УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Лугового М.Г.,

суддів - Олійника В.Б., Крамаренка В.І.,

з участю прокурора - Марчука А.М.,

заявниці - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за апеляцією ОСОБА_1. на постанову Лебединського районного суду Сумської області, від 21 грудня 2007 року, про відмову в задоволенні скарги на постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи,

                                                                         ВСТАНОВИВ:

Постановою дільничого інспектора Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області, від 18 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за її заявою про порушення кримінальної справи за фактом здійснення на неї негативного впливу використання електронної техніки в приміщенні Лебединського відділення „Приватбанку”, а також негативного впливу використання електронної техніки в АДРЕСА_1.

На вказану постанову ОСОБА_1 подала скаргу до Лебединського районного суду Сумської області в якій просила скасувати постанову з мотивів того, що орган дізнання не в повному обсязі перевірив доводи її заяви про порушення кримінальної справи.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області, від 21 грудня 2007 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні скарги з мотивів того, що органом дізнання постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена у відповідності з законом, при цьому були перевірені мотиви заяви, якими ОСОБА_1 обгрунтовувала її.

На постанову суду ОСОБА_1 подала апеляцію в якій ставить питання про скасування постанови як суду, так і постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.

         ОСОБА_1 мотивує свою апеляцію тим, що суд не прийняв до уваги те, що орган дізнання під час перевірки її заяви про порушення кримінальної справи не провів відповідні експертизи для встановлення факту наявності негативного впливу, як на неї, так і на її матір, в результаті використання електронної техніки в приміщеннях  Лебединського відділення „Приватбанку”, а також в АДРЕСА_1.

Заслухавши доповідь судді щодо суті постанови суду та поданої апеляції, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, а апеляції без задоволення, пояснення ОСОБА_1. про підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Колегією суддів було встановлено, що постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за вказаною заявою ОСОБА_1., неодноразово скасовувались судом з направленням справи для проведення додаткової перевірки з викладенням відповідних обставин які необхідно було органу дізнання з'ясувати.

З урахуванням цього, у відповідності з ст. 236 - 2 КПК України, судом було перевірено обставини за яких орган дізнання дійшов до висновку про необхідність відмови в порушенні кримінальної справи.

Так, органом дізнання для перевірки мотивів заяви ОСОБА_1. про порушення кримінальної справи, були з'ясовані обставини виробничого використання приміщення Лебединським відділенням „Приватбанку” та використання приміщення АДРЕСА_1 як житла. При цьому органом дізнання, шляхом опитування відповідних осіб, було встановлено, що використання приміщень, як банку, так і квартири, здійснюється за їх призначенням без порушення встановлених санітарно - епідеміологічних норм.

Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано дійшов до висновку, що органом дізнання були вжиті всі необхідні заходи для перевірки приводів та підстав, які були вказані в заяві ОСОБА_1. для порушення кримінальної справи.  Оскільки судом не було встановлено, що при здійсненні такої перевірки, орган дізнання допустив порушення закону, то висновок суду про законність відмови в порушенні кримінальної справи є обгрунтованим.

Колегія суддів погоджується з мотивами суду про не обгрунтованість посилання ОСОБА_1. в скарзі про те, що оскільки орган дізнання не провів по справі санітарно - епідеміологічну експертизу для встановлення наявності порушень санітарно - епідеміологічних норм при використанні вищеназваних приміщень, то висновок органу дізнання про необхідність відмови в порушенні кримінальної справи є незаконним. Суд вірно послався на те, що тільки в ході порушеної кримінальної справи, у відповідності з ст. 75 КПК України, може бути призначена по справі відповідна експертиза. Колегія суддів вважає, що сама ОСОБА_1 не позбавлена можливості у встановленому законом порядку звернутись до відповідної санітарної - епідеміологічної служби з вимогою визначити наявність чи відсутність якихось негативних обставин, які впливають на її самопочуття, при використанні вищеназваних приміщень.

Таким чином колегія суддів, знаходячи постанову суду про відмову ОСОБА_1 законною, не вбачає підстав для задоволення її апеляції.

Керуючись ст. ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів

                                                        УХВАЛИЛА:

Постанову Лебединського районного суду Сумської області, від 21 грудня 2007 року, про відмову ОСОБА_1 в задоволенні скарги на постанову дільничого інспектора Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області, від 18 жовтня 2007 року, про відмову в порушенні кримінальної справи - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1. - без задоволення.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ