Справа № 22-302/2008 р головуючий у 1 інстанції - Довгий І.І.
доповідач - Григоренко М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Буцяка З.І.,
суддів : Григоренка М.П., Демянчук С.В.,
при секретареві Колесовій Л.В., за участю сторін та представника відповідача-позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 21 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, позовом ОСОБА_1, треті особи на стороні останньої, які не заявляють самостійних позовних вимог, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ майна та стягнення моральної шкоди, позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Сарненського районного суду від 21 вересня 2007 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна задоволено частково.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про поділ майна задоволено частково.
Виділено ОСОБА_3 на праві власності 40 % від усього будинковолодіння в АДРЕСА_1, загальною вартістю 32156 грн. 50 коп., а ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виділено 60 % цього будинковолодіння, загальною вартістю 49067 грн. 50 коп..
В виділеній на праві спільної часткової власності квартирі для ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ідеальна частка ОСОБА_1 становить 42,86 %, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно по 28,57 % кожній.
В якості компенсації стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3481 грн. 26 коп., на користь ОСОБА_7 2320 грн. 57 коп. та на користь ОСОБА_8 2320 грн. 57 коп..
Рухоме майно виділено ОСОБА_3, на суму 40762 грн., а ОСОБА_1, на суму 32894 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7868 грн. компенсації стосовно рухомого майна.
Грошові кошти, які зберігаються на ощадній книжці, поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 порівну - кожному по 7500 гривень.
Речі особистого вжитку виключено з акту опису : № 24 - протез, № 67 - куртку чоловічу, № 68 - безрукавку, № 69 - куртку чоловічу, № 70 - куртку чоловічу, № 72 - шапку чоловічу, взуття 5 пар - залишивши ОСОБА_3, № 71 - куртку жіночу - ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 489 грн. 17 коп. судових витрат.
Виконання необхідних робіт по переобладнанню житла по закладенню дверних прорізів № 1 та № 2, влаштування входу з двору в приміщення 1-2 і з приміщення 1-2 в приміщення 1-4 покладено на ОСОБА_3, роз'яснено йому, що він має право після проведення вказаних робіт на компенсацію частини витрачених коштів з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8
В задоволенні решти вимог сторін по справі відмовлено.
Вважаючи рішення незаконним, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що майно, яке було поділено рішенням суду, станом на 15 квітня 1991 року відносилось до соціальної групи колгоспний двір і повинно ділитись на всіх його членів, якими є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як спільна сумісна власність колгоспного двору.
Частка кожного члена в майні колгоспного двору є рівною, однак суд першої інстанції відступив від цього положення і здійснив розподіл майна не в рівних частках.
Крім того, судом було допущено помилка в процентному відношенні розподілу будинковолодіння та не враховано сімейний стан ОСОБА_8
При поділі майна не враховано доходи, які були отримані ОСОБА_3 від користування спільною технікою, а також те, що за гроші отримані від спільного господарства та від користування спільною технікою останнім було придбане майно, яке судом необґрунтовано не включено в поділ майна.
Суд безпідставно виключив з акту опису майна речі особистого вжитку, так як вони коштують дорого і придбані за спільні кошти членів сім'ї та відмовив у задоволенні позову про відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В зв'язку із викладеним, апелянт просить скасувати рішення Сарненського районного суду від 21 вересня 2007 року і ухвалити нове рішення.
В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу і наполягали на її задоволенні, а ОСОБА_3 запропонував суду відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які приймають участь по даній цивільній справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи дану справу по суті та визнаючи те, що спірне будинковолодіння відноситься до майна колгоспного двору, яке має бути має бути поділене між його учасниками, виходячи з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору, в тому числі і неповнолітніх дітей, суд першої інстанції здійснив його розподіл лише між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самостійних вимог на предмет спору не заявляли, а ОСОБА_6 вже отримав компенсацію за свою частку у майні за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Щодо рухомого майна та грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку, що це майно та грошові кошти підлягають поділу лише між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як спільне майно подружжя.
Проте, з таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів не погоджується і вважає, що це рішення підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.
Відповідно до статей 120-123 ЦК України, в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, володіння, користування і розпорядження яким здійснювалось за згодою всіх членів двору. При цьому, розмір частки члена двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
З виданої Тутовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області від 18.01.06 року довідки (а.с. 59) вбачається, що згідно з записом в по господарській книзі сільської ради, станом на квітень 1991 року, господарство ОСОБА_1 відносилось до суспільної групи колгоспника і до членів її сім'ї входили:
чоловік - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.;
дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.;
дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.;
син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.;
син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5р.н.;
дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н..
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, при цьому, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
З огляду на те, що спірне будинковолодіння було придбано до 15 квітня 1991 року і ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до зазначеного вище часу не втратили право на його частку, тому, на розсуд колегії суддів, суд першої інстанції мав вирішувати дану справу в цій частині, за нормами, що регулювали власність цього двору, із залученням до участі у справі всіх колишніх членів колгоспного двору, окрім ОСОБА_6, який вже витребував свою частку відповідно до рішення Сарненського районного суду від 3 квітня 2006 року (а.с. 293).
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 28.11.05 року ОСОБА_1 пред'явив позов про поділ майна лише до ОСОБА_1, а не до всіх співвласників цього майна, так само не до всіх співвласників майна було пред'явлено і зустрічні позови ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув і з власної ініціативи не залучив до участі у справі всіх осіб, у відповідному процесуальному стані по кожному заявленому позову, в зв'язку із чим рішення Сарненського районного суду від 21 вересня 2007 року, на підставі п.4 частини 1 статті 311 ЦПК України, підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, статтею 17 Закону України „Про власність” , який був прийнятий 15 квітня 1991 року і втратив чинність з прийняттям нового ЦК України, в редакції від 16 січня 2006 року, було встановлено, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно частини 4 статті 368 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що між сторонами, як членами однієї сім'ї, укладались будь-які письмові угоди про використання спільного сумісного рухомого майна і суд першої інстанції, також належним чином не з'ясував коли, яким чином і за чий рахунок це рухоме майно було набуто та його правовий статус ( чи це є майно подружжя чи майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї або членів колгоспного двору), оскільки висновок суду про те, що все рухоме майно є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суперечить наявним у справі доказами, згідно яких вбачається, що певна частина цього рухомого майна була здобута і за рахунок спільної праці інших членів сім'ї, зокрема це стосується праці ОСОБА_7 та ОСОБА_9 по обробці земельної ділянки, догляду за худобою та інше, в зв'язку із чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню і на підставі п.1 частини 1 статті 309 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 21 вересня 2007 року скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий З.І. Буцяк
Судді С.В. Демянчук
М.П. Григоренко