Справа № 22Ц-2453/11Головуючий в суді першої інстанції:ЛУЦЕНКО Л.В.
Категорія: 57 Доповідач: Вавшко В. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Жданкіна В.В., Колоса С.С.,
при секретарі:Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «ОТП Факторинг Україна», за участю третіх осіб на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою ТОВ «ОТП Факторинг Україна», на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 червня 2011 року,
у с т а н о в и л а :
У січні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 4 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки № PCNL –B00/168/2007, згідно якого вона та ОСОБА_8 передали в іпотеку ПАТ «ОТП Банк»квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення зобов’язань ОСОБА_9 за кредитним договором № СNL-В00/168/2007 від 4 вересня 2007 року. 7 грудня 2009 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме вказану квартиру. Даний виконавчий напис було прийнято до примусового виконання Замостянським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та накладено арешт на вказане нерухоме майно.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати виконавчий напис від 7 грудня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 червня 2011 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 7 грудня 2009 року вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 про звернення стягнення на нерухоме майно –квартиру АДРЕСА_1, та яка належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_10
На таке рішення ТОВ «ОТП Факторинг Україна», подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки № РСNLВ00/168/2007, згідно якого ОСОБА_11 та ОСОБА_8 передали в іпотеку ПАТ «ОТП Банк»квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення зобов’язань ОСОБА_9 за кредитним договором № СNL-В00/168/2007 від 4 вересня 2007 року.
7 грудня 2009 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме зазначену квартиру.
Вказаний виконавчий напис від 7 грудня 2009 року було прийнято до примусового виконання Замостянським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
8 листопада 2010 року державний виконавець Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції описав та наклав арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинила виконавчий напис, який згідно ст..90 Закону України «Про нотаріат»та ст..3 Закону України «Про виконавче провадження»є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Зазначений напис вчинений в порядку п.288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 ( далі –Інструкція).
Суд першої інстанції задовольнив зазначений позов, оскільки нотаріус не перевірив безспірність суми заборгованості позивача перед Банком та вчинив виконавчий напис.
Однак з таким висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, позичальник за кредитним договором зобов’язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є різновидом застави.
Підпунктом j Пункту 5.2. договору поруки № PCNL –B00/168/2007 передбачено, що у випадку звернення Іпотекодержателем стягнення на Предмет Іпотеки Іпотекодавець, на письмову вимогу Іпотекодержателя, зобов’язаний забезпечити звільнення Предмета Іпотеки всіма мешканцями протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги.
Підпунктом k Пункту 5.2. цього ж договору передбачено, що у разі порушення Іпотекодавцем будь-яких із його зобов’язань за статтею 5 цього договору, Іпотекодержатель має право на негайне виконання Іпотекодавцем Боргових зобов’язань, за рахунок звернення стягнення на Предмет Іпотеки.
З матеріалів справи (а.с. 82) вбачається, що Банк звертався до ОСОБА_6 з досудовою вимогою від 4 вересня 2007 року про дострокове виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором та її було попереджено, що у разі невиконання боргових зобов’язань Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 6.2. договору поруки № PCNL –B00/168/2007 передбачено, Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета Іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із обставин, а саме: несплата боржником Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку як встановлено у кредитному договорі; порушення Іпотекодавцем будь-якого із його зобов’язань за ст. 5 цього договору.
Колегією суддів встановлено, що 7 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за заявою ПАТ «ОТП Банк», було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, та яка належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Виконавчий напис на іпотечному договорі передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов’язанням, включаючи сплату процентів, неустойок, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов’язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості за прострочення виконання зобов’язання.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 33 Закону України «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»від 29 червня 1999 року № 1172», а також положенням Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, а також наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Банком були виконані зазначені умови, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми неустойки та процентів, зазначених у виконавчому написі, не є безспірними.
Колегія суддів визнає, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до висновків про задоволення позову внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також судом допущено невідповідність своїх висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 575, 1054 ЦК України та ст.ст.10, 60, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна»задовольнити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя :
Судді: