одеси Вербицька Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
25 серпня 2011р. позивач звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати безпідставною відмову відповідача перерахувати пенсію позивачу згідно ст.ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії встановивши її в розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, встановивши її у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та забезпечити зазначені виплати в межах строку позовної давності.
Позивач звернулась до суду 25 серпня 2011р., отже, строк позовної давності в шість місяців починається з 25 лютого 2011р. Проте, оскільки пенсія є щомісячною виплатою, то суд вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок з 1 лютого 2011р. При цьому суд зазначає, що вимоги позивачки з 1 по 15 лютого 2011р.вже розглянуті, про що винесено постанову від 15 лютого 2011р. (суддя Мазун І.А.). У звязку з чим суд вважає можливим розглядати в даному провадженні вимоги, починаючи з 16 лютого 2011р.
2 вересня 2011р. надійшло заперечення відповідача, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі на підставі наступного. Представник відповідача отримав позов та додатки до нього і надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі наступного. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальної допомоги, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси порушень законодавства не вбачає. Крім того, позивачу провдились виплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України. Більш того, 19 червня 2011р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011р»від 14.06.2011р. № 3491, пунктом 7 якого передбачено застосування 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік. На виконання п. 7 вищезазначеного Закону була прийнята постанова Кабінета Міністрів Укрїани «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 від 06.07.2011р. Відповідно до п.7 якої особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, встановлуюється інвалідам 1 групи 1 категорії 30% і т.ін., а розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний звязко інвалідності з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижче для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
інвалідів I групи - 1200 гривень;
інвалідів II групи - 1090 гривень;
інвалідів III групи - 980 гривень;
2) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
інвалідів I групи - 870 гривень;
інвалідів II групи - 820 гривень;
інвалідів III групи - 760 гривень;
3) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
I групи - 710 гривень;
II групи - 655 гривень;
III групи - 600 гривень. Ці приписи виконуються відповідачем.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.
Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши надані позивачем, відповідачем обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню з наступних підстав
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 зазначеного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, 14.06.2011 року прийнятий Закон № 3491- VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року.
П.7 зазначеного Закону встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії та з них перевагу слід надавати тій, що прийнята пізніше. Зазначена позиція знайшла своє відображення у листі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2011 року № 1091/11/13-11.
06.07.2011 року Кабінет Міністрів України, якому Законом України від 14.06.2011 року делеговані повноваження визначення нового порядку та розмірів соціальних виплат, постановою № 745 від 06.07.2011 року встановив розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, зокрема п.1 визначений розмір державної соціальної допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначена постанова набрала чинності 23.07.2011 року та діє до 01.01.2012 року.
Суд розглядає позовні вимоги позивачки з 29 квітня 2011р. Починаючи з цього періоду та до набрання вищевказаною постановою чинності, дія ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не припинялась та порядок її виконання не був встановлений, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач повинний був здійснити за цей період перерахунок основної пенсії встановивши її в розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, встановивши її у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії довічно, що підтверджується безстроковим посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 26.02.2009р. Згідно до посвідчення серії № НОМЕР_1 їй встановлено 2 групу інвалідності довічно.
Із заперечень, наданих відповідачем, вбачається, що розмір пенсії позивачу визначений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», від 05.05.2010р. №331 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу основної та додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 29 квітня 2011р. по 23 липня 2011р. в розмірі 8 та 75% відповідно прожиткових мінімумів осіб, які втратили працездатність.
Частково відмовляючи у задоволенні наданих відповідачем заперечень проти позову суд виходить також з положень ст. 8 Конституції України та принципу верховенства права, відповідно до якого закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний підзаконно-правовий акт. А тому, при наявності суперечок між законом та постановою, необхідно керуватись нормами саме закону. Враховуючи це, суд вважає, що при нарахуванні соціальних доплат до 23 липня 2011р., відповідач повинний був керуватись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, в яких вони відмовляються здійснити перерахунок платежів в зв’язку з відсутністю відповідного законодавчого забезпечення, оскільки таке твердження є безпідставним та суперечить вищенаведеному. Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливість їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», впливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з чинним законодавством, визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначили цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
В зв’язку з наведеним суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивача має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян»до 23 липня 2011р. були проведені з порушенням вимог діючого законодавства, а тому дії відповідача з 16 лютого 2011р. по 23 липня 2011р. є протиправними.
Разом з тим, слід зазначити, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р., №1058-ІV не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Посилаючись на вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9-11,70,159-163,167, 183-2 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 16 лютого 2011р. по 23 липня 2011р., згідно ст.ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1, встановивши її в розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, встановивши її у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16 лютого 2011р. по 23 липня 2011р.з врахуванням вже здійснених виплат та відновити ці виплати з 01.01.2012 року за відсутності прийняття на державному рівні будь-якого іншого порядку нарахування та виплати такої пенсії.
Допустити негайне виконання постанови.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя: Н.В.Вербицька