Справа № 1519/2а-4102/11
У Х В А Л А
МЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Роїка Д.Я.
при секретарі судового засідання - Гриценко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу в порядку скороченого провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Малиновському районні м.Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язати його вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
12.07.11 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови виплатити та нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії згідно вимог ст.6 Закону України "'Про соціальний захист дітей війни" за № 2195 - 4 від 18.11.2004 року за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року, та зобов’язати пенсійний фонд надалі робити такі виплати.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 13 липня 2011 року скорочене провадження у справі було відкрито.
Вивчивши надані матеріали, суд приходить до висновку про залишення адміністративного позову вищевказаної особи в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 12 січня 2011 року, без розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другої цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинними положеннями частини першої статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Так, згідно наданих матеріалів позивачка є отримувачем державної соціальної допомоги згідно вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за № 2195-4 від 18.11.2004 року, яка нараховується у вигляді надбавки до основної пенсійної виплати та виплачується щомісячно.
Частиною 3 ст. 103 КАС України встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, з відповідним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів особа звернулася тільки 12 липня 2011 року, тобто з пропущенням строків звернення до адміністративного суду встановлених ч.2 ст.99 КАС України. Поважних причин пропуску строку судом не встановлено.
За таких обставин та враховуючи положення ч.2 ст.100 КАС України, особливості обчислення строків встановлених ч.2 ст. 99, ч.3 ст. 103 КАС України, позовна заява цієї особи за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 12 січня 2011 року, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 99,100,103, 107,165 КАС України, суд,
ухвалив :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови виплатити та нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 12 січня 2011 року - залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання через Малиновський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на протязі 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя:
Справа № 1519/2а-4102/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011р. м.Одеса Суддя Малиновського районний суд м.Одеси Роїк Д.Я. розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Малиновському районні м.Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язати його вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
12.07.11 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови виплатити та нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії згідно вимог ст.6 Закону України "'Про соціальний захист дітей війни" за № 2195 - 4 від 18.11.2004 року за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року, та зобов’язати пенсійний фонд надалі робити такі виплати.
В обґрунтування своїх вимог вказана особа зазначила, що є «Дитиною війни»і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону він має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачка також зазначила, що бездіяльністю відповідача грубо порушені його законні права та позбавлено права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2011 року, по даній справі, частина позовних вимог, а саме зобов'язання вчинити певні дії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 12 січня 2011 року було залишено без розгляду, отже суд розглядає вимоги, що заявлені починаючи з 12 січня 2011 року.
Представник управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси надав суду заперечення в яких просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому посилався на те, що виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за Законом України «Про соціальний захист дітей війни»здійснюється за рахунок Державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а при нарахуванні оспорюваної допомоги управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, тобто не допускає порушень законодавства, тому в діях управління відсутня вина.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативну базу, що регулює галузь спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Згідно положень ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
У судовому засіданні встановлено, що особа, яка звернулася до суду, належить до соціальної групи дітей війни, що підтверджується паспортом громадянина України та іншими наданими суду документами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач нараховував останній щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, виходячи з розміру 10% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи те, що особа, що звернулася до суду, має правовий статус дитини війни, то на неї розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV до 23.07.2011 року, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року (п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008 року.
Рішенням Конституційного суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.
При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, оскільки було скасовано не саму статтю, а лише статтю Закону який вносив до неї зміни, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право осіб, які віднесені до соціальної групи «діти війни»на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже у такий редакції стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була дійсна з моменту звернення особи до суду і до моменту винесення постанови по цій справі.
Тому враховуючи пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом, суд не може взяти до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якою встановлені менші розміри підвищення до пенсії дітям війни, ніж передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини I зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Водночас необхідно звернути увагу, що на момент набрання чинності зазначеним Законом, Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.
З огляду на викладене, до набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
23 липня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів «Державного бюджету України».
Постанова встановлює розміри пенсійних виплат дітям війни та чорнобильцям виходячи із наявного фінансового ресурсу Державного бюджету України на 2011 рік на зазначені цілі, що відповідає Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.
Враховуючи положення ч.2 ст. 5 КАС України, яка встановлює, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. З урахуванянням позиції Вищого Адміністративного Суду України викладеної в інформаційному листі від 22.07.2011 р. N 1091/11/13-11 суд вважає, що вимоги позивача, заявлені до 23.07.2011 року, тобто до набранням чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підлягають задоволенню.
Виходячи з того, що набрав чинності нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України прийнятий на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" суд вважає, що вимоги позивача які заявлені після 23.07.2011 року задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що питання обчислення розміру пенсії дітям війни цілком врегульоване чинним законодавством України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок починаючи за шість місяців до звернення особи до суду та до 23.07.2011 року, згідно законодавства України, отже позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п.1, п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
З огляду на вищезазначене, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що повністю відсутня вина управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, оскільки фінансування виплат за Законом України «Про соціальний захист дітей війни»здійснюється за рахунок Державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому що така позиція не узгоджується з вищевказаними пунктами Положення про Пенсійний фонд України.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, позивачу, як особі, що має статус дитини війни за вищевказаний період, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, відповідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” та здійснити її виплату.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 150, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.05.2004 року, Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", ст. ст. 6-14, 17, 19, 99, 100, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у строк за шість місяців до звернення до 23.07.2011 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі в м. Одесі нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу з 12 січня 2011 року до 23 липня 2011року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови в порядку скороченого провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: